Закордон нам НЕ допоможе
Останніми днями ситуація навколо жорстокого і нелюдського поводження з Юлією Тимошенко, нових звинувачень і переслідувань її адвокатів та членів опозиції, рукоприкладства щодо жінок-депутатів у Харківській лікарні Укрзалізниці тощо набула нових цинічних рис, здатних поставити під загрозу її життя. Проте, при всій своїй серйозності, ця проблема не є лише поодиноким злочином нинішньої влади.
Наразі, провідні демократичні інституції світу тримають у полі пильної уваги ситуацію в Україні. Для цього є декілька суттєвих причин:
- по-перше, ескалація порушень прав людини, політичних переслідувань та нехтування демократичними принципами, котра не спала після парламентських виборів і має рано чи пізно вилитись у масові протестні акції;
- по-друге, постійна деградація ситуації з корупцією, умовами ведення бізнесу та економічною свободою, що є особливо значущим для інвесторів.
Очевидно, що парламентські вибори, які пройшли з численними порушеннями з боку нинішньої влади, лише загострили існуючі проблеми: перманентна політична криза поглибилась, соціально-економічна ситуація постійно погіршується.
Наведу декілька прикладів: ознайомившись з негативною динамікою ВВП за останні три квартали 2012 року та негативними прогнозами на четвертий квартал, можна прогнозувати, що незабаром Україна офіційно увійде у рецесію. Загальний результат року, який прогнозують економісти, - від 0% до 0,5% зростання ВВП. При тому, що у бюджеті-2012 зростання ВВП закладалося на рівні 3,9%.
Кризова ситуація загострюється також і у декларованій "гордості" владної команди – промисловій сфері, де виробництво порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшилось на 4 %. До того ж падіння в сільському господарстві перевищило 5%, товарообігу — майже 7%, скорочення в будівництві склало 12%. Зріс валовий внутрішній борг і рівень безробіття.
Непривабливу картину довершує подальша втрата Україною позицій у світових рейтингах. Із останніх оприлюднених – це останнє місце серед 43-х європейських країн і 161 місце у світі (із 177) у рейтингу економічних свобод, складеному Heritage Foundation та The Wall Street Journal, а також найнижчий показник індексу інвестиційної привабливості (2,12 балів з 5 можливих) за всю історію досліджень, починаючи з 2008 року, які проводить Європейська Бізнес Асоціація.
До мене періодично звертаються представники провідних західних аналітичних структур, котрі відповідають за інвестиційне прогнозування, і їхні висновки невтішні – іноземний бізнес стрімко зменшує свою присутність в Україні і цей процес буде поширюватись. Янукович впевнено веде Україну до межі не тільки політичної, але й економічної міжнародної ізоляції.
Про це свідчать результати його перебування на економічному форумі у Давосі: вже другий рік поспіль протокол президента з ніг збивається, щоб влаштувати Януковичу хоча б якусь зустріч. Якщо минулого року їм вдалося організувати зустріч з президентом Польщі – виключно через спільне проведення Євро 2012, то цього разу обідати з Януковичем ніхто не захотів.
Склавши політичні та соціально-економічні показники поточної ситуації в Україні до купи, неважко зробити висновок, що третій рік правління Януковича і Ко позначається грандіозною розрухою, котра загрожує зруйнувати державу.
Відтік західних інвестицій на тлі постійного тиску з боку Росії, неоголошена міжнародна ізоляція та перманентна внутрішня криза заганяють країну в глухий кут. Влада намагається замилити очі суспільству шляхом схвалення абсолютно нереального бюджету, радісної політичної пропаганди на кшталт "Руїну подолано", проте незабаром цей антураж лопне, неначе мильна бульбашка і перед нами постане держава-банкрут, і виникне питання, а що робити з цим далі?
Ті, що зараз при владі, вважають, що вони вже забезпечили своє майбутнє мільярдними і багатомільйонними рахунками в офшорних банках, які вони наповнили за рахунок державних коштів і тіньових схем. Вони використовують Україну, як постійне джерело збагачення, проте коли воно виснажиться горе-керманичі та їхні сім’ї залюбки змінять місце проживання.
Наразі основне завдання, котре стоїть як перед опозиційними політиками, так і перед громадянами загалом – це відкрити очі і зрозуміти, що ми котимось у прірву, що не варто очікувати коли "закордон нам допоможе" – ні зі сходу, ні з заходу наші внутрішні проблеми ніхто не вирішить ! Здатні їх вирішити лише ми з Вами разом!
