Податок на добро і Янукович
У другу неділю грудня Україна відзначала вже традиційний День благодійника – без помпи. Так би мовити, скромно. Схоже, не в останню чергу тому, що його впровадив ще "попірєдник" нинішнього глави держави, у 2007 році.
Ще менше підстав для святкового настрою цього року виявилося у самих благодійників – вимріяні ними нововведення і проголосовані Радою ще в липні 2012 року, – досі не набули чинності, бо ще не підписані президентом.
П’ятий місяць поспіль гарант(!) Основного закону його вимогами нехтує, відмовляючись візувати закон "Про благодійництво і благодійні організації", поданий йому на підпис згідно з вимогами законодавства ще 31 липня 2012 року.
Чому? Адже відповідно до ст. 94 Конституції України президент зобов’язаний упродовж 15 днів або підписати закон, або накласти вето і повернути його до парламенту з відповідними рекомендаціями.
Може, відповідь криється в змісті нововведень?
Доброчинність на службі в чиновника
Не секрет, що благодійність майже завжди адресована людям, які потребують допомоги. В Україні таких щороку – близько 15-20 мільйонів – самотні літні люди, діти-сироти, багатодітні родини, невиліковно хворі, талановита молодь із незаможних родин: майбутні науковці, державотворчі, художники, співаки, письменники.
Звісно, найменше такої допомоги потребують державні службовці і так звані, "породисті" відомства, які звично користуються держбюджетом – наче власною коморою. При цьому саме їхніми зусиллями близько третини доброчинних внесків до адресатів не потрапляє – їх відфільтровують до бюджету задля "спільного" блага, а звідти – хто вкраде, а хто покладе до кишені на цілком "законних" підставах.
Не в останню чергу такому стану речей сприяє наразі чинний закон "Про благодійництво та благодійні організації" та відповідні норми податкового законодавства.
До прикладу, закон вимагає від операторів мобільного зв’язку – стягнути 36 копійок податку (36%) з кожної гривні, яку люди переказують під час смс-марафону на будівництво дитячої лікарні або допомогу хворої людині
Той самий закон провокує банки до відмови в переказі коштів потерпілим від стихійного лиха, доки благодійний фонд не надасть інформації про їх індивідуальні податкові коди, аби стягнути з цієї суми 15% податок – авансом.
Він же примушує дитину з малозабезпеченої родини відмовлятися від призу за перемогу в шкільному конкурсі на кращий малюнок чи твір – адже вартість призу зараховується до доходу батьків, які можуть втратити право на державну соціальну допомогу щонайменше на рік
Відповідно до нього в інваліда без ніг наразі здирають до бюджету не менше 180 грн. податку, якщо візок вартістю 2 тисяч гривень йому було подаровано не родичем, а товаришем – із сусіднього будинку.
Нарешті, у повній відповідності до його положень до бюджету витребують і 30 тисяч гривень податку за операцію вартістю в 170 тисяч гривень, яка врятує життя онкохворій дитині – на ці кошти можна було б придбати чотири слухові апарати для дітей з відповідними вадами або відправити 5 хворих на ДЦП дітей до спеціалізованого санаторію.
Нові правила гри в сфері благодійництва
Звісно, такий стан речей не влаштовував (і не влаштовує наразі) ні благодійників, ні тих, кому адресовано доброчинні кошти. Але змінити його на краще не можуть другий рік поспіль – заважає саботаж з боку чиновників, зацікавлених в альтернативних надходженнях до розкраденого ними же бюджету.
Чималі надії свого часу покладалися на нову редакцію закону "Про благодійництво та благодійні організації", а також проект закону "Про внесення змін до деяких законів України (щодо зменшення податкового навантаження на набувачів благодійної допомоги)".
З одного боку, проекти було підтримано і зареєстровано в Раді представниками щонайменше чотирьох парламентських фракцій. З іншого боку – над їх підготовкою працювали найкращі експерти за посередництвом Українського Центру Незалежних Політичних Досліджень.
Якщо стисло – набуття ними сили закону дозволило б упровадити в Україні європейські правила гри в сфері благодійництва.
У тому числі:
1) зменшення податкового навантаження на громадянина-одержувача благодійної допомоги, зокрема, звільнення від оподаткування товарів та послуг благодійного характеру;
2) скасування мінімального порогу пожертв, які дають право на податковий кредит;
3) звільнення від оподаткування 30% суми пожертв, але не більше 15% сукупного оподаткованого доходу;
4) спрощення процедури створення благодійних організацій: скасування територіального статусу, обмеження здійснення реєстрації лише державними реєстраторами, звільнення благодійних фондів від плати за внесення змін до установчих документів, скасування вимоги внесення мінімального капіталу для благодійних фондів;
5) розширення сфер благодійної діяльності, зокрема: допомога особам у кризових ситуаціях, соціальне забезпечення та соціальні послуги, правова допомога, захист прав людини та основних свобод, розвиток територіальних громад;
6) зміцнення матеріальної бази благодійництва, зокрема, впровадження спадкових договорів та заповітів, благодійних сервітутів, благодійних ендавментів, благодійних лотерей, публічних зборів пожертв та продаж одержаного майна з публічних торгів;
7) посилення прозорості в сфері благодійництва: встановлення солідарної майнової відповідальності членів органів управління; визначення видів інформації про благодійну діяльність, доступ до яких не обмежується чи обов’язковий; встановлення додаткових підстав для позовів про ліквідацію благодійних організацій.
І насамкінець
Як на мене – рано чи пізно, а доведеться "гарантові" Конституцію виконувати.
Краще – без скандалу. А ще краще – для нього – з мінімальними іміджевими втратами.
Якщо вірити офіційній відповіді АП за підписом керівника головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Дениса Іванеска, закон "Про благодійну діяльність і благодійні організації", який надійшов до АП 31 липня 2012 року і був зареєстрований під номером 001/46057-01, – досі не надсилався до ВР із пропозиціями і зауваженнями глави держави.
Якщо президент День благодійника проґавив – може, до Миколая оговтається?
Леся Оробець, спеціально для УП
