Луценко. Коли назад до камери?
Ця влада ніколи нічого не робить просто так.
Заарештувати на очах у сина силами десятка бійців "Альфи" та звільнити на Благовіщеня – у кожній її дії, особливо коли вона стосується політичних опонентів, окрім наївної бандитсько-православної атрибутики, завжди є жорсткі приховані наміри.
Юрія Луценка помилувано.
Чудова подія. Навіть для європейських політиків ця новина стала "фантастичною".
З подачі Валерії Лутковської, правовий контекст помилування Луценка сформульований цілком однозначно: за Конституцією та Кримінальним кодексом України "президент України здійснює помилування стосовно індивідуально визначеної особи".
Однак передбачене у 8-й статті Конституції положення про те, що норми Основного Закону є нормами прямої дії, з 1996 року вже настільки знівельоване усіма "владами" – і особливо в останні три роки, – що посилання саме на цю норму виглядає не інакше, як продовження практики вибіркового правосуддя.
Адже саме в кримінальній справі Луценка влада наполегливо показувала, що конституційні норми – це ніщо в порівнянні з будь-якими актами "нижчої" юридичної сили.
Так, коли Луценко апелював до конституційної норми про право на свободу та особисту недоторканість і виголошував доводи про незаконність свого затримання наприкінці 2010 року, – ці доводи спростовувались рішеннями національних судів.
Так, коли Луценко просив, щоб його кримінальну справу розглядав суд присяжних, оскільки таке його право як громадянина передбачено в Конституції, йому було в цьому відмовлено з посиланням на відсутність визначеної в законі відповідної процедури.
Акт помилування: не закон, а благодать
А от що стосується процедури, то сам Віктор Янукович у вересні 2010 року затвердив таке положення про порядок здійснення помилування, яким зобов'язав і себе самого керуватись при здійсненні свого гуманного повноваження.
Але обіцяти – не означає одружитись...
Наскільки "чистим" було рішення про помилування Луценка з огляду дотримання процедури?
За згаданим положенням, президент реагує тільки на клопотання про помилування, подані самими засудженими. Причому подані винятково через адміністрацію установи, де вони відбувають покарання. Ця адміністрація повинна додати до клопотання низку документів – зокрема, характеристики та копії рішень усіх судових інстанцій щодо засудженого.
Ті, хто колись стикався із системою, знає – копії мають бути завірені "мокрими" печатками суду. Як правило, виготовлення таких документів – справа не одного дня. Останнє судове рішення по Луценку ухвалювалось касаційною інстанцією – Вищим спеціалізованим судом у Києві – 3 квітня...
Усі ж судові рішення спецсуд надсилає поштою й виключно касаторам. Виняток становить тільки рішення про негайне звільнення з-під варти, коли його – з "мокрою" печаткою – вручають відразу в суді.
Крім того, формально підготовку матеріалів про помилування в адміністрації президента здійснює спеціальне управління.
Тільки після збору ним відповідних паперів щодо засудженого, питання розглядається комісією з питань помилування, яку скликає на засідання її голова, на сьогодні нардеп Геннадій Васильєв. До речі, останньому вдалося зібрати на нього десь із десяток членів комісії, необхідних для кворуму, протягом вихідного дня. Просто феноменальний управлінський успіх!
Однак, навіть враховуючи феноменальні здібності президентських адміністраторів, необхідних умов для юридично бездоганного рішення про помилування Луценка вочевидь дотримано не було.
Позірна переконливість ситуації тримається винятково на статусі посадової особи, яка звернулася до президента із проханням про помилування. Саме омбудсменська аура Лутковської створює враження легальності процедури. Хоча особисто Лутковська дотепер не визнавала критичності стану здоров'я Луценка або незадовільності умов його лікування в колонії.
Отже, враження легальності помилування хистке, а його юридична вага – нікчемна?..
Коли Луценка заарештують?
Скоріш за все, після того як стануться події, заради яких його випускали.
Підписання з ЄС угоди про асоціацію? Отримання кредиту від МВФ? – Не обов'язково.
Достатньо дочекатись сприятливого проміжного вердикту моніторів у найближчі пару місяців. А потім уже можна буде не заплющувати очі на політичну активність Луценка, який, напевно, замість того, щоби проходити курс президентської терапії, порине в політичне та мітингове життя.
І ось у генпрокуратури урветься терпець, споглядаючи порушення Луценком постільного режиму, і якийсь перший-ліпший завзятий співробітник ГП раптом захоче повернути Луценка до камери, поставивши під сумнів законність указу президента в адміністративному суді.
А суд в Україні, як відомо, ду-у-уже незалежний...
Олена Перепадя, спеціально для УП
