Так, morituri!
"Ура, надворі бійка!", – саме такими словами в моїй школі можна було зірвати цілий клас з уроків. Сьогодні ж я дивлюсь як фраза "ура, в парламенті бійка" змушує мільйони людей відірватись від своїх справ і прилипнути до екранів телевізора, щоб з’ясувати рахунок в черговому раунді парламентського протистояння.
В 7 сезоні улюбленого серіалу нарешті з’явилась інтрига: команда опозиції поповнилась новими "нападаючими". І ми, вболівальники цієї команди, з радістю хочемо крикнути "так, смерть!" нашим опонентам.
Але, насправді, все залишилось на своїх місцях: ми – глядачі, вони – шоумени. Парламентаризм не вмирав – його і не було. І з року в рік український парламент славиться кулаками, матерщиною та понтами "приїжджих".
І з року в рік два табори погрожують і мстяться поперемінно один одному. А десь за кулісами сидить режисер, який рахує рейтинги цього всього. Ні, це не війна, це всього лише нові серії давно заїждженого серіалу.
Нам потрібна інша війна, коли нове йде на зміну старому. Коли проти парламентаризму кулаків на поле бою виходить парламентаризм відповідальності.
Коли тушок не б’ють, а йдуть у відставку за їх появу. Коли депутати виходять в знак протесту проти мови виступаючого, але блокують трибуну проти провальної економічної політики прем’єра.
Зрештою, коли політики борються з режимом, а не грають з ним в карти.
А в чому сила влади, брате? В кількості міліції, в братках, в куплених депутатах? – Ні! Сила чинної влади в грошах і непросвітлених виборцях.
Чи використали опозиціонери свої мандати, щоб зупинити безсоромне розкрадання коштів з нових вишок Нафтогазу? Чи може вони зупиняють нову мільярдну схему в ЄДАПС?
Чи може вони прочитали Хартію вільної людини і вирішили поширювати її по всій країні?
Чи може вони вирушили на схід, щоб сказати виборцям, що вони можуть не боятися?
То що ж змінилося насправді?
Коли мовчить розум – говорять кулаки. А проти нас воюють далеко не кулаками.
Заліплена біл-бордами Україна і новий закон про референдум – це стратегічний розрахунок. Втягування в Митний союз і "руській мір" – стратегічний розрахунок. Зростання рейтингів "Свободи" для другого туру в 2015 – аналогічно.
Проти нас воює стратегічний розум з довгостроковими розрахунками і колосальними ресурсами. І що ми можемо йому протиставити?
Передовсім – ми повинні перестати грати другим номером. Головне завдання формувати свій порядок денний. Нехай влада реагує на поставлені нами питання, нехай влада відповідає за свої провали публічно і нехай про ці провали знають всі.
Чи підписання договору з лижним інструктором не найкраща тема, щоб показати професіоналізм і рівень влади?
Снігопади і готовність МНС? Невже ці теми менш важливі ніж мова виступу Колесніченка?
Можна не сумніватись в тому, що договір на мільярд з липовим інструктором об’єднує всі частини України, а мова виступу тільки роз’єднує.
Далі, нам потрібно протиставляти інтелект, а не кулаки. Недостатньо боротися з незаконними забудовами, недостатньо зупиняти корупцію в тендерах – потрібно мати рішення, які унеможливлять ці явища.
Такі рішення мають бути донесені до кожного українця, а не лише до депутатів. Зрештою, хтось нарешті має почати робити те, що не робилося вже тривалий час – формувати нову суспільну свідомість.
Хартія вільної людини – це унікальний документ, який закладає цінності для сучасного і майбутнього українця в цілісну картину. Але на жаль, автори документу не можуть донести його до суспільства, цього ж не зроблять і медіа.
Тим не менше, якщо кожен українець ознайомиться з Хартією, то наступних виборів ми матимемо якісно інших виборців, ніж ті, що були в жовтні 2012.
І без кулаків не обійтись. Але вони повинні махати там і тоді, де ми визначаємо, а не де нам визначають.
Ми не маємо права займати одну з сторін в парламентському шоу, ми повинні відкрити новий фронт іншої політики. Інакше наше "Так, смерть!", звучатиме як "Ave, Caesar, morituri te salutant! – Слава Цезарю, ті, що йдуть на смерть, вітають тебе!
Віктор Андрусів, Демократичний Альянс, для УП
