Ранкова чоловіча істерика чи злочин проти депутата?

Короткий тест на нормальність: дивимось відео фарсу в аеропорту "Жуляни" і відповідаємо на запитання:

Чи є хоч одна підстава на світі таким тоном і такими словами розмовляти з людиною, яка просто виконує свої посадові обов’язки - в цьому випадку просить авіапасажира пред’явити паспорт?

Якщо ви відповіли так – не читайте далі і терміново розфрендіть мене на Фейсбук. Саме про це – хамство, показову зневагу і незаслужені погрози - я написала в суботу зранку пост у соціальній мережі.

В аеропорту Жуляни я стала випадковим свідком неприпустимої поведінки чоловіка, який козиряв своїм депутатським мандатом, називаючи його пропуском куди завгодно, і нахабно вимагав пропустити його на борт літака без паспорта, який його попросили показати на реєстрації.

Одразу подумала, що цей пан був би хорошим адвокатом для Олександри Кужель, Людмили Денисової і Тетяни Слюз, власниць таких самих депутатських посвідчень, які не завадили правоохоронцям силоміць викинути жінок з лікарні Укрзалізниці, де перебуває Юлія Тимошенко.

Цей пан міг би дуже переконливо розказати міліції, що не можна бити під Гостинним двором народного депутата Олександра Бригинця, бо згідно з його статусом, він може знаходитись де завгодно, скільки завгодно і коли завгодно. А тим, хто підняв на Бригинця руку, слід іти "підмітати вулиці".

І метою мого повідомлення було саме привернення уваги до ганебної поведінки народного обранця.

А тепер, коли ви вдосталь похіхікали над моєю наівністю, докладніше розшифрую другу частину свого повідомлення у соціальній мережі: як і цей істеричний пан, я вважаю повною дурнею вимогу демонструвати паспорт на внутрішніх авіарейсах.

Якою б мала бути реакція народного депутата на бюрократичну вимогу сумнівної корисності для держави і суспільства? Законотворець, якому ми платимо зарплату, оплачуємо безкоштовні авіаквитки в рідний Севатополь і ще купу приємних привілеїв, має чимало механізмів вплинути не тільки на закони, а й на міністерські інструкції. Інструкції, до речі, запроваджені наприкінці минулого року його однопартійцем, тодішнім віце-прем’єром Борисом Колесниковим.

Логічною була б не істерика на адресу представниці авіакомпанії, а законодавча ініціатива чи хоча б депутатське звернення з вимогою (проханням) переглянути відомчі накази. Адже наявність у пасажира паспорта не гарантує відсутності в його багажі бомби чи в його голові тарганів, відповідно жодним чином не пов’язана з авіабезпекою.

На європейських внутрішніх рейсах, де для реєстрації достатньо показати спеціальний код на екрані свого айфона, я почуваюся куди безпечніше, ніж після проходів всіх кордонів безпеки на внутрішніх українських перельотах. Особливо, коли неподалік такі неврівноважені законотворці.

Тому я прошу інших народних депутатів хоча б таким чином спростити нам і собі життя – ініціювати перегляд порядку реєстрації на внутрішні авіарейси.

Я розумію, що мого сьогоднішнього "героя" зовсім не цікавив комфорт його виборців, його цікавило тільки одне – принижучити співробітниць авіакомпанії, які посміли не впасти ниць при пред’явленні синього нардепівського посвідчення.

Тому хочу засвідчити, що вказані в його гнівному блозі на УП дівчата поводили себе твердо, але абсолютно ввічливо. Вони робили все, щоб загасити конфлікт, саме тому мені здалося, що вони знайшли можливість зареєструвати грубіяна без паспорта.

Можливо, я помилилася. А можливо, не дуже йому хотілося летіти до того Севастополя і він обрав інший шлях – залишитися в Києві і поборотися за своє висловлене на відеозаписі бажання побачити, як незахищена проти такого хамства дівчина "підмітатиме вулиці"?

Я дуже сподіваюся, що його колеги по Верховній Раді зроблять все від них залежне, щоб з дисциплінованими співробітницями авіакомпанії нічого поганого не сталося.

Іванна Коберник, журналіст