Нова Рада стала
А світ — вертеп.
Кажу я з гіркотою: цей світ — вертеп.
І, мабуть,
щонайважче — у ньому залишатися собою, від
перших днів своїх і до останніх не бути ні
актором, ні суфлером, ні лялькою на пальчиках
облудних, а лиш собою кожної години, а лиш
собою кожної хвилини, з лицем одвертим
твердо йти на кін...
Григорій Чубай, поема "Вертеп"
Коли ми, на своїй магістерській програмі журналістики УКУ, готували тижневий випуск "Твоїх новин", для сюжету про старт парламенту VII скликання вигадали назву "Нова Рада стала".
Таке ж ім’я своєму матеріалові надали ведучі "Час. Підсумки дня" Роман Чайка та Сергій Дорофєєв. У програмі, що вийшла на "5 каналі" 31 грудня і підбивала підсумки року, ведучі розмовляли зі своїми гостями звісно ж про ВР.
В жоднім випадку не натякаю на те, що журналісти 5-го запозичили назву, мабуть, вони ніколи й не чули про наш випуск. Ба більше, назва доволі очевидна й просто-таки лежала на поверхні. Крім того існують варіанти колядки саме з такою назвою.
У цій історії мене цікавить зовсім інше. Пани Чайка та Дорофєєв називали свою розповідь про Раду "колядкою". Проте ми б не ризикнули йменувати події в перші дні Ради "колядкою" і зовсім не з релігійних міркувань.
Апеляція до різдвяної пісні "Нова Радість стала" є абсолютно очевидною. Проте події у ВР нагадували радше інший неодмінний атрибут святкування народження Ісуса в наших краях – вертеп.
Вертеп – з усіма своїми царями Іродами, "Жидами", "Литвинами", "Москалями", Козаками, Ангелами, а також Смертями, Чортами, Сурами та іншою нечистю.
Проте в нашім випадку мова не про вертеп, як театралізоване дійство, що звелося останнім часом до походів від хати до хати, де актори всуціль збиткуються над необачними господарями, що відкрили їм двері.
Де майже вся дія звелася до зачіпання хлопцями до дівчат і жінок та отримання грошей за "атракцію". Хоча, варто відзначити, певні паралелі між новою Радою і з цим видом різдвяної розваги провести таки можна.
Все ж нам йдеться про давнішу форму вертепу – вертепу як лялькового театру.
Сей вертеп – двоповерховий будиночок з дерева, паперу чи картону. Спочатку його виставляли в церквах. Наш же радівський вертеп належить до пізнішої форми, коли він вийшов із храму і уже виставлявся на центральні площі міста чи села на вселюдський огляд для широких мас.
В ньому лялькар навіть не смикав свої маріонетки за ниточки, а "пальчиками облудними" керував підопічними.
І функція ВРівського вертепу аж ніяк не розповісти про Христа, а в нашім випадку – не в законодавчій діяльності на благо народу, та не про перемогу добра – демократії.
Він не є спробою нагадати нам про власні традиції парламентаризму чи гостро висміяти якісь соціальні тенденції чи несправедливості. У нього інша мета.
Радівський вертеп, як і українське телебачення, має атракційну функцію, щоб відволікти нас від реальних проблем, котрі мали би хвилювати соціум першочергово.
Від заборгованостей по зарплатах, заметів на дорогах та постійно зростаючому зовнішньому боргу. Й перевести увагу на шоу з бійками та криками.
Цьому вертепові явно чогось не вистачає. Як уже згадувалося, традиційно вертеп складався із двох поверхів: перший був "народним" і на ньому показували сценки про людське життя, а другий – сакральним, себто поверхи уособлювали "небо" і "землю".
Тому необхідною є побудова цієї другої частини. І мова зовсім не про бікамералізм – двопалатний парламент. Вона про нарощення над парламентом сильної моральної надбудови, котра уособлюватиме собою сакральне, що принесе в нашу політику мораль, якої там вкрай бракує.
Перший рух в цьому напрямі зробила "Ініціатива Першого грудня". Проте справи у неї пішли не дуже добре, але це не мало би стати приводом для того, щоб здаватися на півшляху.
Потрібно діяти методом проб та помилок, якщо нічого не залишається більше. Адже моральні авторитети дуже важливі в країні, де, здається, уже більше немає кому довіряти. В країні, де корупція стає традицією.
Де вертеп перейшов в парламент і більше не несе ніякого позитивного навантаження повинні бути ті, хто виступить в ролі для наслідування. Хто покаже приклад і не даватиме нам схибити на своєму шляху.
Зараз різдвяні свята і це час справжніх колядок та вертепів. А ще час, щоб не лише задуматись над власним життям, а й перейти до втілення того, на що не наважувалися раніше. Подумати, чи ми на жовтневих виборах обирали законодавчий орган чи вертеп?
Гарних усім свят.
Назарій Заноз, для УП
