Тест на тверезість
Сьогоднішня Україна інколи справляє враження героя фільму, що був заморожений у кріокамері років десь на 50. Прокинувшись в новому часі, він намагається мислити категоріями своєї, давно минувшої епохи і відчайдушно пристосовувати їх до реальності.
Одним з головних аспектів цього закам’янілого мислення є неможливість прийняти новий тип економіки – економіки людського капіталу.
Що, як відомо, складається у тому числі з інтелекту, знання та здоров’я.
99 місце України у світі за рівнем здоров’я ставить руба питання стратегічних заходів у цій сфері.
Останнім часом у суспільстві жваво обговорюється ініціатива, що є зразком превентивного підходу до збереження здоров’я нації. Дискусія, яку спричинив законопроект, що стосується підвищення акцизу на пиво та побудови нового корпусу ОХМАТДИТу, подекуди викликає щирий подив.
Тому варто прояснити декілька моментів, що відрізняють "пивну політику" України від, скажімо, країн першої двадцятки світового рейтингу здоров’я.
Специфіка вітчизняного інформаційного простору полягає у відсутності системної пропаганди здорового способу життя. Бракує освітніх програм, що неупереджено інформують про властивості алкоголю та пива зокрема.
Руйнівна формула: засилля реклами пива на TV та у Мережі, на зовнішніх носіях + низька ціна = висока привабливість та доступність для підлітків. Саме тому обґрунтоване підняття акцизів є лише першим кроком з сумного п’єдесталу для нації, чия молодь з 11-12 річного віку вживає пива більше за будь-яку іншу в Європі.
Одна з головних функцій акцизу – регуляторна. Тобто він покликаний моделювати соціально-економічні процеси у суспільстві, такі як купівельна спроможність та рівень вживання міцного алкоголю, тютюну або пива.
І всі розмови про відсутність кореляції між високим рівнем вживання пива підлітками та підвищенням ставки акцизу носять риторичний характер. Те саме стосується і горілки і тютюну.
Іншим призначенням непрямих податків є покриття витрат держави, що їх завдають так звані "шкідливі" галузі економіки. Скажімо, витрат на медицину.
Саме розуміння цінності здорового людського потенціалу відрізняє політиків та чиновників сучасної доби. Таких, що можуть бачити у перспективі та не обмежуватись днем сьогоднішнім.
Враховуючи суспільний резонанс, який викликав законопроект, невдовзі аналітики зможуть робити висновки стосовно гостроти зору тих чи інших діячів.
Окремим пунктом цієї ініціативи є добудова нового корпусу ОХМАТДИТу для онкохворих дітей.
Як відомо, Україна не веде воєн та, на щастя, вже не зазнає людських втрат у чужих конфліктах. Ми позиціонуємо себе як миролюбна держава, що спрямована на культивування та розвиток. Але у той самий час ми несемо втрати, яких можна було б уникнути.
Відсутність сучасної лікарні є триваючою тихою війною, що рік за роком забирає життя дітей, яким не поталанило знайти 100-200 тисяч євро на операцію закордоном.
Експерти багато говорять про те, що політика потребує нових змістів. Але варто замислитись над тим, що безпрограшним є наповнення змістом раніш знецінених категорій, наприклад, таких як "політична воля" та "виконання обіцянок".
Світлана Машаровська, політолог, для УП
