Окраїна

Підсвідомо, десь там глибоко в душі, українські можновладці хотіли би бути схожими на грецьких богів. Певно, що й заздрять грекам. Не в плані зовнішності, умінь, талантів, здібностей – а в плані впливу.

Адже вплив елліністичних богів на підданих був грандіозним.

Уявіть: смертний на тебе молиться! Зрештою, у нас теж бувають поодинокі випадки, але, дякувати Богу, не масові. А прагнення задобрити свого божка, щоб той заслав на народ благо? У нас це якось навпаки, щоправда, перед благом "виборів".

Та й ще – фактор страху. Адже боялися богів не на жарт. Цього теж не проти сучасні божки, тому що самі змушені ховатися від простолюду за численними барикадами.

Але найбільше вони хочуть бути подібними на грецьких богів – довічним місцем на Олімпі. Тільки от, Олімпу як такого вже давно не існує, а божки залишилися тільки в міфах. Цього чомусь ніхто не враховує.

Сніг наприкінці березня – дивне явище, яке мало кому приносить радощі.

Цьогоріч стихія добряче попсувала нерви як громадянам, так і владі. Спочатку на Західній Україні творилася аномалія: за добу випадали місячні норми снігу. А через тиждень стихія добралася до Києва.

Випало більше снігу – і столиця показала своє істинне обличчя.

Київ – не є столицею європейської країни. Київ – столиця окраїни Європи.

Влада Києва не те що нічого не робила – вона просто не знала що робити, кого залучати для боротьби з опадами. Врешті – кого рятувати. Хаос.

Соціальні мережі ледь не вгиналися від невдоволення киян. Багато хто говорив, що потрібно виходити вже з понеділка на вулиці й вимагати виборів мера та відставки Попова.

Здавалося б, хороша думка. Києву потрібен мер. Адже як це – столиця України, і без мера? Потрібно за все, що коїться на вулицях міста, відповісти!

Однак, ніхто не вийшов. Це ж окраїна...

Кажуть, що опозиція готує протестні дії на 2 квітня, останній день, коли можуть затвердити дату виборів мера Києва влітку.

А якщо знов ніхто не вийде?..

В українців поняття "культура протесту" відсутнє. Дуже багато людей по всій Україні просто збайдужіли до популізму та закликів мітингувати. Багато хто не буде виходити за політичні партії – бо знають, що там стоять не за ідеї, а за гроші, гречку, печиво чи що там ще.

І в цьому винні самі ж політики. Провина лягла на плечі обох таборів.

Потрібно наводити лад спочатку не з людьми, а із самими собою. Довести, що існує справжнє об'єднання трьох партій, які стануть кращою альтернативою нинішнім реаліям.

Повернімося до Києва. Столиця насправді надто переоцінена. Так, це стратегічний центр – і, так, це величезні потоки грошей.

Кандидат від ПР, особливо після снігового хаосу, має мало шансів стати мером Києва. Точніше , він їх виграє, тільки якщо опозиціонери не зможуть домовитися.

Можливо виборів і взагалі не буде цього року.

Навіть якщо вони й відбудуться, і навіть якщо виграє опозиційний кандидат – варто розуміти, що чудес не слід очікувати. Усе одне влада знайде шляхи керувати Києвом. Або через КМДА, як було за Черновецького, або вигадають щось нове.

Утім, варто також розуміти, столиця – це реальний тренінг президенських виборів 2015 року.

Віктора Януковича ну ніяк не оберуть на другий термін. А без крісла президента він залишитися не може. На карту занадто багато поставлено, починаючи Межигір'ям та бізнесом, закінчуючи підставлянням своїх же людей.

Те, що донецькі прийшли окуповувати Київ надовго, свідчать такі елементарні речі, як їхні кабінети. Навіщо робити фешенебельний капітальний ремонт у кабінеті державної власності? Аби його потім просто віддати наступникам? Тому всі політичні маневри регіоналів із перенесенням виборів Києва, створенням умов для управління столицею тощо, швидше за все побачимо в 2015-му – однак уже на всеукраїнському рівні.

Людям потрібно все це розуміти, бо з такими "розкладами" ми житимемо не в Україні, а в окраїні.

Не слід очікувати чудес. Слід розуміти, що сьогодні в державі твориться своя міфологія й свої боги.

Роман Кравець, спеціально для УП