Невесела авантюра
Тепер можна стверджувати, що у Донецької мафії цілком відсутнє почуття гумору. І ось чому: намагання повісити на Тимошенко причетність до замовлення чи організації вбивства Євгена Щербаня навіть не смішно, бо все це схоже на витвір алкогольної гарячки, чи божевільної фантазії.
А тепер цілком серйозно і по суті справи. По-перше, нещодавно генпрокурор заявив, що причетність Тимошенко до вбивства Щербаня були відомі слідству ще понад 10 років тому, але тоді Тимошенко не вдалося притягнути до відповідальності через те, що вона була народним депутатом.
З усією відповідальністю заявляю – це неправда.
У 2002-2004 роках я був членом Комітету Верховної Ради України з питань регламенту. І на засіданнях нашого комітету неодноразово протягом всіх років розглядалися матеріали кримінальної справи, порушеної проти Тимошенко, пов’язані з її діяльністю на посаді керівника ЄЕСУ.
Тобто я мав можливість дуже детально знайомитися з цією справою. І тепер, як законослухняний і відповідальний громадянин заявляю: жодного факту, навіть жодного натяку на причетність Тимошенко до справи, пов’язаної з вбивством Щербаня не було.
Не маю жодного сумніву, що не з’явилося таких фактів і через 16 років після вбивства Євгена Щербаня. Беруся стверджувати так, бо добре знаю тодішню політичну ситуацію. Влада в Києві і в тому числі президент Кучма фактично віддали Донбас на відкуп донецьким бандитським угрупуванням і в їх розбірки не втручалися. При бажанні з донецькими бандитськими групами можна було за місяць-два покінчити і навести там законний порядок. Такого бажання у Кучми, на жаль, не було.
По-друге, ватажки донецьких бандитських груп відзначалися особливою кровожерною жорстокістю і нетерпимістю в боротьбі за лідерство. Про що засвідчують гори трупів, розправи з бізнесменами і зі своїми "внутрівидовими" конкурентами. Така доля спіткала і Брагіна і Момота і багатьох інших.
Жертвою таких розбірок став і Щербань. Відомо, що статки Щербаня потрапили не до членів дніпропетровського клану, а опинилися в руках "донецьких". Домінуючим став клан Ахметова – Януковича (Ахметов – у бізнесі, Янукович в адміністративній владі). Наступила відносна стабільність: регіон був затерорезований і заляканий.
Дніпропетровський клан став незрівнянно інтелектуально вищим і боровся за владу менш жорстокими методами.
Чому ж нинішня влада вирішила висунути таке відверто абсурдне звинувачення проти Тимошенко??? Причин декілька.
По-перше, доки при владі Янукович – його режим за жодних обставин не збирається звільнити Тимошенко з ув’язнення. І це найголовніше.
По-друге, режиму не вигідно утримувати Тимошенко в ув’язненні за статтями 364-365. Бо під ці статті підпадає більшість вищих державних чиновників, в тому числі сам Янукович.
Як тільки їм вдасться осудити Тимошенко по іншій статті, тим більше по такій страшній, яку тепер фабрикують проти неї, регіонали відразу підуть на декриміналізацію 364-365статей, що звичайно робити неприпустимо.
По-третє, сфабрикувати будь-що регіонали великі майстри. Може ще не всі забули справу про вбивство журналіста Александрова. Знайшли "вбивцю" і засудили бомжа Вередюка.
Добре, що знайшовся мужній, чесний і професійний суддя вищої інстанції, який скасував цей повністю сфабрикований вирок. Правда, давно не має в живих ні так званого "вбивці" Вередюка ні чесного судді. Але головні майстри, що давали добро цій фальшивій справі, зробили блискучу кар’єру.
Багато хто, не кажучи вже про відомих регіоналів, але навіть поважні і чесні журналісти розмірковують: абсурдність звинувачень очевидна, треба використати трибуну суду і розбити в пух і прах нісенітниці фальсифікаторів.
Такий варіант домогтися справедливості був би можливим, якби в нас існувало правосуддя, залежне тільки від закону і сумління судді.
На жаль, правосуддя в Україні не має - мене дивує, що термін "правосуддя" до української судової системи вживають навіть деякі опозиційні політики. А вся проблема в тому, що правосуддя в Україні остаточно зруйноване. Є судочинство, на замовлення владного режиму. Суди залежні лише від бандитської влади.
Отже, питання Тимошенко може бути вирішене лише в контексті вирішення головного політичного питання – усунення від влади Януковича.
Колишній політв’язень совєтських концтаборів, депутат ВРУ чотирьох скликань, Герой України Степан Хмара
