Фобії опозиції
Лист на волю Юлії Тимошенко, схоже, переплутав карти і вніс ще більший сумбур у далеко не стрункі ряди опозиції. Послання стало неприємною несподіванкою.
І несподіванкою в першу чергу для Арсенія Яценюка. Адже він уже майже вступив у права намісника Юлії Тимошенко на волі. Залишилося лише з’їзд "Батьківщини" провести у червні.
Ще одна несподіванка – це заклик згорнути акцію "Повстань Україна!", але продовжувати спілкування з народом і, напевно, більш активно працювати в Раді, і не виставляти себе на посміховисько, коли регіонали голосують "за", а опозиція не здатна мобілізуватися, аби проголосувати київські вибори, скасувати недоторканність та пільги чи пенсійну реформу.
Я вже мовчу про ритуальні танці і крокодилячі сльози впродовж півроку щодо необхідності проведення виборів у 5-ти проблемних округах.
Аргументи Юлії Тимошенко чіткі – не потрібно імітацією революції давати привід для протистояння, не потрібно давати підстави для нагнітання опозиційної та антифашистської істерії. Тоді не буде тітушків, не буде кроликів, не буде БРДМів, не буде міністрів на дахах і не буде приводів для провокацій.
Щоправда, Арсеній Яценюк месидж Тимошенко інтерпретував на свою користь: мовляв, в особистому листі до нього Тимошенко не вимагала припинити мітинги.
Самого листа ніхто окрім Яценюка не бачив. Зрештою, послання було особистим. Тим більше, за день мав відбутися мітинг у Донецьку. Тому повстання вирішили не скасовувати, попри прямий заклик Тимошенко.
Заклик "Мітинги, стоп!" навряд чи сподобався і Олегу Тягнибоку. Адже, акція "Вставай, Україно!" - це перевірка бойової готовності активістів "Свободи". Це не якісь уявні маневри, а реальне протистояння, за яке у випадку перемоги Олега Тягнибока на президентських виборах, багато хто отримає ордени та медалі.
А в те, що він переможе, деякі соратники давно нашіптують на вухо лідеру "Свободи". Зрештою, сценарію "націоналістичний" Олег проти "послідовного" Віті ніхто не відміняв.
Ще один "сюрприз" персонально для "Свободи" - це вимога публічно визнати, що Україна різна, в тому числі – багатомовна і проросійська. "Ви зобов'язані полюбити її такою, якою вона є", - говорить Тимошенко, і фактично просить припинити грубу "агресію в міжпартійних та міжособистісних взаєминах".
Це прямо означає, що "Свобода" не повинна насвистувати виступи російськомовних депутатів у Раді, а інші опозиціонери мають, принаймні, рідше розвішувати ярлики - такі як "злочинний режим", "бандитська влада" та інші.
Найменше несподіваним листом Тимошенко переймається хіба що Віталій Кличко. Вимога "ніякого єдиного кандидата у першому турі, тільки у другому" йому як бальзам на рейтинг. А рейтинг росте.
Це не може не бачити ні Арсеній Яценюк, ні Юлія Тимошенко.
Якщо лідер УДАРу менше говоритиме і ще менше щось робитиме, то він має усі шанси вийти у другий тур.
Давні соратники Тимошенко навіть запідозрили,що Юлія Тимошенко немов би спеціально написала лист для Віталія Кличка.
Заява Тимошенко про те, щоб опозиція не парилася з єдиним кандидатом на 2015 рік, означає, що вона боїться, аби Кличко та Яценюк не домовилися за її спиною. І в цих розкладах вона не проглядається. Для неї немає достойного місця - так само як його не знайшлося для Юрія Луценка.
Можливо тому, що в нього зовсім інша позиція щодо "єдиного кандидата". За два дні до появи листа від Юлі Юра засудив опозицію, котра не спромоглася висунути узгодженого кандидата у президенти, або хоча б пообіцяти це зробити до кінця року.
Юлія Тимошенко прекрасно розуміє, що ніщо не заважає Кличку та Яценюку "поділити" крісла президента та прем’єр-міністра, а посаду спікера віддати Олегу Тягнибоку. Цьому завадять хіба що особисті амбіції. Але їх можна втамувати за рахунок урядових та парламентських портфелів.
Громадська думка до цього готова. Народ позитивно сприйме домовленості. Але, схоже, ці домовленості не влаштовують тільки саму Тимошенко, тому що її у них немає.
Уявімо, що опозиція перемагає на виборах і випускає Тимошенко. Чи зможе вона, не будучи депутатом, контролювати свою фракцію із 100 депутатів? Скоріше ні, аніж так!
Оскільки старих соратників "списали" у запас, а нові депутати її будуть поважати, але зобов’язані вони будуть вже іншим лідерам.
Чи зможе Юлія Тимошенко впливати на ухвалення рішення президентом, кабміном чи Верховною Радою? Навряд! Вона навіть не зможе вивести на Печерські пагорби пікет із членів "Батьківщини", бо партію уже контролюють інші люди.
І, здається, зовсім наївно думати, що опозиціонер, який стане президентом, одразу поступиться Тимошенко своїм місцем, так важко відібраним у Януковича. Як кажуть, дурнів немає!
Саме тому Тимошенко і проти домовленостей про єдиного кандидата в першому турі. Тільки тоді, коли вибори будуть в один тур. Тільки тоді, поки що лідер "Батьківщини", бачить єдиного кандидата. Щоправда, вона його не лише бачить з Качанівської колонії, а й знає хто він. Прізвища не називає. Можна здогадуватися, що це сама Тимошенко, а не який-небудь Яценюк, як думає Олександра Кужель.
Через цю фобію Тимошенко не хоче віддавати Яценюку свою посаду голови "Батьківщини". Згодна поступитись йому лише посадою "голови політради".
Схоже, ні Тимошенко, ні Лідери опозиції не довіряють один одному. Кожен веде власну гру. Юлія Тимошенко хоче залишитися впливовим гравцем. А три опозиційні лідери не беруть до увагу цього гравця і сприймають її як українського Че Гевару, як маркетинговим символом, який поки що гарно купують виборці.
