Холопів у "роби"! Або щодо законотворчої боротьби з секондами

Україна, як прогниле "старе корито", все більше занурюється у каламутні води кризової хвилі, які нещадно мотлошать економічні фрегати передових країн світу.

І хоча Шкала Бофорта для оцінки фінансового шторму мені не відома, на мій погляд, якщо у Європі кризовий шторм сягає 9 балів, то води акваторії держави Україна накриває широкомасштабний 12-ти бальний ураган.

Попри чималі шанси європейської економіки вийти майже не ушкодженою, нехай навіть із сильного шторму, ми з жалем спостерігаємо на безвихідь нашої вітчизняної ситуації.

Політична й економічна нестабільність у поєднанні з розпачем населення створює суцільну картину мороку та безперспективності. Спасти від "останнього падіння на дно" колись великий флагман флотилії Радянського Союзу може тільки диво.

Саме диво, бо сподіватись на узгоджені дії владної команди марно. І мова не тільки про "щурів" на капітанському містку, мова йде про всю обрану команду, яка веде наш пострадянський лайнер у безповоротню безодню.

Нам, як пасажирам цього лайнера, залишається невеликий вибір: мовчати, вимагати або забирати керування у свої руки.

Мовчання – це доля рабів.

Роздумами про необхідність забрати управління у сьогоднішніх очільників і так переповнений інтернет, але, зважаючи на те, що особисто я не бачу для себе відданого і чесного "капітана-удачі", який зміг би вивести на поламаних вітрилах наш корабель зі шторму, то знову і знову зосереджуюся на закликах і вимогах до діючої команди – представників так званої "опозиції".

Ви у більшості випадків, попри внутрішні чвари і неузгодженості, говорите правильні гасла про люстрацію, про соціальну справедливість та про бажання допомогти кожному громадянину.

Цікаво слухати емоційні виступи, але всі вже втомився від тієї балаканини. Не хочу звертати увагу на політичну складову діяльності опозиції, мене бентежать її соціально-економічні ініціативи.

Саме економіка є головною для держави – як двигун чи вітрила для корабля.

Без економіки не буде руху вперед і це неминуче призведе до загибелі. І мені не зрозумілі ініціативи опозиції, які спрямовані на поглиблення економічної та соціальної прірви в країні.

Можливо, наші народні депутати мають якесь своє інноваційне бачення розвитку держави, але я не розумію нагальної необхідності прийняття законів на кшталт "Про заборону оптової торгівлі … уживаних текстильних виробів, одягу та взуття".

Це у такий спосіб опозиція турбується про добробут населення та імідж нації?

Дивний спосіб, як на мене.

Для багатьох придбання одягу на базарах секонд-хенду – це єдиний спосіб виглядати пристойно. Чи знає шановний депутат, ініціатор законопроекту, що переважна частина вчителів та медиків змушені одягатись у вживаний одяг з Європи.

Може важко збагнути з Печерських пагорбів, що прожити вчителю на 2000 гривень неможливо, а виглядати кожній людині, а тим паче жінці, хочеться пристойно і яскраво.

Про те, що ті, хто виховують наших дітей, одягаються у секонд-хенд, не прийнято говорити прилюдно. Але раджу "списочним" депутатам особисто піти на такі базари та зазирнути в інтелігенті очі зморених повсякденною працею людей.

Тих, кого державна політика змусила порпатись у ганчір’ї і вишуковувати по дешевій ціні одежину собі та своїм дітям.

Про які заходи для "… стабілізації роботи вітчизняних підприємств галузі, збільшення обсягів виробництва високоякісної продукції для українського споживача…" має сміливість говорити депутат від опозиції, коли рівень заробітної плати в Україні ледь дозволяє сплачувати житлово-комунальні послуги і купувати необхідні для прожиття продукти харчування.

Тієї решти копійок лишень і вистачає на купівлю, нехай поношеного, але якісного одягу.

Ще рекомендую шановному депутату спитати у студентів, чи хочеться їм виглядати стильно і сучасно.

Щоденно медіа рекламують і пропагують різноманітні бренди та товари іноземних фірм. І молодь, як зачарована, мріє про такий одяг. Невже ці мрії досяжні виключно для обмежених кола нащадків людей при владі?

Здається, тоді вже доцільніше одразу виступити з законодавчою ініціативою зобов’язати "всіх простих холопів" купувати виключно одяг національного товаровиробника, та ще й однакового розміру та стилю, щоб легше та швидше було шити такий одяг і щоб наша легка промисловість, яка, до речі, вже давно належить олігархам, потужно розвивалася.

Окрім небаченого розвитку легпрому, наші керманичі тоді ще й без зайвих зусиль запровадять чіткий механізм визначення класової приналежності кожного.

Справді, негоже простолюдину ходити у фірмових речах, бо поважний депутат не зможе зрозуміти, з ким він має справу.

Взагалі позиція депутата щодо захисту вітчизняного товаровиробника не витримує жодної критики.

Якісні вітчизняні товари завжди будуть користуватись попитом, а секонд-хенд жодним чином не зможе конкурувати з такими товарами.

Всім відома проблема, що головним конкурентом українських товарів є товари з Китаю. Одяг та взуття класу "секонд-хенд" належать до найнижчої споживчої категорії товарів для малозабезпечених і навряд чи наша легка промисловість буде шити одяг для конкуренції у цьому ціновому сегменті.

Ініциатор законопроекту стверджує, що у 2012 році секондівських товарів було ввезено на територію України аж 98 тисяч тонн і не розуміє, як використовує кожний українець 2 кг вживаного одягу.

Розумію, що ситий голодному не товариш, і важко осягнути розбещеним поглядом, що левова частина населення у суспільстві доношує чужий одяг. А все, що може собі дозволити купити з речей, – "обновки" з безлічі базарів секонд-хенду по цілій країні.

Щоб читачеві не здавалась цифра 2 кг такою значущою, то раджу покласти на ваги і зважити 5 пар шкарпеток, дві сорочки, майку, футболку, куртку, штани, светр, кросівки та черевики.

Вага всього цього одягу та взуття сягне 10 кілограмів. До речі, за офіційною інформацією Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України, бідними можна вважати 24% населення країни, а згідно зі стандартами ООН, за межею бідності в Україні живуть 80% населення.

Ініціатори боротьби з секондами посилаються на наявність корупційної складової у сфері торгівлі бувшого у використанні одягу. Так, вона напевно є. То невже замість того, щоб навести лад на митниці чи у сфері реалізації, необхідно обмежувати громадян у праві купувати фінансово доступний одяг.

Інакше як порушенням прав "слабших", я це назвати не можу. Підміна боротьби з корупційними проявами шляхом введення обмежувальних заходів для легального бізнесу взагалі неприйнятна.

Крім того, реалізація дешевих товарів все рівно буде, от тільки така реалізація буде здійснюватись у нелегальний спосіб "на дому" чи "з-під поли". Кому це вигідно, варто подумати.

Більшість фахівців уже зараз стверджують, що прийняття обмежувальних законів буде стимулюючим заходом для збільшення обсягів контрабанди.

Адже законодавче регулювання не впливає на тіньові потоки, а навпаки, заборона раніше дозволеного і контрольованого імпорту призведе до повної тінізації сфери.

А відтак, запропонований мінімальний розмір ввізного мита на одяг та взуття бувшого у використанні – 10 євро за кіло, попри незмінну тарифну ставку у 5,3%, лише призведе до зменшення офіційного імпорту і "уріже" надходження до бюджету.

Турбота народного обранця про здоров'я та життя громадян, екологію та імідж держави взагалі викликає сміх. Весь імпорт секонд-хенду підлягає обов’язковій санітарній обробці та підтверджується безліччю відповідних документів.

При ввезенні сплачуються кошти на утилізацію, які мають бути використані для вирішення екологічних питань. Ну, а про імідж країни, то це просто анекдот. Німеччині, Чехії і Австрії секонд-хенд не завдає проблем, а для нашої країни – це першочергова проблема, яка потребує негайного вирішення.

Надання преференцій великому бізнесу позбавлено будь-якого сенсу. Вітчизняна легка промисловість і так на сьогодні звільнена від оподаткування прибутку. І законопроектами 2320 і 2321 великий бізнес легкої промисловості нахабно хоче "розчистити" собі ринок збуту.

Бажання сильних цього світу заробляти більше не має меж. Кожний знає, що конкуренція – це головний постулат розвитку бізнесу. Ще свіжі у пам’яті спогади про якість і різноманітність товарів легкої промисловості СРСР, які, до речі, вироблялись в неконкурентних умовах.

Бажання депутатів, які генерують такі законопроекти, на мій погляд, аж ніяк не пов’язані з бажанням сприяти розвитку "…економіки нашої країни в цілому", "…запобігати заподіянню можливої шкоди навколишньому природному середовищу" чи "…збільшувати надходження до бюджету за рахунок створення сотень тисяч робочих місць у різних галузях вітчизняної економіки".

Скоріше за все, їхнє бажання пов’язане з намірами олігархів заробити на нас у будь-який спосіб.

Закликаю опозиційних лідерів, якщо ви ще хоч трохи переймаєтесь проблемами виборців, вжити всіх заходів для неприйняття таких законопроектів – сьогодні і в майбутньому. Ганьба законотворцям, які зневажають проблеми людей.

Буду стверджувати словами автора цього "чуда законодавчої ініціативи", народного депутата Немілостівого, що, на мій погляд, саме такі законопроекти під гаслами опозиційності "…несуть загрозу життю людей та довкіллю, а також створюють негативний імідж нашої країни у світі".

Сучасна політика, влада і суспільство, на превеликий жаль, мають великий брак відданих, чесних та гідних капітанів, матросів і пасажирів.

Саме тому колишній велетень світового економічного океану під назвою "Україна" став "гнилою посудиною" у занедбаній бухті.

Сергій Доротич, для УП