Пророцтво, яке мусимо не допустити
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!
Уже народ – одна суцільна рана,Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Василь Симоненко, "Пророцтво"
Мушу це написати, хоч давно не торкав політичні теми.
Бо, що писати? Що в Україні владу захопило організоване злочинне угрупування, яке вгвинчує свої метастазні щупальця в матеріальні, моральні й духовні первні нації?
Що аналізувати? Що треба пошвидше скидати цей ординський голч? Це розуміють і говорять майже всі.
Але останні снігополітичні події, вірніше, аналіз бурхливих аналізів цієї теми, не виявив, на мій погляд, справжньої і найважливішої проблеми, суті, рушія вказаного явища – домінантного явища суспільних настроїв і намірів нинішнього й, боюсь, найближчого майбутнього часу.
А ці настрої невпинно опановують усе нові верстви суспільства й ось-ось вибухнуть, про що почали вже здогадуватись деякі найпрозорливіші аналітики. А дехто навіть пророкує, що, мовляв, уникнути масштабної бійні та кровопролиття вже немає шансів...
І оскільки ваш автор – так уже історично склалось – останні роки має честь та відповідальність бути ведучим найбільших народних мітингів, а також майже "мандрівним бардом" із гітарою й книгою, що сприяє тотальному просякненню цими глибоко- і широконародними настроями, – я мушу поділитися ними з вами публічно.
Я також вважаю, що кидати снігом у жінку, хай навіть депутатку-регіоналку, хай і з ефективним баргузинсько-соболиним амортизатором тисяч за 50, – негарно. "Нє по-мужскі", як любить попіарничати один регіонал, що побудував свою кар'єру на "по-чоловічому" щоденному обкраданні-обдурюванні свого народу, у тому числі і його жіночої половини.
А хіба "мужикі"-депутати, батько й син Табалови, обкидані снігом і багнюкою, зацьковані в стінах і поза стінами парламенту, – вносять високу естетику у своє й наше життя?
Я також спішу гнівно засудити цей екстремізм.
Але – увага! – додам: возрадуймось, що це останнє попередження-сигнал народу вийшло таким м'яким. І безкровним.
Тобто, є ще шанс, час, можливість схаменутися!
Чи ви, члени ОЗУ всіх рівнів з обслугою, думаєте, що люди довічно "толерантно" терпітимуть вас, ваше жирування на їхньому горі, ваші безглуздо-тваринні інстинкти накопичення й поглинання!?
Ну, тоді поділюся з вами найціннішим своїм капіталом – деякими отими сокровенними знаннями, почерпнутими спілкуванням із десятками тисяч людей – від мітингових "радикалів" до інтелігентних учителів, митців, студентів, інтернет-блогерів. Себто, типової публіки моїх творчих вечорів-концертів-презентацій.
Ви помиляєтесь, якщо думаєте, що найнебезпечніші екстремісти – радикальні знервовані мітингувальники.
Стільки розпачу й люті, як від луганських/первомайських/стрийських/нікопольських учителів, які змушені за свої останні копійки підгодовувати учнів, я не чув ні від кого!
Звичайно, найчисельніша номінація "високих намірів", розмов, езотеричних знань – думаю, що нікого цим не здивую, – про автомати. Правда, поки що кожен із таких потенційних ліричних героїв чекає, що першим цей автомат має взяти хтось інший.
Але ж, не дай Бог, це рано чи пізно може статися! І цей перший таки явиться.
Тоді другий і сотий являться значно швидше...
А ось недавно до мене підійшов гламурно-бомондний інтернетник і похвалився детальною картою Конча-Заспи з довгим пронумерованим списком мешканців сатанинських хатинок-палаців. У додатках – розлогі плани, фото залів-кімнат із ретельним переліком антуражу.
Звідки взяв? – питаю. – Дуже просто, – відповів, – їхня прислуга, охоронці, ремонтники-будівельники-дизайнери, поварі, няньки, манікюрники, масажисти, спец-повії... Когорта пасіонаріїв, вельми проінформована й ще більш балакуча, готова поділитися спец-враженнями. Ох, братове, – які там унітази! М'єчта поетів і деяких президентів...
Інший інкогніто – фанат Каті Осадчої і її знаменитої передачі "Світське життя" – якось зізнався, що із друзями колекціонують усі лінки на відео цих програм. На моє здивоване питання відповів коротко: коли прийде час, будемо знати, до кого йти першим...
Як можу, завжди стримую таких людей – і приватно, і під мікрофон. Не тому, що надто хочу попіарити свою "гуманність".
А тому, що:
1. У масовій бійні, яку програмують члени владного ОЗУ, як це буває завжди, постраждають і невинні люди.
2. Цією війною обов'язково скористаються зовнішні недруги.
Але ж, глибоконешановні й жалюгідні, примітивні як слимаки й огидні як щурі:
"Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій уже немає місця для могил!" – повторю вам, сліпі від власної жадібності комуно-олігархо-рекет-фашисти, застереження Великого поета. І продовжу:
Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!
* * *
...Коли 29 квітня 1945 року в міланському Piazzale Loreto натовп антифашистів підвішував за ноги розстріляні тіла прекрасної Клари Петаччі та її коханого Беніто Муссоліні разом з тілами інших фашистів і глумився над ними, – не знаю, чи знайшлись тоді "гуманісти" з заявами про негуманність, екстремізм, "нє по-мужскі".
...Коли капітан Іонел Боеру, офіцери Георгін Октавіан і Дорін-Маріан Чирлан різдвяного 25-го грудня 1989 року в румунському Тирговіште розстрілювали стареньку Олену Чаушеску з її екс-всемогутнім чоловіком Ніколае, а потім їхні тіла на стадіоні "Стяуа" були виставлені на всезагальну експозицію – люди говорили не про вік і стать покараних, а про їхні злочини перед народом.
...Перелік таких зловісних етюдів, на жаль, довгий...
Я мусів це сказати, хоч не мій це стиль і тон.
Але треба зробити все можливе, щоб цей перелік не поповнився чимось подібним із сьогодення моєї рідної країни – України.
Друзі й вороги – ви допоможете?
Володимир Гонський, спеціально для УП
