Чи потрібен виборчий ценз? Або: парафраз Донцова
Ідеальної технології процесу виявлення виборчих уподобань електорату досягнути неможливо. Мова може йти лиш про оптимізацію-уніфікацію організації виборчого процесу, аби не приймати під кожні нові вибори нового закону.
Такого висновку дійшли учасники конференції щодо шансів України в Європі, де серед іншого обговорювали проект Виборчого Кодексу авторства Юрія Ключковського.
Готовність самого електорату брати на себе відповідальність за визначення правлячої верстви; прагнення продажу свого "голосу" значною частиною суспільства – взагалі не обговорювалося.
На питання: чи є вірогідність введення "виборчого цензу", з метою усунення від участі в виборах абсолютно несвідомої частини виборців, наприклад, шляхом тестування для отримання виборчого права? – Юрій Ключковський дав негативну відповідь.
На його думку, це повернення в "17-те сторіччя". Тобто, загальне виборче право – безальтернативне.
Власне, не факт, що в 17-му сторіччі було менше справедливості в суспільних відносинах, ніж в 21-му. Особливо в контексті визначення правлячої верстви, касти, еліти – назв у цього класу багато.
А ще назва – "провід нації" – абсолютно не підходить до реалій 21-го сторіччя і нинішній правлячій верстві, легалізованій через так звані "демократичні" вибори.
Провід нації – це щось таке, що із зброєю в руках веде націю і складає свої голови за інтереси цієї нації. А в 17-му сторіччі провід у нації був безперечно: Хмельницький, Богун, Кривоніс, шляхта, козацтво, духовенство.
Різниця між ідеями нинішньої правлячої еліти і еліти 17-го сторіччя величезна: і щодо Бога, Батьківщини, суспільства, і щодо мети загальної і індивідуальної, і щодо значення провідної верстви.
На цю тему висловився докладно Дмитро Донцов, я ж тезисно повторю.
Ці протилежності створив "вік юрби", який охопив весь світ. Через демократію загального виборчого права настав упадок державницької дисципліни. Адже вибір народу не забезпечує "народних обранців" якостями справедливих законодавців.
Франко жалкував про свої ранні забобони "вузьким розумінням нації, як плебса", що "наївні міркування мужика, що не бачив світу і не потрафить піднятися до зрозуміння вищої суспільної організації понад свою громаду або свій повіт, і єдиною підвалиною суспільства бачить свою користь і приємність".
Після Французької і інших європейських революцій і почалася криза держав, що нині дійшла до загальної катастрофи.
І причина цього лежить в "бунті мас", що прийняв форму загального виборчого права, яке є ширмою для брехні і махінацій партійних команд в зв’язці з олігархатом. Вибори зведені до чистої води комедії. Всі сфери впливу в демократії поділені.
Зло в тому, що "еліта" – ні політично, ні мудрістю, ні відвагою, ні шляхетністю думки від "маси" не відрізняється.
Устрій же держави в 17-му сторіччі опирався на 3-х поняттях: 1) ідея Бога, яка домінувала над усім, встановлювала культ морального закону; 2) ідея держави, яка створювала верховенство загального добра над інтересом індивідуальним; 3) існування панівної верстви – шляхта, козацтво, духовенство, що забезпечувала ці дві ідеї практичним виконанням.
Усунувши "царів, панів, попів", демократія на їх місто не поставила правлячої верстви. Усунувши Бога з громадсько-політичного життя демократія не дала іншої системи моралі.
Замість культу держави, демократія надала інтернаціоналізм або космополітизм – залежно від соціального примату "демократії".
Таким чином суспільства були роз’єднані на індивідуальні інтереси і цей занепад посилюється.
Наша країна досхочу наїлася большевизму, який частково оминав негативи демократії, тому що видумав диявольський "ерзац" 3-х основних ідей: 1) замість Бога – крайній матеріалізм; 2) замість держави – тиранія і рабство; 3) замість правлячої верстви – кліка кар’єристів КПРС. І цей "ерзац" – на часі.
А плебс, позбавлений ідеї Бога, отримав модель матеріалістичної поведінки: будь-що вижити, не висовуватися, сховатися, накопичувати матеріальне.
Гріх матеріалізму – упадати коло "конкретної людини", її достатків і життя – до цього духу матеріалізму опустилися і демократії і большевизм.
Кого може обрати в провідну верству таке суспільство? Таких же "лицемірів, лжеців і хвастунів" – це за Сковородою.
І народ є голотою, "героями буденної праці".
Упорядкування хаосу мусить початися з виділення провідної верстви, як це завжди відбувається в історії. "Суспільство увільниться від царства диявола, й настане знову нормальне життя, збудоване не на хаосі перемішення, а на суворій ієрархії і кастовості: кожний має бути з’єднаний з подібними йому".
Повертаючись до Виборчого Кодексу, до правил виборчих перегонів, хочу наголосити, що примат загального виборчого права є фікція.
Щоб покращити якість виборчого процесу, треба вилучити з нього "нерозумну голоту", тих виборців, які в силу свого обмеження світоглядного, не роблять свідомого вибору, а є інструментом в руках махінаторів.
Один з варіантів: введення тестування з простих питань знання прав та обов’язків громадянина, як підстави для набуття виборчого права.
Для громадян, які не отримають виборчого права, можна передбачити невелику грошову компенсацію – замість втраченої гречки – і вони ще будуть задоволені таким "change".
Ігор Орел, для УП
