Новий КПК і адвокати: питання на межі добра й зла
Під час підготовки, ухвалення й перших місяців чинності нового КПК очікуваними були спротив і його несприйняття з боку слідчих і прокурорів, у яких забрали велику кількість повноважень. Такі ж очікування були щодо позиції суддів, оскільки вони отримали більше навантаження.
Але певною несподіванкою стали скептичні настрої багатьох представників адвокатської спільноти. Не зменшують їхнього незадоволення й оприлюднені факти позитивної практики застосування нового КПК.
Моніторинг, проведений Центром політико-правових реформ, показав кардинальне зменшення кількості осіб у СІЗО, значне зменшення випадків затримань, обшуків, а з іншого боку – збільшення кількості випадків застосування домашнього арешту та інших альтернативних запобіжних заходів, укладання угод про примирення.
Перші місяці роботи нового КПК – мовою цифр
Так, аналіз кримінальної статистики за перший квартал 2013 року в порівнянні з відповідними даними за 2012 рік показує, що кількість осіб у СІЗО зменшилась на 35%, або 11.000 осіб – з 32 до 21 тисячі.
Кількість клопотань про взяття під варту зменшилась на 45% – з 2.500 щомісячних подань у 2012 році до 1.350 щомісячних клопотань у першому кварталі 2013 року. Порівняння з 2011 роком показує зменшення на 70% – щомісячна кількість зазначених подань у 2011 році сягала 4.350.
Також збільшилась кількість випадків застосування альтернативних запобіжних заходів. Щомісяця до 40 осіб застосовують особисту поруку, до 250 осіб – домашній арешт, і до 2.100 осіб – особисте зобов'язання.
Крім того, зменшилась кількість обшуків на 30% – з 4.000 щомісячних обшуків у 2011 році до 2.900 у першому кварталі 2013 року. За даними моніторингу, зменшилась й кількість наданих судом дозволів на прослуховування осіб на 20%. Протягом перших трьох місяців цього року щомісячно слідчі судді надавали 1.650 дозволів на прослуховування приватних осіб. А в попередні роки ця цифра стабільно становила 2.000-2.100 дозволів.
Які ж основні проблеми нового КПК, проти яких виступають адвокати?
Вони переважно зводяться до двох речей – ліквідація стадії порушення кримінальної справи й зміна процедури повідомлення особі про підозру.
На шальках терезів – інтереси 200 підозрюваних і 34.000 потерпілих
Прийняття слідчим постанови про порушення кримінальної справи раніше могло оскаржуватися до суду й було гарантією захисту прав людини від необґрунтованого кримінального переслідування.
Новий КПК скасував цю процедуру й передбачив автоматичний початок розслідування – з моменту подання заяви про злочин. Якщо раніше слідчий оформляв рішення про порушення справи, і після цього міг обмежувати більшості прав осіб протягом тривалих строків – то в новому КПК закладений механізм, згідно з яким будь-яке обмеження прав людини, особистих чи майнових, повинно відбуватися лише на підставі санкції суду.
Критиків цих змін також не зупиняють аргументи, що такого механізму не існує в цивілізованій Європі.
Спробуємо пояснити логічність кроку авторів закону на цифрах. Можливістю скасування постанов про порушення справи в минулому 2012 році скористалося близько 2.500 осіб, в середньому 200 осіб щомісяця.
З іншого боку, формалізований порядок початку розслідування стоїть на перешкоді захисту інтересів потерпілих.
Якщо за старим Кодексом з 300 тисяч щомісячних заяв про злочини порушувалося лише 38 тисяч справ, то в цьому році щомісячна кількість зареєстрованих кримінальних проваджень становить 72 тисячі. Це означає, що в цьому році 34 тисячі потерпілих осіб щомісяця не були позбавлені із самого початку надії на розслідування їхньої справи й відшкодування завданої злочином шкоди.
Отже, при вирішенні цього питання на шальках терезів щомісяця стояли б інтереси, з одного боку – 200 підозрюваних, а з іншого – 34.000 потерпілих.
Кому віддати перевагу в цій віртуальній суперечці? Цілком очевидно, публічний інтерес полягає в необхідності захисту значно більшої кількості потерпілих.
Кілька років у СІЗО – no pasaran!
У новій структурі кримінального процесу важливе значення отримує момент повідомлення особі про підозру. З нього починається відлік строків розслідування: вони суттєво скоротилися. Також фактично і юридично з'являється сторона захисту, яка може збирати виправдувальні докази.
Але слідчі на практиці в багатьох випадках розпочинають провадження, збирають необхідні відомості, а повідомляють про підозру лише на самому завершенні провадження – перед направленням справи до суду.
У такій конструкції багато адвокатів вбачають порушення їхнього права на підготовку від обвинувачення, оскільки вони мають набагато менше часу для формування своєї позиції в справі.
Але згідно із КПК 1960 року в нас була інша крайність – спочатку затримували особу, чи іншим чином обмежували її права, – і потім місяцями, а часто й роками неквапливо розслідували справу. Тому Європейський Суд із прав людини в низці справ проти України констатував порушення, оскільки справи розслідувалися протягом шести, восьми чи дев'яти років.
Метою нового КПК було уникнути таких ситуацій і зробити головною стадією кримінального процесу не досудове слідство – а судовий розгляд, де в повній мірі можуть реалізовуватися змагальність і рівність сторін.
А щодо закидів про можливість підготовки до захисту, то тут хотілося би зробити аналогію з адміністративним процесом.
І в кримінальному, і в адміністративному процесі може йти мова про несплату платежів чи зборів. І в тому, і в іншому випадку наслідком може бути стягнення заборгованих платежів і визначеного штрафу; дуже часто в адмінпозовах фігурують порівняно більші, мільйоні суми вимог.
То чому в адміністративному провадженні достатньо часу для підготовки захисту з моменту подання позову до суду? А в кримінальному процесі нібито недостатньо часу, відведеного для ознайомлення з матеріалами, надіслання справи до суду, призначення підготовчого судового засідання, початку головного судового розгляду?
Нові можливості для захисту й нові втрати для обвинувачення
Щоб уникнути критики стосовно абстрактності тверджень, наведемо перелік тих новел КПК, які дозволяють говорити про реальність, а не декларативність захисту прав людини в новому кримінальному процесі.
Переконані, позиція сторони захисту зміцнилася завдяки наданню їй нових можливостей – процесуальних прав, – яких раніше вона не мала, позбавленню сторони обвинувачення значних повноважень і введенню інших новацій.
Так, повністю новими можливостями захисту стали:
1) обов'язкова участь захисника при кожному затриманні особи;
2) самостійне залучення вибраного особою захисника;
3) отримання безоплатної правової допомоги у випадках, визначених законом;
4) конфіденційне спілкування з обраним захисником без обмеження кількості й тривалості таких побачень;
5) вимога бути звільненим протягом 24-ох годин із моменту фактичного затримання, якщо не повідомлено про підозру;
6) припис бути звільненим протягом 36-ти годин, у випадку затримання на підставі попередньої санкції суду, або 60-ти годин із моменту фактичного затримання, якщо не доставлено до слідчого судді. Раніше цей строк становив – 72 години;
6) подання клопотання до слідчого судді про доставлення затриманого для вирішення питання про підстави позбавлення свободи;
7) подання клопотання про відвід учасників провадження до слідчого судді, суду;
8) подання обов'язкового для виконання клопотання про технічну фіксацію процесуальної дії;
9) отримання відшкодування процесуальних витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;
10) зменшення розміру, звільнення від оплати, відстрочення чи розстрочення процесуальних витрат;
11) подання клопотання про судовий виклики певної особи;
12) подання клопотання до суду про тимчасовий доступ до речей чи документів;
13) подання клопотання до слідчого судді про допит свідка, потерпілого під час досудового провадження;
14) допит потерпілого, свідка з боку обвинувачення під час досудового провадження;
15) самостійне залучення експерта для проведення експертизи;
16) подання клопотання до суду про залучення експерта за рахунок держбюджету;
17) вимога бути повідомленим про проведення негласної слідчої дії – прослуховування, стеження тощо;
18) отримання до початку судових засідань копії документів і матеріалів, якими обґрунтовуються клопотання сторони обвинувачення про застосування заходів забезпечення провадження чи запобіжних заходів;
19) ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення;
20) копіювання матеріалів досудового розслідування;
21) укладення угод про примирення, визнання винуватості.
Своєю чергою, за новим КПК сторона обвинувачення позбавлена таких можливостей/повноважень:
1) призначати захисників для підозрюваних;
2) давати дозвіл на зустріч захисника зі своїм клієнтом;
3) здійснювати відвід учасників провадження;
4) приймати рішення про привід осіб;
5) відстороняти обвинуваченого від посади;
6) арештовувати майно;
7) застосовувати запобіжні заходи у вигляді підписки про невиїзд і особистої поруки;
8) приймати рішення про виїмку;
9) приймати рішення про заборону особі виїжджати за межі України до завершення досудового слідства;
10) вирішувати питання про відновлення справ за нововиявленими обставинами.
А іншими новаціями, які йдуть на користь захисту, є:
1) надання особі статусу підозрюваної незалежно від позиції сторони обвинувачення з моменту фактичного її затримання. І саме із цього моменту починаються доволі короткі строки розслідування – а захист може активно розпочинати свою роботу;
2) визнання моментом затримання його фактичне здійснення, а не час складення протоколу про цю дію;
3) пріоритет затримання особи на підставі попередньої санкції суду. Без судового рішення може затримуватися лише особа, яку спіймали "на гарячому", на місці вчинення злочину;
4) введення в органах розслідування посади відповідального за перебування затриманих осіб. Метою цього є гарантування безпеки й недоторканності затриманих;
5) відмова від доказів у вигляді явки з повинною, оскільки вони провокували застосування незаконних методів слідства, у тому числі катування;
6) визнання недопустимими доказами показань особи як свідка, надалі використані для її обвинувачення. За старим КПК найпоширенішою маніпуляцією з боку слідчих був допит осіб як свідків і подальше використання їхніх показань чи зізнань для обвинувачення й засудження цих осіб. Цим порушувалося право осіб на мовчання;
7) визнання доказами лише реальних свідчень особи в суді, а не протоколи допиту, складені в кабінеті слідчого. Це також є реальним запобіжником від зловживань слідства;
8) обов'язкова вказівка розміру застави в рішенні про взяття під варту підозрюваного. Це зменшило кількість заарештованих осіб;
9) зменшення строків тримання під вартою з 18 до 6 місяців – у справах про нетяжкі й середньої тяжкості злочини, і до 12 місяців – у справах про тяжкі й особливо тяжкі злочини;
10) обмеження строків розслідування 6 місяцями – у справах про нетяжкі й середньої тяжкості злочини, і 12 місяцями – у справах про тяжкі й особливо тяжкі злочини;
11) заборона проведення слідчих дій у нічний час, з 22 до 6 години;
12) регламентування правил допиту: перерва через кожні 2-і години, а разом не більше 8 годин на день;
12) проведення обшуку, огляду в офісі юридичної особи лише на підставі санкції суду;
13) проведення п'яти нових видів негласних дій лише на підставі санкції суду: аудіо-, відеоконтролю особи; аудіо-, відеоконтролю місця; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – мобільного телефону; спостереження за особою, місцем, річчю;
14) відмова від інституту повернення справ на додаткове досудове слідство. Це було виходом для судів, які не отримували достатніх доказів для засудження осіб і не наважувалися їх виправдовувати. Зараз суд має дві можливості – виправдовувати чи засуджувати;
15) стягнення з обвинуваченого при ухваленні обвинувального вироку лише витрат на залучення експерта – а не всіх судових витрат, як було раніше.
У підсумку отримуємо ситуацію, коли представники адвокатури оминають півсотню позитивних новел, а кілька негативів виставляють на публічну дискусію.
Причиною цього, на наш погляд, є руйнування завдяки новому КПК усталеної, звичної системи, яка суттєво не змінювалася протягом останнього півстоліття.
З іншого боку, особливістю людської психології є сприйняття добрих справ, навіть великої їх кількості – як даності, що швидко забувається. Але навіть незначні проблеми, сприйняті як зло – довго не забудуться.
У цьому випадку хочеться, щоб адвокатура зрозуміла, що вона від нового КПК отримала найбільше можливостей з-поміж усіх інших суб'єктів кримінальної юстиції.
Олександр Банчук, Центр політико-правових реформ, спеціально для УП
