Нікчемність рішення ВАСУ
Право не терпить емоцій. Воно холодне та жорстко-раціональне.
Звичайно, бувають правові норми, які настільки туманно виписані, що не відкривають можливості раціонального та практичного застосування. Однак закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", далі просто "закон", – важко приписати в розряд таких туманних нормативно-правових актів. Він достатньо чітко виписаний. Його не важко розуміти та застосовувати.
Власне, тому останнє рішення ВАСУ в "справі Власенка" є, вочевидь, нікчемним. Однак, з тієї самої причини важко сприймаються деякі аргументи й представників опозиції.
Тепер по черзі.
1. Чи мало місце "обставина несумісності" із боку народного депутата Сергія Власенка?
Так, але не з тих правових підстав, на які посилався Регламентний комітет ВРУ у своєму "рішенні", і на які міг спиратися посилався високий суд. Сьома стаття закону, "Вимоги щодо сумісності", встановлює вичерпний перелік видів "роботи" та "діяльності", які несумісні з "діяльністю адвоката" або "адвокатською діяльністю", як це правове поняття виписане в інших статтях закону.
Пункт 1 частини першої 7-ї статті закону встановлює, що несумісною з діяльністю адвоката є: "робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини 1-ї статті 4 закону". Серед цих посад, визначених у законі "Про засади запобігання і протидії корупції" є робота на посаді народного депутата України. Заради лаконічності, не будемо дискутувати про те, чи саме поняття нардепа – це статус, а його "посада" визначається його посадою в парламентському комітеті.
Отже, закон не допускає суміщення адвокатської діяльності з посадою/статусом народного депутата України.
2. Яким чином має народний депутат позбавитися "обставини несумісності"?
Регламентний комітет – і, можливо, суд – посилається на 3-й пункт Перехідних положень закону. Там сказано: "Адвокати, які на день набрання чинності цим законом, обіймають посади, або здійснюють діяльність, яка є несумісною з діяльністю адвоката відповідно до частини першої статті 7 цього закону, протягом дев'яноста днів із дня набрання чинності цим законом письмово повідомляють кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури за місцем отримання свідоцтва про існування обставин несумісності".
Тобто, якщо виходити з того, що закон набрав чинності в серпні 2012 року, народні депутати шостого скликання, які також користувалися правом на адвокатську діяльність, мали до листопада 2012 року виконати вимоги закону щодо цієї "обставини несумісності".
Якщо Сергій Власенко, народний депутат шостого скликання, не виконав цієї вимоги, до нього можна було застосувати ті процедури, які встановлені законом для вирішення питання несумісності. Тому ця норма про 90 днів виписана в "Перехідних положеннях".
Тобто, вона носить виключно "перехідний", а вже аж ніяк не постійно діючий характер. Вона могла стосуватися виключно народних депутатів 6-го скликання. Однак, Сергій Власенко вже не був народним депутатом шостого скликання з моменту відкриття першої сесії сьомого скликання.
До речі, Власенко став народним депутатом сьомого скликання не з моменту відкриття першого сесійного засідання сьомого скликання, а щойно з моменту складання ним присяги. Насправді, на деякий, хай навіть короткий, час Сергій Власенко не був народним депутатом України – з моменту відкриття першої сесії до моменту підписання ним присяги.
Висновок: вершиною правового невігластва є спроба застосувати до Сергія Власенка 3-й пункт Перехідних положень закону. Це не менш смішно, ніж рішення ВАСУ щодо Балоги й Домбровського.
3. Чи закон зобов'язував Власенка вчинити певні дії щодо вирішення "обставини несумісності" у зв'язку з його адвокатською діяльністю?
Безумовно – так. Цитуємо другу частину 7-ї статті закону: "У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності."
Тобто, протягом трьох днів із моменту складання присяги народний депутат сьомого скликання Сергій Власенко був зобов'язаний подати відповідну заяву про "зупинення" адвокатської діяльності. Стаття 31 закону називається: "Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю".
Однак, оскільки ніде в законі не розкривається процедура "зупинення адвокатської діяльності", слід зробити єдиний можливий висновок: закон ототожнює правове поняття "адвокатська діяльність" із поняттям "право на заняття адвокатською діяльністю".
Це не семантика слів. Тому вважатимемо, що відповідно до закону, не має значення, чи Сергій Власенко активно займався адвокатською діяльністю – головна лінія аргументації представників пана Власенка в суді, – чи Власенко зберігав за собою "право" на адвокатську діяльність, але ніколи за останні роки не користувався цим правом.
Наголошуємо: правова обставина несумісності виникає, якщо народний депутат, який внесений до реєстру адвокатів, не подав відповідної заяви про "зупинення" права на адвокатську діяльність – друга частина 7-ї статті закону.
Тобто, не має значення, яким був статус пана Власенка на судових процесах, пов'язаних із захистом Юлії Тимошенко, або – чи пан Власенко отримував якусь оплату за його діяльність на стороні захисту Юлії Тимошенко. Тому й довідка ГП про те, що Сергій Власенко був залучений до сторони захисту не як адвокат, а як народний депутат на громадських засадах – не має ані найменшого значення.
Ще раз: відповідно до закону, "адвокатська діяльність" зупиняється, або припиняється виключно шляхом подання відповідної заяви.
Не завжди юриспруденція дотримується строгих правил філології. Коли ми в щоденному вжитку розуміємо поняття "діяльність" у контексті активного вчинення певних дій, закон "про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що адвокат займається "адвокатською діяльністю" із моменту внесення його прізвища в реєстр адвокатів і до моменту подання ним заяви про зупинення, або припинення "права на заняття адвокатською діяльністю", крім інших, визначених Законом випадків.
Слід, при цьому, відмітити, що закон також передбачає процедуру "припинення права на заняття адвокатською діяльністю" – 32-га стаття закону. Різниця між "зупиненням" та "припиненням" права на адвокатську діяльність зводиться до правових наслідків цих двох, різних процедур.
При "зупиненні" адвокат зберігає за собою можливість "поновити" право на заняття адвокатською діяльністю, – частина четверта статті 31. Натомість, при поданні заяви про "припинення" права на адвокатську діяльність – стаття 32 – анулюється свідоцтво адвоката.
Зі слів представників Сергія Власенка на суді, пан Власенко якраз подав заяву про "припинення" права на адвокатську діяльність 19 лютого 2013 року.
У контексті питання щодо "обставини несумісності", не може бути сумніву, що з моменту подання такої заяви, у Сергія Власенка вже не було "права на заняття адвокатською діяльністю" – взагалі, пан Власенко перестав бути адвокатом! А, отже, правова "обставина несумісності" була вирішена – ця обставина зникла!
Вона перестала існувати з 19 лютого.
Нагадаємо: "рішення" Регламентного комітету було "прийняте" 22 лютого.
Тому посилатися на таку неіснуючу обставину немає можливості. Тим більше, установлювати якісь правові наслідки за неіснуючою правовою обставиною було б абсурдом.
Тому й рішення ВАСУ в справі Власенка можна трактувати як нікчемне. Не можна встановлювати правові наслідки за неіснуючих правових обставин.
Щодо "моралізаторських" тверджень деяких представників влади про те, що незважаючи на відсутність правової обставини несумісності, Сергій Власенко мав би бути "покараний", бо так вимагає Конституція.
Якраз, Конституція такого "покарання" не вимагає. Вона вимагає, щоб було вирішено питання щодо несумісності відповідно до закону. Тому, слід було б прочитати уважно закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", щоб встановити, як саме трактувати таке порушення з боку народного депутата, який не виконав прямої вимоги закону й не подав у триденний термін заяву про зупинення права на адвокатську діяльність.
А закон трактує таке порушення як дисциплінарний проступок.
Закон встановлює, що у випадку виникнення обставини несумісності з боку народного депутата-адвоката, на нього накладається "дисциплінарне стягнення". Цитуємо: "Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: ... 3) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю", – частина перша 31-ї статті. І далі: "2. Накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: ... 2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності", – частина друга 31-ї статті.
Отже, "покарати" Сергія Власенка за сумісництво можна було шляхом накладання на нього дисциплінарного стягнення.
Однак вочевидь, владі захотілося показати свої "м'язи". І тому потрібно було піти шляхом позбавлення Сергія Власенка депутатських повноважень.
4, і останнє. Чи мав місце правовий факт "прийняття рішення" Регламентного комітету ВРУ?
Парламентські комітети приймають рішення виключно шляхом проведення засідання комітету. Закон про Регламент вимагає, щоб на засіданні був встановлений кворум, у відсутності якого комітет не має права "приймати рішення". Проте, у ВР уже давно була встановлена сумнівна практика проведення "засідання" комітету та "прийняття рішень" шляхом скріплення підписами членів комітету на відповідних підписних листах.
Однак, ця неприховано сумнівна практика може бути застосована при умові, що всім членам комітету надається можливість скріпити своїм підписом відповідний підписний листок. Щонайменше, обов'язково потрібно було повідомити всіх членів комітету про те, що така процедура застосовується й по якому питанню.
Голова Регламентного комітету цього не зробив.
Отже, навіть при наявності такої сумнівної практики, важко, якщо взагалі, віднайти якісь здогадні аргументи, які свідчили б про те, що "засідання" комітету відбулося.
Годі й казати про "рішення" комітету – це стає карикатурно смішно.
Роман Зварич, спеціально для УП
