Про аборти без емоцій
Оцінюючи законопроекти, варто йти від тексту, а не від абстракції. Тоді оцінка буде об'єктивною. Це порада усім тим, хто заповзято взявся дискутувати над темою абортів і законодавчого регулювання цього питання.
Власне, чому чинна редакція статті 134 Карного кодексу щодо незаконних абортів потребує вдосконалення і які це пропонування?
Подані законопроекти – 2646-1 авторства Сича, Зелика, Марцінківа та 2646 Журавського щодо абортів є діаметрально протилежними.
Якщо перший є радикальним – спрямованим на взагалі заборону абортів в Україні, то другий – на вдосконалення чинної охорони здоров'я жінки при проведенні аборту. Ця діюча охорона полягає в тому, що в статті 134 КК України встановлена відповідальність за незаконне проведення аборту.
Перше. 2006 року Україна перейшла на нові, прийняті ВООЗ критерії перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, у зв'язку з чим у підзаконних нормативно-правових актах МОЗ України скореговано термін "аборт".
Так, аборт як штучне переривання вагітності – це її переривання до повного 22-го тижня вагітності. Після 22 тижнів формально аборт неможливий, можливі лише пологи.
Іншими словами, якщо відбувається переривання вагітності у терміні понад 22 тижні – коли плід вже настільки розвинений, що за допомогою неонатологічної апаратури здатний до поза утробного життя – формально це не може вважатися абортом.
Відтак дії особи, яка проводить таке переривання вагітності, не підпадають під жодну статтю КК України. Це вже не аборт, але ще й не вбивство.
Саме тому в законопроекті, поданому Журавським з метою встановлення прямої кримінально-правової заборони проведення переривання вагітності при її терміні понад 22 тижні, пропонується замінити термін "аборт" на юридичну конструкцію "переривання вагітності".
Друге. Відповідно до частини 1 статті 11 КК, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
В законопроекті №2646 таке діяння як самоаборт не передбачене. А якщо не передбачене – значить не карається.
Тут можна провести аналогію зі статтею 120 КК України, де відповідальність встановлена за доведення до самогубства. Самогубство в КК не передбачено, а отже особа, яка вчиняє замах на своє життя, не підлягає кримінальній відповідальності.
Вказаним законопроектом пропонується встановити відповідальність для тих осіб, які проводять переривання вагітності всупереч встановленим умовам та порядку проведення такої операції, в тому числі, і для лікарів-акушерів-гінекологів.
Таким чином, суб'єкт злочину загальний і відповідальності будуть підлягати всі особи, що проводять незаконне проведення аборту.
Ірина Павленко, викладач кафедри інформаційного та підприємницького права НТУУ "КПІ", для УП
