Гімн ще незнесеному МАФу, або Незвичний символ свободи
На фоні виборів, або їх відсутності до Київради та мера столиці, а також в прямому сенсі кривавої боротьби за Гостинний двір кричати про закриття пивнухи Нефільтрат на Подолі якось не з руки.
Але все ж таки…
Чималий розголос в Фейсбуці викликала новина про знесення цього так званого МАФу. Як це і притаманно справжнім українцям, люди завзято вхопилися за чуби одне одного і нумо тягати, добиваючи суперника своїми аргументами.
Але я хотів лишень звернути увагу на один аргумент. Мовляв, це якийсь там МАФ, а не пам’ятка архітектури чи історії чи спортивний майданчик, і тим більше виконує він не дуже вже і культурну функцію. Пивнуха, одним словом.
Є в цьому аргументі якась дивна нелюбов до МАФів, якась просто магістральна хіть до огрядної архітектури. Наче хтось хоче познищувати все маленьке і таке, що дисонує і випинається, та єдиним своїм архітекторським завзяттям підігнати під єдину концепцію та генплан.
Тільки ж час генпланів, геннаративів, генконцепцій і генідей вже, на щастя, минув.
Про це вже навіть скоро в школах будуть вчити. Принаймні донька вже не каже про "твір", як ми свого часу, вона каже про "текст". Тобто якусь основу нового сприйняття вже закладають змалечку.
Так от, що ж таке МАФ? Цим матюкливим словом, яке, до речі, в загальний вжиток увели судові інстанції в період акції Україна без Кучми, коли забороняли встановлювати намети на Майдані, почали називати все те, що не підходить під загальну генеральну лінію. Так і хочеться сказати "партії", або певних владоможних осіб.
Насправді, це такі собі кіоски, ятки, де продають усе, що тобі може знадобитися в повсякденні прямо тут і тепер.
Тобто МАФи – це такі собі спрощувачі життя для обивателів, простих споживачів.
Символ підручності й зручності. У повному сенсі, славнозвісне Гайдеггерівське тут-буття.
Український Dasein – це кіоск. Забув купити лезо для поголитися – ось тобі. Захотів випити пивка – будь ласка. Або Кіндер-сюрприз для дитини. Або ще чогось.
Не знаю, як хто, але для себе такий кіоск, тобто МАФ, який зараз на кожному повороті та кварталі, я побачив вперше в чудові 90-ті в Польщі, коли був ще майже дитиною. І для мене це було уособленням раю на землі.
У часи повної товарної порожнечі тут у нас, там це виглядало Садами Семіраміди та Рогом Достатку. Там вперше я побачив банани, які цілком досяжні для простого смертного. Там вперше можна було купити Пепсі в пляшках, або як місцеві кажуть – в пушках.
Ці кіоски були настільки хаотичні в своєму товарному різноманітті, що годі було укласти все це в якусь систему чи генеральну лінію. Але в цій хаотичності було таки щось райське і пишне.
А головне, рай це був тут, прямо перед тобою, не треба було в земною житті мучитися і помирати, аби до нього дістатися. І не треба було бути нескінченно багатим, аби купити ці райські дари. Вони – цілком досяжні.
І коли МАФи увійшли в життя в такий спосіб, ти ніколи не почнеш ними гордувати чи ненавидіти. Адже зізнаймося, ми частенько ними користуємося, хоча ніби супермаркетами і базарами зручніше і модніше наче виглядає.
Ну а ще МАФ – це символ малого бізнесу, це протест проти великих мереж і корпорацій. Олігарх ніколи не буде тримати МАФи. Він почне із заправок. Ну потім перейде до газорозподільних станцій. А що чимсь іншим.
Велика корпорація може почати з МАФу, але потім вони унормуються і стануть сингулярностями єдиного бренду. МАФ – це єдине джерело підприємництва в цій країні, яка поступово позбавляється звички таврувати "спекулянтів", "торгашів".
МАФи – це можливість, скажімо, сантехніку ЖЕКу маленького містечка взятися за свою справу і започаткувати свій бізнес. І вже всередині себе з гордістю відчувати, що він встиг заскочити до соціального ліфту. Що він вже не просто якийсь там ремонтник, а бізнесмен.
МАФ – це символ боротьби з архітектурною гегемонією. Оскільки МАФи не нав’язуються згори, як-то бізнес-центри, торговельні комплекси, адміністративні будівлі. Вони як стихійні ринки виникають з самого життя, виростають наче гриби в тому поживному ґрунті, де їм найкраще й де вони можуть прислужитися якнайродючішим чином.
Саме так виростають справжні дороги – спочатку вони були стежинами, якими найзручніше ходити людям, потім вони брукуються, а потім торується справжній шлях.
Деспотія починається саме з вбивства живого, зручного, домашнього і маленького. І зазвичай робиться це в ім’я облагороджування й всезагальної краси і блага.
Від деспотів завжди тхне мораліном. Тож, барикади бувають різні. Може захищати МАФи не таке вже безглуздо-тупа ідея. Може знесений секс-шоп в центрі міста і пивнуха на Подолі стануть ще однією лінією оборони?
Оборони своїх прав і свого такого природного справжнього життя.
Андрій Кулаков, для УП
