А може все таки ми їх?

Вперше за всю історію української незалежності Голова Верховної Ради вдався до безпрецедентного кроку – відмовився скликати позачергову сесію ВРУ.

Це особливо небезпечний злочин, адже пан Рибак відмовився виконати волю представників мільйонів українських громадян, виборців.

Отже, він просто плюнув в обличчя тим мільйонам. Яка може бути мова про ефективне відстоювання інтересів виборців, коли голова ВР цинічно демонструє неповагу до депутатів і до закону. Вдумаймося: це робить не пересічний громадян, а голова парламенту, найвищого представницького органу держави, який зобов’язаний творити закони і здійснювати контроль їх виконання.

В даному випадку в поведінці Рибака є ознаки, які підпадають під кваліфікацію ст.365 Кримінального кодексу. Безумовно, якщо ми хочемо відновити конституційний лад, то голова парламенту повинен понести кримінальну відповідальність. А про політичну і адміністративну відповідальність навіть немає що дискутувати – він не має права і далі залишатися на посту Голови Верховної Ради!

Крім того Рибак ще й вдався до відвертої брехні, заявивши, що частина підписів підроблені. Але ж доказів жодних.

На жаль, депутати від опозиції на "5 телеканалі" не зуміли доступно пояснити суть проблеми, складалося враження, що дійсно, навіщо викидати гроші на вітер і скликати ще й позачергову сесію за тиждень до чергової.

Поясню: справа в тому, що позачергова сесія має свою специфіку, бо вона має завдання відреагувати на незаплановані або непередбачувані події чи подію, яка, на думку депутатів, є важливою і потребує негайної реакції та пошуку шляхів її вирішення.

На позачерговій сесії розглядаються лише ті питання, які стали причиною необхідності її скликання. Тобто підкреслюється надзвичайна важливість винесеного на розгляд питання. Воно не применшується і не затинається серед інших планових питань.

Зрештою на плановій сесії ці важливі питання можуть і не бути включені до порядку денного, якщо за їх включення не проголосує більшість депутатів. На позачерговій сесії такої проблеми не існує.

Механізм позачергової сесії – це реальний механізм для відстоювання своїх ідей і принципів в суспільстві. Недарма закладений механізм згоди лише 150 депутатів для скликання позачергової сесії, а не більшості. Я думаю всім зрозуміло чому.

Щодо важливості питань, які опозиція виносить на позачергову сесію, то це можуть вирішувати лише депутати, які виступили з такою ініціативою і зібрали потрібну кількість підписів, і ніхто не має права підміняти їх права.

А для того, щоб було зрозуміло нашим громадянам, поясню, що подія, яка відбулася з застосуванням грубого насилля до жінок – депутатів, що добровільно голодували в колонії, де перебуває Юлія Тимошенко, не терпить ніякого зволікання з найрішучішою реакцію.

Бандити в масках дозволили собі свавілля і беззаконня по відношенню до депутатів. Хто вони? Якщо бандити, то чому не було відповідної реакції правоохоронців? Якщо вони з правоохоронних структур, то чому незаконно ховаються під масками. Це брутальне порушення закону. На такий бандитизм влади повинна бути негайна адекватна суспільна реакція. Чому ми її не бачимо?

Може дехто з наших громадян думає так: якщо влада з нами так поводиться, то депутатам так і треба. Нехай знають. Це абсолютно хибна і вкрай небезпечна позиція, бо якщо з депутатами так дозволяє собі поводитися владна мафія, то що вони можуть зробити з пересічними громадянами?

Але щоб розворушити суспільство депутати опозиціонери повинні показувати приклад активної, гідної поведінки.

Мені незрозуміло, чому досі більшість депутатів опозиціонерів відразу після Харківського інциденту не з’явилась в Генеральній прокуратурі і не вимагала від них нарешті почати виконувати функції по захисту законності в цій державі, а не лише бути органом фальсифікації кримінальних справ проти неугодних для мафіозного режиму громадян?

Чому знову ж таки депутати від опозиції досі не окупували приймальну президента з ультимативними вимогами перестати руйнувати конституційний лад і державу, перестати виконувати роль "хрещеного батька" мафії.

Чому вони досі не домагаються притягнення до кримінальної відповідальності Шаповала – голови Центрвиборчкому – головного органу фальсифікацій виборів до Верховної Ради України?

Ще не одне таке запитання можна було б поставити нашій опозиції.

Але всі повинні пам’ятати: без активної позиції наших громадян, самі депутати вже не зможуть нічого вирішити.

Або ми всі спільними зусиллями усунемо від влади донецьку мафію на чолі з Януковичем, або вони вщент зруйнують і до кінця розграбують державу і доконають нас всіх.

А може все таки ми їх!

Політв’язень, Герой України, Степан Хмара