Інтрига майбутніх виборів
В українській політиці відбуваються ніби й незначні зміни, але саме вони сигналізують про нову інтригу наступного етапу не афішованої президентської виборчої кампанії.
Останній лист Юлії Тимошенко до опозиції, позиція Венеціанської комісії натякають на скоре повернення екс-прем'єрки у велику політику. До того ж, схоже на те, що сильна частина світу вимушено повернулась до кандидатури Юлії Тимошенко.
Водночас початок розпочався перемовний процес опозиції з владою, що воскрешає ідею Універсалу. Прогнозована неучасть у переговорах Кличка свідчить про його перспективну роль дублера Тимошенко на майбутніх президентських виборах.
Та й Віктора Януковича списувати зарано як неприйнятну кандидатуру для світу. Схоже на те, що про шанси Януковича на другу каденцію ми точно не знатимемо аж до початку виборів.
За всіма ознаками діючий президент намагається використати всі можливості для забезпечення потрібної підтримки світу.
Неочікувана, нелогічна та явно єврозамовна "антифашистська" акція влади свідчить про те, що український президент готовий грати за правилами сильних світу цього. Організована регіоналами "зачистка" українського націоналізму в системі освіти й послідовне руйнування української ідентичності цілком відповідає логіці глобалізаційних процесів. Сильний світ буде задоволений, ще більше заохочуючи українську владу до боротьби за націонал-екстремізмом, нетолерантністю і гомофобією. До боротьби з антисемітизмом вже не закликають, бо немає найменших причин.
Друге – обережна політика президента стосовно Москви рано чи пізно завершиться вимушеними діями під борговим тиском Газпрому. Але ця безвихідна вимушеність потребує часу, щоб переконати в цьому українське населення. Росія вважає, що зовні неподатливий Янукович все одно нікуди від російського впливу не подінеться.
Інші впливові держави світу, які трафаретно лають нашу владу за корупцію, мають від цієї влади значні преференції бізнесу, і попри бичування жупелом великого грішника проти цінностей світової демократії, можуть вважати його реально вигідним президентом. Хто ж навчив азів корупції наших партноменклатурників при владі в буремні дев'яності, як не радники з Європи та Америки?!
Скупих західних гравців на українському полі підкупає дешевизна підтримки Януковича. Адже діючий президент сам здатен організувати собі значну електоральну підпору, а його політична сила зробила все, щоб зменшити загрозу від опозиції.
Ще один плюс "сприйняття із тихим бурчанням" нового-старого Януковича – він діючий президент, і навіть його поганий імідж все одно робить його упізнаваним світом, а тому публічнішим від будь-кого "не розкрученого" з національно-патріотичного середовища. До речі, ця система влади створює майже непереборні перешкоди для появи й "розкрути" нових прийнятних кандидатів з народу.
Дуже мало шансів у Тягнибока. Він не врахував важливої деталі минулих виборів – виборча парламентська кампанія була водночас прелюдією президентської. Тому змінювати риторику треба було завчасно. Зростаючої популярності в Україні явно недостатньо.
Захід не любить чужих щирих націоналістів, які послуговуються голосною і застарілою риторикою. Європа сама переживає націоналістичний бум, але там націоналісти не бравують на публіку, а міцно входять у структури влади. Якщо й трапляються радикали типу угорських, то вони "свої", і їх будуть вмовляти – а українських "замовлять" "нашій владі", щоб зарахувати до фашистів.
В глобалізованому світі тільки націоналізм може успішно захищати свої території від інформаційно-фінансовових експансій, але не словами і програмами захисту, а конкретною дією та збереженням ідентичності держави.
Щоб не стати жертвою подвійних стандартів серед інформаційної війни вільного світу, націоналіст з націоналістом може безпечно спілкуватися лише мовою Езопа. На жаль, свободівці тільки тепер опановують ці ази політичної поведінки, тому їм бракуватиме світової підтримки на цих президентських виборах, а найбільше їм дістанеться від "євроадвокатів" – поляків. Український інформаційний простір дуже залежний від думки сильної частини світу, тому так звана світова реакція на хід виборчої кампанії значно вплине на поведінку теле- та інтернетзалежного населення.
Немала інтрига президентських виборів – це фігура Яценюка. Проти нього зараз працює чимало команд, справедливо вважаючи його найбільш підготовленим для роботи на посаді президента України. Проте до виборів ще дуже багато часу й багато чого може статися. Зіпсувати інтригу може лише галасливе шельмування "не таких" кандидатів стадниками, коритниками й невігласами.
Бо якщо вже маса когось незлюбить за "не такий фейс" чи партійну наліпку, то на це нема ради, і розумні аргументи безсилі.
Володимир Ференц, Івано-Франківськ, спеціально для УП
