Заокеанські рефлексії на "антифашистські" одкровення ПР
Видатний український поет Василь Стус так писав про CРСР – "рад-соц-конц-таборів союз, котрий Господь забув": Тут править інший бог:марксист, расист і людожер – один – за трьох.
Беручи до уваги антидержавну, антиукраїнську, антинародну діяльність правлячої ПР, згадані поетичні рядки можна перефразувати: Тут править інший бог: бандит, расист і мародер – один – за трьох.
Саме такі асоціації викликає політика верхівки ПР, зокрема в контексті так званої антифашистської істерії. Звісно, цинізму, фальші й лицемірства правлячій партії не позичати.
Нинішні регіональні функціонери, жонглюючи демократичною риторикою, навішують чергову "локшину" не тільки на вуха свого електорату, а й міжнародних чинників.
За фасадом так званого антифашистського маразму ПР скриваються справжні наміри Януковича та його оточення: за будь-яку ціну втриматися при владі.
Утім, як засвідчили останні події, влада прагне досягти цього шляхом остаточного перетворення всієї України в бандитсько-донецький заповідник зі совково-ксенофобським душком, таку собі країну третього світу під умовною назвою "Бандостан".
Перебіг нещодавньої опозиційної акції "Вставай, Україно!" в Києві вже вкотре підтвердив бандитську сутність ПР: паралельний "антифашистський" марш із насильно зігнаними бюджетниками, студентами, школярами тощо.
Провокативний БТР, що рухався в напрямку багатотисячного скупчення прихильників опозиції; залучення кримінального й напівкримінального елементу до влаштування всіляких сутичок, побиття журналістів Ольги Сніцарчук і Владислава Соделя найманцями-гопниками тощо.
І, зрештою, блюзнірська "антифашистська" риторика регіоналів, зокрема у виступі голови парламентської фракції ПР Єфремова: "Сьогодні, в день Європи, представники всіх регіонів багатонаціональної України вийшли на Європейську площу, щоб підтримати ідеї демократії, прав людини, гуманізму і толерантності, щоб заявити рішучий протест проти діяльності політичних екстремістів, які сповідують ідеологію національної та релігійної ворожнечі".
Розглянемо, що ховається за словесною абракадаброю регіональних "антифашистів".
Про підтримку ідеї демократії
З лексикону донецьких підтримка демократії читається як ґвалтування Конституції, знищення незалежного судочинства, контроль над усіма гілками влади, використання "орлів" Захарченка для придушення протестів, зачищення незалежних ЗМІ, обмеження громадянських свобод тощо.
Організація Human Rights Watch назвала ситуацію з дотриманням прав людини в Україні впродовж 2012 року невтішною: насильство, включно з побиттям опозиційних кандидатів у депутати, адміністративний тиск на бюджетників і студентів, щоб вони голосували за ПРУ, політично вмотивовані арешти та ув`язнення і так далі.
У травні 2013 року міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" відзначила, що "зростання насильства проти журналістів загрожує свободі інформації в Україні".
Варто наголосити на тому, що всього за п`ять місяців біжучого року на журналістів здійснено 19 нападів із метою перешкоджання їхній діяльності.
Хочеться нагадати пану Єфремову та його регіональним браткам, що з лютого 2011 року гарантом Конституції України є Янукович. Тобто він несе відповідальність за ситуацію в Україні, в тому числі – за дотримання прав людини, свободу інформації.
Про гуманізм і толерантність ПР в деякій конкретиці
Літо 2006. Шестеро регіоналів на чолі з депутатом Калашниковим побили телеоператора СТБ, зламали телекамеру, витягнувши звідти касету.
Весна 2010. Під час ратифікації Харківських угод нардеп від ПР Стельмашенко, за чутками колишнім кримінальним авторитетом на прізвисько Картавий, наніс сильні удари по голові опозиційному депутату Донію, що спричинило тимчасову інвалідність останнього. Регіонал Саламатін переломив ніс опозиціонерові Карпуку.
Зима 2010. Внаслідок звірячого побиття регіоналами Саламатіним, Столаром, Горбатюком, Пеклушенком, Волковим, Цюрком опозиційних депутатів, 5-ох із них шпиталізовано з ушкодженнями різної тяжкості.
Зокрема ударом крісла Цюрко розбив голову й щелепу Волинцю, а Саламатін зламав руку Бондаренку.
Весна 2012. Регіонал Мельник на виборчій дільниці в Обухові застосував фізичну силу до опозиційного нардепа, вагітної Ірини Геращенко. Чи варто продовжувати?!
Про політичних екстремістів
Вочевидь, регіональні "антифашисти" поки що зараховують до політичних екстремістів лише "Свободу". Принагідно зауважу, що в політичному спектрі кожної самодостатньої країни присутні 10% правих і 10% лівих політичних сил, які збалансовують державну політику.
Однак лише праві формують і завзято дбають про збереження національного обличчя країни.
Що ж до правого штибу "Свободи", то ця політична сила внаслідок певної закритості може найуспішніше протидіяти бандитсько-тоталітарному формуванню під політичною вивіскою "Партія регіонів України".
І не дивно, що саме ПР доклала найбільше зусиль, щоб навішати на "Свободу" екстремістський ярлик.
Отже нагальним завданням для політиків, політологів, журналістів є зламати існуючий стереотип, рівночасно переконати міжнародні чинники, що реальною загрозою для України є ПР, тим паче – її подальше перебування при владі.
Про національну та релігійну ворожнечу через призму фактажу
21 грудня 2006 у приміщенні Луганської студії ІРТА член ПР, депутат Луганської міської ради Клінчаєв із расистсько-ксенофобських побуджень наніс тілесні ушкодження правозахисникові української мови Сергію Мельничуку, внаслідок чого останній був шпиталізований із діагнозом "струс головного мозку".
23 лютого 2007 "доблесна" міліція Луганська відкрила кримінальне провадження по факту побиття не Мельничука Клінчаєвим, а постраждалим свого нападника. Розгляд кримінальної справи проти Мельничука внаслідок значних процесуальних порушень триває восьмий рік.
19 березня 2010 після судового слухання в Ленінському районному суді Миколаєва адвокат Репешко напав ззаду на правозахисника української мови, інваліда ІІ-ої групи Анатолія Ільченка, нанісши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Причиною нападу стала ксенофосько-антиукраїнська агресія, яка здавна культивується ПР у російськомовних областях України та якою просякнуті майже всі владні структури.
І тому не дивно, що начальник Ленінського районного відділу міліції не тільки відмовився відкрити кримінальну справу проти Репешка, а й пригрозив потерпілому "відірвати голову".
Згодом Ільченко отримав 16 нічим необґрунтованих відмов від різного рівня правоохоронців на предмет порушення кримінальної справи проти свого нападника.
Боляче, що над колишнім дисидентом Ільченком влада чинить свавілля вже в незалежній Україні, за яку він боровся.
Свіжі травневі цьогорічні події – шість осіб кримінально-спортивної зовнішності побили в Києві активіста Гостинного двору Євгена Парфьонова тільки за те, що він спілкувався по телефону українською.
Саме ксенофобсько-антиукраїнська нетерпимість, що останнім часом насаджується владою донецьких по всій Україні, спонукала бандитів до нанесення тілесних ушкоджень: дві тріщини черепа, струс мозку, перелом щелепи, пошкодження ока.
Якраз вищезгаданого зразка антифашизм, замішаний на расистській заквасці, впроваджують сьогодні в Україні Єфремов та інші регіонали!
Про реалізацію владою такого сценарію потрібно якомога більше інформувати не тільки закордонні ЗМІ, а й міжнародні структури.
Вочевидь, з приводу роздмухування владою України расистсько-антиукраїнської нетерпимості мав би бити на сполох на міжнародній арені провід діаспори.
На жаль, президент СКУ Чолій досі не вийшов зі свого уявного світу, занадто далекого від реалій і нагальних потреб сучасної України.
Марта Онуфрів, журналіст, Канада, Торонто, для УП
