Союз до останньої краплі розчинника

Влада до останнього часу тихцем пручалася проти затягування України до Митного союзу Росії, Білорусі й Казахстану, аж поки не визнала таку можливість. Чільні урядовці то припускають можливість входження у Митний союз, то виключають. Часом і одне і друге одночасно – перший віце-прем'єр виключає, а прем'єр припускає, а згодом навпаки.

Напевно, позицію наймудрішого страуса зайняв президент Янукович.

Напевно, навіть президентові Януковичу зрозуміло, що Митний союз вбив би рештки економіки та експортного потенціалу України, ізолював її від світових ринків, перспектив модернізації, та ще й прямо позбавляє бюджет чималої частини надходжень. Проте, "арію московського гостя" ладний витримати на двох кінцівках далеко не кожен з можновладців.

Тому обрана наймудріша позиція. Янукович пообіцяв, що Україна спостерігає за розвитком Митного союзу, і через певний час прийме рішення. Причому, Янукович двозначно натякає, яке саме воно буде.

А спостерігати за Митним союзом справді є чого, видовище того варте. "Дружба" така, що подекуди дає фору палестинцям з ізраїльтянами. Хоча, ще не забулися "анти лукашенківські" ефіри на російських телеканалах, які порівнювали його з Гітлером, ставили йому діагнози психопата, поточна діяльність Митного союзу підкидає нові інтриги.

Щойно Росія заблокувала Білорусі поставки нафти. Хоча, за логікою, навіть зона вільної торгівлі, не кажучи про Митний союз, мала б передбачати вільне пересування товарів.

Різниця між заявленою потребою нафти на 2013 рік і тим, що Росія згодна поставити, становить 5 млн тон. Підписання нафтового балансу на 2013 рік ускладнено жорсткою реакцією керівництва Росії на експорт з території Білорусії розчинників, не заборонених угодами Митного союзу, який в Москві вважають тіньовим безмитним реекспортом нафтопродуктів. Ось так, у Митному союзі білорусам розчинники виробляти заборонено.

Тож, найпромовистіше про Митний союз та його "принади" говорять факти. Приміром, в експорті Росії частка високотехнологічної продукції становить лише 4,5%, у ЄС – понад 50%.

А частка Митного Союзу Росії, Білорусі і Казахстану у світовому номінальному ВВП 2011 рік: становила мікроскопічні 2,6%. Для прикладу, ЄС 25.9%, США – 23.2%, Китай – 9,3%.

Тож, різниця в розмірі економік ЄС і Митного союзу – в 10 разів. А якщо весь Захід – то 20. А якщо додати "прозахідні" Японію, Південну Корею, Канаду, Австралію тощо, то частка економіки союзу Путіна, Лукашенка і Назарбаєва утиснеться до статистично незначущих величин.

У всьому ЄС, включно з біднішою Східною Європою, ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності становив у 2011 році 34 500 доларів США.

Росія – 17 000, Білорусь – 15 200, Казахстан – 13 200 (дані ЦРУ США).

Або, за даними Міжнародного валютного фонду за той же 2011 рік, ЄС – 32 642 долари США, Росія – 21 248, Білорусь 15 040, Казахстан – 13 189.

А ще ж є принципи функціонування Митного союзу і ЄС. Для прихильників Митного союзу земля починається з Кремля. У Митному "союзі" Москва одноосібно заборонила розчинники і нафту, завтра – сир, а післязавтра що схоче. В ЄС для таких рішень не вистачило б впливу жодної держави.

А все тому, що ключовий орган ЄС - Європейська Комісія складається з двадцяти семи незалежних членів - по одному від кожної країни-члена, разом з президентом і п'ятьма віце-президентами. Комісію призначають на п'ятирічний термін за згодою країн-членів, рішення про її призначання ухвалює Європейський Парламент.

Розподіл місць у Європейському Парламенті (парламенті ЄС) сформовано таким чином, що навіть найбільша держава ЄС – Німеччина – має усього лише 12% голосів. Натомість, в органах Митного союзу у Росії 55%, вона може запровадити практично будь-яке рішення.

Інший штрих:у ЄС 23 офіційні мови, а в Митному союзі – навіть не три (без татарської, башкірської та інших мов Росії), а одна-єдина російська.

Зацікавленість Росії у різноманітних союзах зрозуміла.

Оточення підпорядкованими сателітами дозволить Росії, з її невеликою сировинною економікою, солідніше виглядати у відносинах з ЄС, США і Китаєм

Крім того, Росії потрібен ринок збуту для своєї неконкурентоздатної продукції. Для прикладу, Митний союз заборонив ввезення в Білорусь вживаних іномарок. І тепер вони змушені купувати продукцію російського автопрому. Хоча на самому російському ринку доля ВАЗ упала до історичного мінімуму – до 7,5%.

У той час як інші автовиробники підвищують ціну своєї продукції у зв'язку зі стабільним попитом, російський ВАЗ піднімає ціни, пояснюючи підвищення цін зниженням попиту, що, мовляв, спричинило зростання витрат на виробництво. Така економіка. А хто не буде брати, відключать газ.

Факт є фактом: чим далі люди живуть на Захід від цього Митного союзу, тим краща якість їхнього життя. Не дарма персональний європейський вибір своїми автомобілями, рахунками, нерухомістю тощо українська влада уже зробила. А щодо народу поки ще думає, чи не продати його в Митний союз…

Нещодавно Володимир Путін заявив, що для модернізації Росії не вистачає 50 мільйонів робочих рук.