Ну які з донецьких" євроінтегратори?
Щоб відволікти увагу українців від чергового "покращення", яке може "зненацька впасти" на наші голові, вже восени цього року, влада намагається чіплятися за всі можливі соломинки, аби остаточно не піти на дно під кінець 2013-го.
Однією з таких соломинок, та навіть не соломинок, а цілим рятівним колом може стати підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС на саміті Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді цього року.
Звичайно, з одного боку, асоціація з ЄС може дати певні дивіденди цій влади. Янукович і кампанія тоді могли б з повним правом стверджувати, що їм вдалося зробити те, що не вдавалося навіть "помаранчевим" – реально наблизитися до Європи.
Але з іншого, для нинішньої влади існує безліч ризиків, піти на які вона, себто влада, навряд чи наважиться навіть в світлі такої бажаної євро перспективи.
Страхи президента
В першу чергу, боязкість втратити владу як таку. А цей страх пересилює всі державницькі міркування, якщо такі взагалі присутні в головах чиновників вищого ешелону.
Адже шлях до асоціації і тим паче – етап ратифікації угоди про асоціацію парламентами-членами країн ЄС передбачає відмову від тих правил гри, якими послуговується влада під проводом Віктора Януковича і Партії регіонів.
В першу чергу, це зміна виборчого законодавства. Не секрет, що Віктор Федорович хоче залишитися президентом ще на 5 років, хоче цього і його так звана "Сім"я". Але чесними методами у них це навряд чи вдасться.
По-друге, судова система, нинішній стан якої цілком задовольняє владу і сприяє її інтересам.
Не дивно, що досі саме в царині судової реформи немає практично жодних зрушень. На думку експертів, вона не буде прийнята до осені, та й восени не факт, що вдасться її провести, принаймні у відповідності до рекомендацій ЄС.
Третій фактор, який вселяє страх у президента та його оточення – це вимога ЄС випустити з тюрми Юлію Тимошенко. І навіть якщо вдасться "протиснути" підписання угоди про асоціацію без звільнення екс-прем’єра, то ратифікація цього документи з боку країн ЄС є абсолютно нереальною, поки Юлія Володимирівна перебуває в ув’язненні.
Зрозуміло, що вихід на волю Леді Ю дуже серйозно вдарить по позиціям Януковича в українському політикумі і практично напевне прирече його на поразку в 2015-у році.
Цього президент боїться найбільше. І тому, якщо на шальках терезів буде, з одного боку, асоціація з ЄС, а з іншого – шанс залишитися при владі, то Янукович напевно обере другий варіант.
Крім того, не варто забувати, що ціна зближення з Європою – це впровадження в життя інших європейських стандартів. В першу чергу – це мінімальний рівень корупції, вільна преса, свободи для підприємницької діяльності.
І от тут уже є загроза не лише президенту, а і його безпосередньому оточенню. Адже державні структури і бізнес-структури, які підтримують Януковича, керуються корумпованими схемами.
А угода з ЄС – це поступова ліквідація всіх шпаринок, через які нечесні чиновники та бізнесмени відмивали до цього бюджетні кошти. В цей же час бізнесмени, пов’язані з Партією регіонів, також не матимуть такої свободи дій і того монопольного становища на внутрішньо українському ринку, яке мають зараз.
Іншими словами, Європа вимагатиме чесної конкуренції, за умов якої ані Олександр Янукович, ані Рінат Ахметов, ані Олександр Єфремов з Клюєвим не зможуть так швидко як зараз примножувати свої статки. Отже, олігархам з ПР "європейський шлях" не є вигідним. Принаймні, зараз гроші можна робити куди швидше і в куди більших обсягах.
"Європейська група" в Партії регіонів – вигадка
Крім того, в оточенні Віктора Януковича є дуже багато тих, хто є послідовними анти європейцями і які напряму зацікавлені в тому, щоб втягти Україну в Митний Союз. Вони виконують вказівки Росії і намагаються не допустити підписання угоди про асоціацію з ЄС. Тому вони й інспірують різного роду провокації, на зразок тих, що були 18 травня під час мітингу опозиції.
Серед антиєвропейських політиків – не тільки Петро Симоненко, Вадим Колесніченко, Сергій Ківалов. Це й прем’єр-міністр Микола Азаров, який останнім часом все частіше акцентує увагу на негативних сторонах угоди з ЄС; заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін, що в будь-який спосіб хоче довести вину Тимошенко у вбивстві Щербаня і якого вже не пускають у США.
Це генеральний директор підприємства "Мотор Січ" В'ячеслав Богуслаєв, який зацікавлений у піднятті акцизів на іноземні марки авто, проти чого виступає Європа та багато інших.
Якщо казати про так звану "європейську групу" в середовищі ПР, то це не більше як міф – ані Ахметов, ані Клюєв, ані Колесніков не дуже зацікавлені в тісній інтеграції України з ЄС. Адже у разі підписання угоди про асоціацію і подальшого руху в напрямку ЄС, Європа буде більш жорстко, наприклад, моніторити екологічну ситуацію в Україні.
Донецькі, бізнес яких базується на промисловому секторі, не зацікавлені, аби їх підприємства, що завдають шкоду екології, почали закривати або вимагати для них модернізації заради обмеження шкідливих викидів у повітря.
Хіба це вигідно тому ж Ахметову? Очевидно, що ні. Їм вигідніший такий плаваючий стан країни, як зараз – ми і не там, і не там, а я тут сам собі господар, що хочу, те і роблю і ніхто мені не указ.
Та і якщо пригадати антиєвропейську риторику, яку просуває газета Ахметова "Сегодня" вустами Олеся Бузини, то одразу стає зрозуміло, який той насправді "європеєць".
Тінь Медведчука
На даний момент політичні обставини ще більше змушують "донецьких" усіх мастей призупиняти європейську риторику. Саме риторика і лише вона – єдине, що вказує на прихильність з боку влади європейському курсу.
Скоро вибори і ПР змушена буде, не маючи шансів перемогти на захід від Дніпра, почати обробляти свій базовий електорат Сходу і Півдня, причому – в першу чергу пенсіонерів. Їм європейська риторика в світлі зрозумілих факторів однозначно не до душі.
А оскільки реальних поліпшень в економіці і соціальній сфері регіонали навряд чи досягнуть, то їм доведеться вдатися до перевіреної роками "проросійської" демагогії – про другу державну мову та інтеграцію з Росією.
Не варто також забувати, що на цьому електоральному полі у регіонів з’явився небезпечний конкурент – Віктор Медведчук з його ініціативою "Український вибір". За інформацією з власних джерел, РАО "Газпром" вкладає в цей проект мільйони, адже російська влада досі вагається, на кого зробити ставку під час президентських виборів-2015.
Наразі Медведчук є для неї найбільш оптимальним варіантом. Екс-голова адміністрації президента Кучми за останній час дуже розширив своє поле діяльності. Зокрема, новостворений медіахолдінг колишнього головного редактора "Сегодня" Ігоря Гужви пов’язують саме із "спонсорською" допомогою Медведчука.
Один з проектів Гужви – нова безкоштовна газета "Вести", зроблена по типу "Сегодня" – схожий стиль і дизайн та тематичне наповнення.
Газета може стати потужним медіа-інструментом в руках Медведчука, якщо той серйозно захоче повернутися у велику політику. З вуст Медведчука та його оточення постійно лунає критика євроінтеграції, а проплачені ним "тролі" регулярно постять анти європейські коментарі під новинами і публікаціями про співпрацю України та ЄС.
Про все це в оточенні президента дуже добре знають. Тому втрачати російський вектор, а це однозначно може статися у випадку підписання угоди про асоціацію з ЄС, для влади є смертельно небезпечною розкішшю.
Та й чи вірить Янукович, що Європа зробить ставку на нього в 2015 році? Поки що таких підстав немає – європейські політики налаштовані підтримати опозиційного кандидата. В той же час, ідучи на угоду з ЄС, Янукович втрачає підтримку Москви.
Тому, очевидно, можна прогнозувати, що Янукович буде врешті-решт змушений піти старим шляхом – прийти на уклін до Путіна і домовитися з ним про підтримку на виборах, поховавши для цього українську євроінтеграцію в дерев’яну труну.
В іншому випадку, президент буде приречений на війну на три фронти – опозиція, Європа, Росія – з мізерними шансами на кінцевий успіх.
Сергій Пархоменко, директор Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД, для УП
