Законодавство сприяння хабарництву?
Наприкінці 2012 року автор взяв участь у двох ефірах кіровоградського ток-шоу "МИ" на каналі "Кіровоград". Перша передача присвячувалась закону про обмеження тютюнопаління, друга – життєвій історії мешканців сіл Кіровоградської області, яким їхній роботодавець відмовляється виплачувати зарплату.
Втім, різні теми приводять до одного загального висновку. Але про все по порядку.
Отже, анти тютюнове законодавство. На державному рівні ми почали його впроваджувати із заборони реклами тютюнових виробів, збільшення акцизів та заборони тютюнопаління в громадських місцях. Останній закон збільшує кількість територій, вільних від тютюнового диму.
Наразі курити повністю заборонено:
1) у ліфтах і таксофонах;
2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров’я;
3) у приміщеннях та на території навчальних закладів;
4) на дитячих майданчиках;
5) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;
6) у під’їздах житлових будинків;
7) у підземних переходах;
8) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів;
9) у приміщеннях закладів ресторанного господарства;
10) у приміщеннях об’єктів культурного призначення;
11) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;
12) на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних транспортних засобів.
Місця для паління створюються тільки:
1) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
2) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;
3) у приміщеннях гуртожитків;
4) в аеропортах та на вокзалах.
Практика інших країн показує, що саме такі кроки є найефективнішими у боротьбі з даною згубною звичкою. А проведені в Україні дослідження підтверджують правильність обраного курсу. Він зменшує кількість курців, одночасно суттєво збільшуючи надходження до бюджету.
Опоненти ж даного закону заявляють, що він… стимулює хабарництво. Корупційна складова, на їхню думку, полягає у тому, що розміри штрафів прописані нечітко, а отже контролюючі органи зменшуватимуть розмір штрафу лише за відповідну "винагороду".
А відсутність спеціально відведених "місць для куріння", на думку "захисників" курців, стимулюватиме куріння у непризначених для цього місцях за відповідний хабар правоохоронцям. А тому закон не працюватиме.
З даною тезою, звісно, можна погодитись. Але, в той же час варто зауважити, що вигідніше буде все ж не курити взагалі. Тоді не потрібно жодних хабарів.
Другою темою стала невиплата заробітних плат неоформленим працівникам невеличкого підприємства у сільській місцевості. Працівники скаржились на свою нелегку долю, на свого роботодавця, якому вони постійно допомагали обдурити контролюючі органи, ховаючись від перевірок в роздягальнях.
Представники цих самих органів звинувачували працівників у безвідповідальності. Але дзвінки телеглядачів чомусь звинувачували всю нашу систему державної влади.
Перевірки контролюючих органів чомусь навідувались до нечесного бізнесмена дуже рідко. Натомість до присутньої у студії підприємниці вони заявлялись постійно, дарма, що у неї не було жодних порушень.
Чому? Це ж очевидно. У нашій країні перевіряють не тих, хто має порушення, а тих, хто не відкупився. Така система.
Що об’єднує ці дві теми? Висновок. Корупційну складову можна знайти у будь-якому законі. Однак те, чи буде цей закон працювати, залежить виключно від побудованої системи.
Система нашої державної влади і суспільного устрою загалом не сприяє виконанню законів. Закони пишуться і приймаються таким чином, аби підвести громадянина до бажання їх обійти або порушити. Адже виконувати їх невигідно.
Система-паразит не має жодної іншої мети існування, аніж засвоєння ресурсів свого донора. І корупція є її невід’ємною складовою. Тому боротись треба не із законами і навіть не з корупцією. Просто систему треба будувати так, аби корупціонером було б не вигідно бути.
Нам потрібно збудувати систему відкритості та відповідальності.
Дмитро Сінченко, Всеукраїнська ініціатива "Рух Державотворців", для УП
