Народний обранець, чи маріонетка системи?

Новообрані депутати за 4 місяці своєї каденції пропрацювали один із небагатьох повноцінних днів, на який припало голосування за призначення позачергових виборів сільських, селищних, міських голів та депутатів місцевих рад загалом більш ніж по 100 населених пунктах.

Завдяки домовленостям, розблокована Верховна Рада щойно відновила свою роботу й почала активно штампувати рішення по маловідомим населеним пунктам у глибинці нашої країни. Іноді спільне волевиявлення з великим запасом сягало Конституційної більшості.

Здавалось, ніщо не завадить у цей день закінчити із призначенням виборів у регіонах, щоб на ранок взятись за вибори в Києві.

На початку довгого списку в порядку денному стояли вибори міського голови маловідомого за межами Київської області, районного центру міста Василькова. Маловідомого настільки, що під час виступів із трибуни та роздачі інтерв'ю, навіть самі народні депутати дуже часто плутали його назву, і ніхто їх не виправляв.

Однак коли голова Верховної Ради Рибак поставив це питання на голосування, тут маховик по прийняттю рішень дав збій, оскільки вся Партія регіонів, як один, не підтримала це рішення!

У чому ж проблема такого вибіркового голосування?

Як тільки-но від опозиції пролунало дане запитання, прояснити ситуацію головуючий надав слово депутату Москаленку, як представнику Київської області. Москаленко дійсно обирався в Київській області, але по 96-му виборчому округу, куди Васильків не входив. Він продемонстрував постанову міськрайсуду Василькова, і сказав: "...суд прийняв рішення: рекомендувати Верховній Раді утриматися від цього".

Хочу зупинитись на моменті, який у чергове характеризує партію влади, та тих, хто її обслуговує, у відвертому маніпулюванні, яке вже звикли бачити українці в їх виконанні.

Питання на засипку: чому до початку голосування ніхто зі членів Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування не знав про існування постанови по Василькову, і чому вона з'явилась лише після того, як рішення не пройшло?

Сподівались, що опозиція мовчки проковтне вибіркове голосування?

Можливо.

Та коли не пройшло – доводити невипадковість отримання депутатського мандату доручили вірному бійцю регіоналів Москаленку.

Нагадаю, він став депутатом завдяки креатурі особисто президента України Віктора Януковича, на користь якого, ще будучи головою Вишгородської районної, ради він протягнув рішення по Межигір'ю.

Схема стала зрозумілою лише тоді, коли до трибуни підійшов депутат Князевич, секретар Комітету з питань державного будівництва, куратор виборчого напрямку.

Він категорично заявив, що на засіданні комітету жодних підстав не голосувати за вибори у Василькові не було, і рішення про внесення питання до порядку денного на чергову сесію було прийнято без зауважень і одноголосно.

Виникає чергове запитання: чому Москаленко не повідомив депутатів про наявну в нього постанову суду до моменту голосування?

А також, чому саме в нього на руках вона опинилась?

У даних питаннях криються підозри ще й тому, що ні як депутат, ні як член Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР, Москаленко не має відношення до виборів загалом, і до Василькова зокрема.

Натомість, виникає питання відповідності його знаходження в цьому комітеті, члени якого мають бути взірцем дотримання законності й подавати іншим приклади етичної поведінки…

Юридичний відступ. Постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області, прийнята 5 березня 2013 року суддею Корнієнко в адміністративній справі № 362/1214/13-а – є цікавою не тільки за її змістом, але й за формою.

Так, мені не вдалось знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень згадування про будь-які інші процесуальні документи по справі, наприклад, ухвалу про прийняття до розгляду тощо. Постанова начебто з'явилась сама по собі. Крім того, за текстом постанови дивним чином співпали позовні вимоги позивача – фізична особа, та представника відповідача – Васильківська міська рада, який радо визнав ці вимоги.

Рішення явно виходить із презумпції незаконності увільнення від обов'язків Васильківського міського голови. У той же час, даний факт не був предметом судового розгляду, у тексті вирішальної частини постанови жодних рішень щодо незаконності набуття повноважень виконуючого обов'язків голови не має, ні про які судові рішення, які б це встановлювали, мені не відомо.

Натомість, маємо дуже цікаву з точки зору права ситуацію, коли постанова суду ґрунтується на припущенні, яке не має жодних підтверджень та містить заборону, що базується на ніким не доведених фактах. Можливо суд правий, можливо ні, але про існування жодних документів про це просто невідомо.

Усе це змушує задуматись про легітимність, законність та обґрунтованість винесення зазначеної постанови та всебічність розгляду адміністративної справи по суті.

Цей інцидент вкотре доводить, що країною в ручному режимі керує людина з Межигір'я, яке знаходиться у Вишгородському районі.

ПР задля утримання режиму Януковича при владі й справді не хоче перевиборів як у Києві, так і області, тому що, отримавши урок на парламентських виборах 2012 року, чудово усвідомлює їхню безперспективність для себе. Тому періодично й спливають на поверхню керовані маріонетки, якими жертвує режим, використовуючи їх для подібних маніпуляцій.

І вибору в них просто нема, оскільки за свою недовгу політичну кар'єру встигли вже по самі вуха вляпатись в корупційне лайно під назвою "система", яка буде й надалі віджимати їх по повній.

Замість p.s. Уже на наступний день до трибуни вийшов той самий Князевич, який мовив: "Комітет, не зважаючи на політичну окраску всіх членів, прийняв зважене, розумне й головне законне рішення, яким довів, що насправді цей документ, який назвати рішенням суду дуже важко, не є правосудним, оскільки він немає жодного відношення до процесу, який зараз відбувається в сесійній залі.

Більше того, учора нами встановлено факт введення в оману сесійної зали. Нам учора було сказано, що судовим рішенням заборонено парламенту вчиняти певні дії. Жодного слова в судовому рішенні щодо парламенту немає".

Як доказ, головуючому він надав свіже рішення свого комітету, який вдруге підтвердив свій вердикт одностайно.

Одразу ж, на 2 червня 2013 року були призначені вибори міського голови Василькова, за що проголосувало 343 народних обранця.

Іван Лисенко, журналіст ІА Правиця, спеціально для УП