Що це, зрештою, було

Після того, як емоції після суботнього побиття Олі Сніцарчук та Влада Соделя героїчними "антифашистами" з Білої Церкви, а також поборювання "фашистами" зі "Свободи" броньовика імені Володимира Петрова трохи вщухли, можна, нарешті, більш-менш спокійно спробувати проаналізувати все те, що сталося.

Події 18 травня, а також ті, що їм передували, ті, що відбуваються зараз, й ті, що відбуватимуться незабаром – лише ланки одного технологічного ланцюжка, вибудованого стратегами Партії регіонів.

І не має значення, хто наразі є головним стратегом – Клюєв, як говорять опозиціонери, чи Льовочкін, як стверджують інші; суть усіх цих подій одна – влада задля максимальної мобілізації свого виборця у 2015-му готує для нього зручну "фашистську" страшилку у вигляді прихильників "Свободи". А для Віктора Януковича – не менш зручного спаринг-партнера Олега Тягнибока.

"План бе-е-е…" Партії регіонів

Поки залишимо за дужками гіпотетичні спроби влади через референдум змінити Конституцію, ввести двопалатний парламент, або обирати президента у стінах Верховної Ради. Говоритимемо тільки про "антифашистську" технологію, як найбільш актуальну нині.

Отже. Досить вдалий з технологічного боку хід щодо об’єднання трьох опозиційних сил, не дивлячись на певні складнощі, спричинені позицією "УДАРу" щодо узгодження кандидатів-мажоритарників, на останніх парламентських виборах об’єктивно дав несподіваний для всіх кумулятивний ефект.

Більше того, не дивлячись на різноманітні спроби провладних політиків і технологів розсварити опозиціонерів після виборів, це їм поки не зовсім вдається – лідери трьох сил "зчепили зуби, мовчать і терплять" одне одного.

Відтак у технологів ПР виник інший план – оскільки опозиція всіляко демонструє свою єдність, необхідно повернутися до перевіреного в 2004 році методу поділу електорату, а з ним – і країни за якимось подразником, і жорстко прив’язати цей подразник до "тріумвірату" опозиціонерів.

Не просто, ой не просто так одна зі спікерів ПР Олена Бондаренко під час останнього ефіру "Свободи слова" на ICTV вихвалялася, що Партія регіонів зробила висновки з 2004-го року, "коли в Януковича вкрали перемогу", і в них, мовляв, є як план "а", так і план "б". В нинішній ситуації це скоріше "план бе-е-е".

Подразником, який може вчергове розділити країну і, відповідно, змобілізувати електорат Януковича, прогнозовано й банально став так званий "фашизм". А прояви його влада не менш прогнозовано й банально знайшла у свободівців.

Благо, окремі, часом вирвані, а часом і невирвані з контексту висловлювання окремих представників цієї політичної сили у свідомості "постсовкового" ядерного електорату ПР теоретично можна пов’язати з ідеологемами гітлерівців – автори цієї технології не менш прогнозовано і в руслі радянської історіографії плутають нацизм з фашизмом, та то таке.

Але менше з тим. Кілька останніх місяців в меседжах публічних спікерів ПР йде масована прив’язка "фашизму" до "Свободи", а оскільки та є складовою об’єднання трьох опозиційних сил, то і до всієї парламентської опозиції.

Члени фракції ПР, як недорозвинені діти, активно вигукували в Раді слово "фашисти" під час виступів представників "Свободи". Майже так само як діти діють і представники "Свободи", коли чують російську від регіоналів в стінах сесійної зали.

Обома сторонами уявного конфлікту реєструються "антифашистські" і "фашистські" законопроекти, що збурюють суспільство, представники обох сторін з ентузіазмом їх засуджують і проклинають, більшість телевізійних ток-шоу присвячено "антифашистській" і "фашистській" тематиці.

На 9 травня віп-регіонали, топчучись на кістках загиблих у тій страшній війні, не забувають згадати "всує" нащадків "посібників Гітлера" з сьогоднішньої опозиції, прозоро натякаючи на апологетів УПА зі "Свободи". А окремі діячі "Свободи" не забувають дати їм так звану "адекватну" відсіч на тих же могилах і кістках.

Все це широко ретранслюється на телеканалах, обговорюється в пресі, інтернеті і серед людей в маршрутках. Всі задоволені, всі в темі, механізм запущено.

Для чого потрібні кролики, і з чим їх їдять?

Паралельно технологія поділу країни на "своїх і чужих" розвивається і в іншій площині. Незрозумілі, здавалось б, нічні побиття молодих активістів "Свободи", що спостерігалися протягом останніх тижнів, багатьом спочатку здавалися занадто "вишуканим" піаром цієї політсили, потім – банальним залякуванням занадто "нарваних" партійців силовиками.

Адже з’явилися конкретні докази, що били їх люди спортивної статури, відзначимо, що мали більш усвідомлені погляди, ніж "білоцерківські антифашисти", які при собі мали спеціальне устаткування, що, зазвичай, використовується негласними службами МВС, СБУ та інших структур, у них були розроблені плани відходу, підтримки, легенди прикриття тощо.

Але те, що це піар або залякування силовиками – враження тільки з першого погляду. Факти побиття негайно стали приводами для гучних заяв свободівців та окремих інших опозиціонерів про терор, репресії і, зрештою, суттєво "підвищили градус" прихильників цієї політичної сили. Так би мовити, зайвий раз "викликали в них відразу" до представників "антифашистського фронту", і цей процес, до речі, продовжується.

"Підвищення градусу", за задумом все тих же технологів ПР, мало вилитися в "красиву картинку" грандіозної бійки між "фашистами" і "антифашистами" 18 травня. Потрібен був тільки привід.

Якщо трохи відійти від теми, то на перший погляд здається, що Партія регіонів серйозно помилилася, приділяючи забагато уваги запланованому на 18 травня мітингу опозиції.

Що, мовляв, якби не ідіотські фрікції влади з недопущення на "фашистську" акцію "Вставай, Україно!" людей, блокування потягів з активістами, стимулювання до участі в альтернативній "антифашистській" акції бюджетників, школярів і мало не немовлят, сам мітинг опозиціонерів виглядав би досить маргінально.

Тут маємо амбівалентну діалектику: все, нібито, і так, але все, нібито, і зовсім навпаки! Всі ці "ідіотські фрікції" робилися якраз задля чергового розкручування теми "фашисти-антифашисти", яка вкладається в технологічну ідеологему поділу електорату на "свій-чужий".

Повторимося, для "красивої" картинки потрібен був тільки привід. І цей привід забезпечив політичний троль з боку партії влади Володимир Петров.

Очевидно, спочатку планувалося, що провокація з бійкою станеться на Михайлівській вулиці, де шлях представникам опозиції перегородили люди з пулу Петрова. Однак, цього не сталося, і в хід пішов "броньовик з кроликами", яких, як відомо, найкраще смакувати з тушеною квашеною капустою.

Так званий броньовик демонстративно став на шляху людей, які розходилися з опозиційного мітингу на Великій Житомирській, чим і спровокував бажані для влади заворушення.

Подальші події описувати зайве – з суботи про них гудить весь інтернет. Всім зрозуміло, що "білоцерківська антифа" не просто так зранку охороняла "антифашистську" сцену ПР на Європейській.

Не просто так "броньовик з кроликами" безперешкодно з’явився на шляху прихильників опозиції, передовсім зі "Свободи".

Не просто так "білоцерківські антифашисти" раптом з’явилися перед розлюченим натовпом свободівців, що "гасили" броньовик, і, зрештою, не просто так міліція демонстративно не звертала увагу на те, що відбувається.

Здається, єдиним "просто так" тут виявився напад на журналістів тупих "антифашистських" биків, розголосу від якого організатори "спец акції" явно не очікували, не планували, і зараз самі побоюються.

"Картинки з виставки"

Загалом усе, що відбувалося згодом, вкладається в концепцію і телекартинку "Антифашисти Януковича проти фашистів Тягнибока". З відповідним супроводом на ТБ, пресі і в інтернеті.

В цю схему вкладаються навіть недолугі, записані в кабінеті одного з райвідділів міліції, відеозізнання "Румуна" про те, що його з друзями на акцію запросили опозиціонери.

А ще демонстративне заслання на мітинг журналістів під МВС якоїсь досить дивної людини з головного слідчого управління, спростування з боку функціонерів ПР того, що білоцерківські "антифашисти" були найняті Партією регіонів, і навіть нещодавній виступ міністра Захарченка у Верховній Раді з трохи "по-дебільному" написаним текстом.

Всі все про всіх знають і все розуміють. Просто владі і представнику її бойового загону пану Захарченку не варто перейматися тим, повірять їм журналісти і патріотично налаштовані виборці, чи не повірять – адже слова МВС адресовані не їм, а ядерному електорату ПР, якому "по-любе" покажуть потрібну картинку та напишуть грамотні статті в місцевих і столичних газетах.

І яка різниця, що при цьому буде думати інша частина країни, адже вона й так ніколи не проголосує за висуванця ПР! Це ж просто нецільова аудиторія, чи не так?

Валерій Кучерук, аналітична група імені Григорія Сковороди, спеціально для УП