Позиція та гопозиція
Якщо спрощувати, можна сприймати протистояння сучасної опозиції та влади, як боротьбу добра та зла. Принаймні для мене це прийнятніше порівняння, ніж скорення традиційному українському вибору між "меншим злом" та "більшим злом".
Але добро грає за правилами. Це зло може нехтувати правилами, маніпулювати,підставляти та зраджувати. Добро має діяти в правовому полі, і, бажано, в цьому полі не хибити, бути чесними та дотримуватися правил, не підставлятися і не допускати прикрих помилок.
Опозиція помиляється, і програє на єдиному полі, де вона має шанси виграти, тому що опускається на рівень супротивника, тому що починає блазнювати та бикувати під час судових засідань, втрачає холоднокровність, здає правові позиції, бо продуманих правових позицій, на жаль, досі не вироблено, а юридичний хаос штука невиграшна. Опозиція піддається системі навіть там, де існує маленька, але все-таки вірогідність того, що систему можна перемогти.
Зокрема, цей програш відбувається і через загравання з медіа, публікою та Заходом, і через нехтування системною правовою роботою, посеред іншого й через це Юлія Тимошенко, реальний харизматичний лідер опозиції, опинилася за ґратами.
Я не хочу зараз говорити про моральність судді Кірєєва. На мій погляд, після такого ведення і такого вирішення судової справи – треба терміново подавати у відставку, і відправлятися у похід намоленими місцями, щоб спробувати почистити молитвами совість як крапельниці чистять судини алкоголіків.
Йдеться про те, що правова позиція захисників була слабкою, розхитаною, популістською; а поведінка сторони в суді була такою, що ведеться на провокації, такою, котру легко задавити, опустити на рівень нижче, примусити гратися в брудній калюжі.
Опозиція забуває, що сила та правда в праведності, як би смішно або наївно це не звучало в наших умовах. Все просто: якщо ти позиціонуєш себе, як світлу силу, ти мусиш дотримуватися правил. Не можна нехтувати законом, правом і говорити: "Хай там що відбувається в суді, неважливо, ми те, що нам потрібно,те, на що ми заслуговуємо, продавимо перемовинами на Заході".
Я це чула ще в часи помаранчевої революції від правників, котрі представляли опозиційні сили. Не можна здавати право і замінювати його на домовленості, якщо ви не хочете жити на базарі.
Хибна позиція – щось продавлювати хитрощами або силою, замість того, щоб грамотно застосовувати закони та чітко окреслювати власну правову позицію. Треба "вміти" так підставлятися самим і підставляти інших, менш обізнаних, людей.
Можна що завгодно говорити і як завгодно переконувати представників європейських структур, щоб вони втрутилися та врятували ситуацію. Божитися, жалітися, сипати фактами. Так, вони слухають, так, вони усміхаються і, наче, ставляться із розумінням та готові допомогти.
Але, не треба забувати, що західні люди звикли дотримуватися правил. Вони подібні на власний транспорт, якщо в розкладі написано, що автобус має прийти в 10:05, він прийде саме в 10:05.
І вони начувані, що в нашій країні – правил дотримуються тільки лохи, все вирішується силою, дзвінком, погрозами та зв’язками. Неймовірно, правда? Правова держава, де правил дотримують лише лохи? Як можна серйозно нас сприймати, дослухатися та розуміти?
І якщо навіть прозахідні опозиційні сили готові здати існуючі правила, щоб отримати перевагу для себе, це дає західникам зайвий аргумент для скепсису, кривого усміху: "о, це країна, де процеси відбуваються тільки завдяки порушенням". Своїми хибними домовленостями, відмовою вести зі свого боку чесну гру, забезпечувати чистий процес та бездоганну поведінку – опозиція тільки посилює нехтування Україною як рівноправним партнером: "Вони всі однакові, другий сорт".
Захід не розуміє, чого вони мають підтримувати осіб, котрі вже зараз готові надавати пріоритет своїм інтересам і не зважати на закон та правила?
В країні, де корупції приносять перше, друга та компот – у вигляді трьох гілок влади, - опозиційні сили мають використовувати всі юридичні можливості протидії. Не давайте вільно дихати (кожен ковток кисню має своє ціну) порушникам, скубайте та щоразу подавайте в суд (що б ви про цей суд не думали і не знали) за кожне правопорушення; не можна програвати на своєму, правовому полі, не можна здавати свої позиції, нехтуючи правилами.
Не може народний депутат, правник, доводити ситуацію до абсурду і помилятися настільки, що його цілком законно, най і з можливими процесуальними порушеннями, позбавляють статусу народного депутата. Хіба про таку ймовірність неможливо було подумати заздалегідь? Можливо. Необхідно про таке думати, тим більше, що існують прецеденти.
Кращим підтвердженням безчинств влади в нашій країні є не скарги опозиції та обурення преси, адресовані представникам Європейського Союзу. Кращим доказом нелегітимної поведінки влади є те, що рішення Європейського Суду з прав людини щодо справи Юрія Луценко залишається невиконаним.
Європейці бачать, що система буксує, бреше та не виконує зобов’язань, але вони мають розуміти, що ці викрутаси притаманні виключно владі Януковича, а не є цілком прийнятними для всіх політичних сил та громадських рухів в Україні. Альтернатива повинна легко зчитуватися: так, в нас є політичні потвори, але є й політичні янголи.
Треба навчитися грати за правилами і використовувати правила на свою користь, якщо ви, опозиція, відчуваєте себе світлою силою, добром.
Якщо ж ви хочете бути добром з кулаками, ви повинні не тільки відчувати в собі цю силу, потужність, енергію, але й усвідомлювати відповідальність перед тими людьми, права яких порушуються, людьми, котрі разом із вами підтримають відкритий спротив владі, а також прорахувати наслідки відкритого спротиву, і, зрештою,наважатися на це.
Але в будь-якому разі не треба йти на гопнічєство, розводити когось як кошенят чи кроликів, не треба демонструвати гопнічєство людям, котрі ще у вас вірять, бо воно вже діє і є невід’ємною рисою тих сил, котрі вартувало б побороти.
