Акциз на пиво як пам'ятник популізму
Депутати від опозиційних та провладних фракцій постійно не можуть дійти згоди щодо численних фінансових питань. Опозиція часто звинувачує владу в тому, що та "дерибанить" бюджет, що кошти платників податків ідуть на особисте збагачення осіб, наближених до влади.
Тим не менш, в одному питанні влада та опозиція злилися в законотворчому пориві: підвищення акцизу на пиво. Якщо владі таке підвищення очевидно потрібне – бюджет наповнювати треба, і бажано за рахунок "маленького українця", а не олігархів, – то в чому ж логіка опозиції?
Відповідь таке: це вони так про нас турбуються.
Про мене, наприклад. Я люблю після нелегкого трудового дня випити келих пива – ай-яй! Мене треба терміново рятувати від цієї нехорошої звички, навантажувати додатковими двома гривнями акцизу – це на додачу до вже існуючого акцизу й 20% ПДВ. Опозиціонери припускають, що таким чином я після роботи буду не пиво із друзями пити, а ходити до спортзалу чи садити дерева у відведених для цього місцях.
У хід ідуть і сильніші аргументи: мовляв, підлітки бухають, треба зробити пиво для них фінансово недоступним. Мовляв, якщо пиво стане дорожчим за молоко – то діти з неблагополучних сімей будуть вечорами сидіти під грибком у найближчому дитсадку з пакетиками молочка чи йогурту. Ох уже ці діти, вічно купують те, що дешевше!
Ніхто ж не говорить, що в Австрії, Німеччині, Франції алкоголь у відносних цифрах є суттєво дешевшим ніж у нас: порівняйте їхні ціни на пиво чи вино – з їхніми ж зарплатами або вартістю проїзду в міському транспорті. Пляшку французького вина в Берліні можна купити за 1 євро 40 центів, пляшку місцевого пива – за 30-50 центів без урахування ціни тари: це окрема історія, про дуже ефективну систему утилізації відходів.
Відкрию страшну таємницю: пиво – не ворог людини. Вживання пива – гарний спосіб проведення вільного часу, звісно, якщо цим не зловживати.
Але, погодьтеся, зловживання жирною їжею також не йде на користь – хоча на неї жодних акцизів не вводять!..
Алкоголізм – це соціальна проблема. У країні, де молода людина не бачить перспектив, де податківці, пожежники, санінспекція завжди готові задавити будь-який бізнес, де міліціонер може жорстоко побити, а то й убити юнака й уникнути покарання – у такій країні алкоголь та наркотичні речовини часто є спробою втечі від жорстокої реальності.
Я знаю багато історій про заробітчан, які поверталися додому, пропивали всі тяжко зароблені гроші – а потім вирушали на заробітки знов. То, може, це тому що в нас алкоголь дешевий?..
Ще один аргумент: гроші від збільшення пивного акцизу підуть на будівництво лікарень для дітей.
А як так вийшло, що всі: інші наші податки йшли на Хюндаї чи Межигір'я? І чи конкретно ці кошти не будуть попередньо прокручені через ряд підставних фірм – так, що на дитячі лікарні знов-таки залишаться копійки?
Як опозиціонери в здоровому глузді можуть спочатку критикувати владу за "дерибан" бюджету, а потім пропонувати нові способи додаткового наповнення бюджету з наших кишень?
Відповідь проста: популізм.
Люди хочуть боротьби із суспільним проблемами? Ось вам: ми зробимо пиво дорожчим – і ваші діти одразу ж перейдуть на здоровий спосіб життя.
Це нагадує сцену з польського фільму "Miś", "Ведмедик", де знімальна група на кіностудії спочатку з'їла виділеного для зйомок зайця, а потім одягла в заячу шкуру кота – і запустила його в поле під час зйомок сцени про полювання. Кіт, наляканий собаками, виліз на самотнє дерево. Вихід знайшли: треба спиляти дерево. Завжди ж легше долати наслідки, а не причини проблем.
А що ж ми, споживачі пива? А ми промовчимо, ми звикли мовчати. Пристосуємося.
Протестувати не будемо: ніхто ж не хоче, щоб фанатики-непитущі на всю країну таврували його як "алкоголіка". Українці взагалі не люблять протестувати й люблять пристосовуватися до обставин.
Опозиційні депутати поставлять собі плюсик у графі "боротьба за тверезість та духовність", влада швиденько освоїть додатково одержані кошти.
Словом, усе як завжди.
Залишається хіба що помріяти про Україну, у якій кожен додатковий податок та збір буде об'єктом пильної уваги суспільства, широкої дискусії. в якій звучатимуть не лицемірно-популістичні – а справді фахові аргументи.
В якій люди ставитимуться до податкової системи не як до неминучого зла чи каральної руки – а як до механізму забезпечення потреб суспільства.
В якій існуватимуть впливові політичні сили, що домагатимуться зменшення податкового тягаря – які на рівних будуть сперечатися із прихильниками його збільшення.
А наразі – слухаймо чергові розповіді про турботу політиків та готуймося платити більше...
Павло Зуб'юк, спеціально для У
