Технології української політики на прикладі однієї заяви
"Якщо люди намагаються спустити тебе вниз, це тільки означає, що ти знаходишся вище"
У ній вони пропонують Віталію Кличку стати єдиним кандидатом від опозиції на майбутніх виборах Київського міського голови. У двох сторінках друкованого тексту ― уся сутність української політики.
Тут і вовчий оскал, прихований за привітною посмішкою, і трошки неправди собі в угоду, і перекладання відповідальності на інших. А на десерт ― кілька орфоепічних помилок. Цікаво, письменник Яворівський перечитував заяву, під якою підписався?
Шкода, що вкотре розкрилася характерна риса української політики. Одиниці, так, саме одиниці депутатів, які входять до складу якої-небудь фракції, можуть впливати на рішення партійних босів.
І скільки б не було закидів піаністу Чечетову, а ця заява ― яскравий приклад того, що "Батьківщина" та "Свобода" діють подібними методами.
Цього разу на передову штовхнули кількох депутатів, які, у разі чого, будуть тримати удар (гра слів ― і не більше). Ага, 12 депутатів прийняли рішення про висунення єдиним кандидатом на виборах Київського міського голови, яких ще навіть не призначили, але то вже інше питання.
Ні, що ви, Яценюк, Турчинов і Тягнибок уперше про це чують. От невгодні! Ще й на партійному сайті Батьківщини повідомлення з’явилось... Ніякого порядку, зовсім від рук відбились!
У такі моменти стає невимовно жаль від того, що на прес-пойнті у кулуарах Верховної Ради ще не обладнали театральні підмостки ― щоб сповна насолоджуватися грою плохеньких акторів, які, граючи на інтонаціях та з упевненим щирим поглядом, виконують свою роль.
Це один сценарій, у разі якщо Кличко виступить із заявою про те, що варто для початку було запитати його думку з приводу його майбутніх кроків у політиці. Інший сценарій ― мовчання. Потрібна інформаційна хвиля уже пішла, а будь-які заяви у відповідь ― то відголоски, які не матимуть такого ж ефекту.
І ще один варіант розвитку подій. Якщо Кличко погодиться із закликом 12 депутатів, то вже тоді можна буде зізнатися. Мовляв, ота заява ― то все наших, партійних керманичів, рук справа. І ініціатива то наша, але спочатку виявилося доцільнішим, якби з нею виступили київські обранці. Але то скоріше із області фантастики. Фантастикою буде, якщо Кличко на таке погодиться.
Лист-ультиматум старанно приправлений цукром. Маленька пастка для того, аби досягти бажаного ― починай з хорошого і закінчуй поганим.
Спочатку визнається "безумовний пріоритет лідера партії УДАР, потім ― ще порція ― "висунення Віталія Кличка як спільного кандидата від опозиції відповідатиме очікуванням киян і стане запорукою розгромної поразки влади в столиці".
А наостанок ― трішки перцю ― "зволікання чи відсутність єдності в опозиції можуть призвести до поразки. Цього нам кияни не пробачать".
І часничок ― "ми просимо Віталія не зволікати з прийнятим рішенням ... до 1 березня".
Все по книжці. Отак у двох абзацах можливу поразку на київських виборах переклали на Кличка. Хто б сумнівався! У подібних питаннях завжди простіше відійти вбік та перекласти відповідальність за дії чи бездіяльність на іншого.
От тільки не завжди це вигідно. Приміром, факт блокування парламентської трибуни у листі характеризують тим, що "опозиційні парламентські фракції жорстко вимагають виключно особистого голосування народних депутатів".
І нічого, що майже двадцять днів у сесійній залі постійно ночують тільки представники УДАРу. Їх чисельність, до речі, значно менша, ніж тієї ж "Батьківщини", але це не стало на заваді.
Можна скільки завгодно говорити про піар-акції, але пересічному глядачеві не може не свербіти в очах від того, що "активні блокувальники", на кшталт Яценюка і Ко, зараз з’являються на робочому місці виключно під прицілом відеокамер у старанно відпрасованих вишиванках. Співпадіння?
Шкода, дуже шкода... Болить від того, що українці знову залишилися з носом. Нам, пересічним громадянам, нічого не лишається, як спостерігати за театралами під куполом, бо точка кипіння ще не настала.
Ось зараз, ― замість діяти прозоро та з метою реалізації програмних цілей, з якими йшли на вибори, ― представники "Батьківщини" та "Свободи" займаються дрібними кулуарними провокаціями. От тільки дискредитують себе самих у першу чергу.
І хочеться написати "опозиція", але свідомо не узагальнюю. Бо немає опозиції ― і це ще одна реальність, яку намагаються приховати старанним окозамилюванням і частим використанням згаданого слова.
Повертаючись до листа. "Ми також закликаємо опозиційні політичні сили, у випадку відмови від участі у виборах Київського міського голови чи відсутності рішення з боку Віталія Кличка, якнайшвидше висунути іншого узгодженого кандидата на посаду міського голови".
А трішки вище: "Зволікання чи відсутність єдності в опозиції можуть призвести до поразки".
Шановні, яка єдність? Цей сумбурний текст, плід уяви ваших спічрайтерів, ― яскравий приклад відсутності будь-якої єдності і гри в одні ворота.
Отак, у одному листі всі біди української політики та, зокрема, так званої опозиції. А, здавалося б, усього якась там заява...
