Солідарність
Жорстоко побили журналіста каналу "1+1" Дмитра Волкова. І попередили: якщо він не припинить розслідування "дерибану" землі у Вишгородському районі Київської області - відірвуть голову. Враховуючи попередні "наїзди" на медіа, які тепер відбуваються в країні ледве не щодня, мушу визнати, що країна повернулась до тих часів, коли було вбито Георгія Гонгадзе.
Навіть погроза, яка пролунала сьогодні журналісту програми "Гроші" - ніби натяк на замовне вбивство дванадцятирічної давності. Якщо з цим нічого не робити - будуть нові вбивства.
Як себе захистити працівникам медіа, коли влада своєю поведінкою демонструє всім бажаючим, що журналіст - це така істота, якій треба спершу зацідити в обличчя, а потім вже починати розмову? Таке ставлення стало демонстративно-показовим, починаючи із збитого з ніг і притиснутого до асфальту кореспондента СТБ Сергія Андрушка. Якого згодом звільнили з телеканалу.
Методи розмови з "четвертою владою" перехопили навіть представники УПЦ Московського патріархату. Істерика, застосування сили (чоловік, нехай і в рясі, проти жінки), погрози, заламування рук, відбирання майна і образи на всю країну, в прямому ефірі одного із загальнонаціональних телеканалів - такою була реакція Митрополита Вишгородського та Чорнобильського, настоятеля Києво-Печерської лаври Павла на виконання журналісткою "Кореспондента" Ксенією Карпенко своїх прямих професійних обов`язків.
Відповіддю на хвилю насильства проти журналістів мають бути продовження розслідувань, які стали причиною погроз і нападів. Замовники мають знати, що розслідування будуть продовжені з подвійною енергією. Ці розслідування мають "підхопити" різні засоби масової інформації.
Замість однієї телекамери у проблемній темі має з`явитись ще три. Це як у професійного слідчого - якщо тиск, погрози й істерика, значить розслідування іде у правильному напрямку. Копати будемо глибше.
Наприклад, у даному разі йдеться про розпродаж землі у Вишгородському районі. Це ду-у-у-у-же цікава тема.
Можна показати незаконну вирубку лісу на землях Старопетрівської науково-дослідної лісової станції. На землях лісового фонду ріжуть під корінь тридцятиметрові сосни і продають ділянки під будівництво котеджів.
Можна показати й роботу районного держкомзему, який роками не видає власникам державні акти на право приватної власності на ділянку. Схема цілком зрозуміла: люди мають заходити з іншого входу, через приватні фірми-сателіти, які за оплату в 1 500-3 000 доларів роблять послугу, що має виконуватись автоматично: після купівлі ділянки і оформлення відповідної угоди.
Мовою ділків, це називається "отжать лохов на бабки". Як ви думаєте, хто створює такий "ринок" витрясання грошей з кишень українських громадян?
Людям в Україні не вистачає елементарної солідарності. Ми вирішуємо навіть спільні проблеми - кожен окремо. Хто як вміє і хто як може. Натомість, у живій природі, все відбувається інакше.
Навіть колонії бактерій, заради досягнення спільної мети, об`єднуються непомітними зв`язками. Найпростіші живі організми передають одне одному мікро-електричні заряди й інформацію. Якщо зв`язки між бактеріями штучно розірвати, колонія мікроорганізмів, зрештою, загине.
Наскільки ж людина складніша від найпростіших утворень! І наскільки більше у людини можливостей створювати явище синергії, захищаючи спільні інтереси і спільне право на професію!
І якщо раніше мова йшла про захист свободи слова, то тепер мова йде про життя. Думаєте, я драматизую? Ні. Зламана щелепа і струс мозку - це і є замах на вбивство.
Треба сказати, що у зв`язку з таким загостренням, починають народжуватись і позитивні сценарії.
Особливого значення в мобілізації медіа заслуговує законопроект Віталія Журавського "Про наклеп". Завдяки такому "сильному" ходу, сталося, нарешті, довгоочікуване. В Україні з`явився ембріон справжнього профспілкового журналістського руху. Непросто було сподіватись на спільний виступ Національної та Незалежної спілок журналістів. Відверто кажучи, я вперше за багато років замислився над вступом до якоїсь із цих організацій, аби теж підштовхувати до рішучих дій і проведення відповідних акцій.
Вихід в Україні друкованих видань та більше сотні сайтів з протестним банером та порожньою обкладинкою, майже співпав у часі з потужним страйком і маршем журналістів у Греції. Серед іншого, грецьким медійникам, не подобається, що дедалі частіше доводиться працювати без страховки. Боже, які дивні у них проблеми!
Щоб там не казали, але еволюція іде і в нашій країні. Під тиском державних органів, у нас з`явився прототип громадського телебачення, за яке люди готові платити власні гроші. Те, що обіцяла, але так навіть і не спробувала зробити "помаранчова" влада, вдалося зробити за допомогою влади "синьо-білої", яка "дотисла" ТВі до фактичного вотуму глядацької довіри через збір пожертв на сплату штрафів, накладених на канал податковою. Люди грошима проголосували за те, щоб телеканал існував.
Отже, про солідарність. Саме вона допоможе нам зберегти професію. Можливо, раніше ми не розуміли справжнього значення цих слів. Хоч і збирались таємно в парку Шевченка і підписували відкриті листи ще до Леоніда Кучми, з вимогою до гаранта захистити свободу слова. Але справжнє розуміння природних законів еволюції приходить лише тепер.
