Популярні обіцянки популярних партій
Уявімо на кілька хвилин, що парламентаризм в Україні досяг своєї вершини. Виборці здійснюють своє волевиявлення після уважного та ретельного вивчення передвиборчих програм та не купуються на обличчя в рекламі чи гречку в пакеті.
Відповідно, і політики зважують кожне своє слово, гарантуючи виконання зазначених у програмах обіцянок.
Звучить зовсім фантастично та аж ніяк не про Україну. Тим не менш, програми написані, а отже, є сенс їх досліджувати. Тим паче, що окремі меседжі в них повторюють одразу кілька політичних сил.
Як мінімум, це означає, що до цих обіцянок буде прикуто найбільшу увагу виборців. Як максимум – такі обіцянки мають значно більше шансів на виконання, навіть попри звичний передвиборчий популізм та безвідповідальність.
Проект "Владометр" проаналізував програми шести політичних партій, які мають шанс потрапити до Верховної Ради, та пропонує огляд найпопулярніших тем та обіцянок, що зустрічаються одразу у кількох програмах.
До нашого огляду потрапили партії, які за більшістю соціологічних опитувань, подолають 5% бар’єр або максимально близькі до цього. Зазначимо, що подані до ЦВК програми мали бути не довшими від 7800 знаків.
Найбільшою інтригою наступної Верховної Ради стане доля сільськогосподарської землі. Ця тема не залишила байдужою жодну з 6 партій, розділивши їх на три ідеологічні табори: прихильників, противників та Королевську.
Протидіяти появі ринку землі у передвиборчих програмах пообіцяли опозиція "Батьківщина", ВО "Свобода" та – згадаймо білборди – Комуністична партія України.
"За" виступають Партія регіонів та УДАР. Водночас, це не означає, що вони діятимуть спільно – надто вже різні механізми прописані у програмах.
Якщо ПР зосереджується на вартості – "не менше 20000 гривень за гектар", то Кличко пропонує продавати землю лише на аукціонах і лише громадянам України.
Висловилась з цього приводу й "Україна – вперед!". Щоправда, фразу з програми "збереження української землі в українських руках" можна тлумачити як завгодно.
Незрозуміло, чи то Королевська підтримує умову Кличка про громадянство покупця, чи то агітує за продовження мораторію солідарно з комуністами та опозиціонерами.
На щастя, є один пункт, де ідеологічних таборів нема. Майже всі програми рясніють обіцянками раю для пенсіонерів.
Наші шість партій фактично надають людям похилого віку карт-бланш: голосуйте, мовляв, за кого хочете, від гігантської пенсії вам усе одно не сховатись. Ось послухайте:
"мінімальна пенсія буде на 20% вища за прожитковий мінімум" (ПР), "середня пенсія у 500 євро – реальна в Україні" ("Україна – вперед!"), пенсії "зростуть не на 100 гривень, як перед виборами, а на 334 гривні, як того вимагає закон" ("Батьківщина").
Партія Королевської подвоїть розмір вашої пенсії, а комуністи щоквартально індексуватимуть її залежно від інфляції. І грошей старі люди отримають, як написано в УДАРу, "на рівні, який гарантує повноцінне життя, а не виживання".
Утрималася від флірту з пенсіонерами лише "Свобода", обмежившись обіцянкою "відмінити несправедливу пенсійну реформу". Допомагатиме націоналістам об’єднана опозиція, у програмі якої теж є така ініціатива.
А ось іще одна обіцянка, яка може об’єднати навіть непримиренних суперників. І Партія регіонів, і опозиція "Батьківщина" у своїх програмах зобов’язалися підключити кожну сільську школу до Інтернету.
Більше ніхто про таке нововведення не замислився, тож розраховувати фаворитам парламентських виборів доведеться хіба що одне на одного. Цей пункт може стати яскравою демонстрацією того, чи готові будуть супротивники йти на компроміси заради виконання своїх програм.
Місію створення контрактної армії взяли на себе Партія регіонів та УДАР, задекларувавши це у програмах. На ситуативну більшість у цих двох партій точно вистачить голосів. Влітку Кличко заявив: "Якщо питання будуть стосуватися інтересів людей, інтересів країни, я впевнений, що вони можуть об'єднувати різні партії".
І неважливо, що після цієї заяви Кличко обіцяв не вступати в альянс з Партією регіонів. Сподіваємось, інтереси країни виявляться вагомішим аргументом.
Інший намір УДАРу – запровадити механізм відкликання депутатів всіх рівнів – зустрічаємо у програмах Об’єднаної опозиції та ВО "Свобода".
Що ще спільного у цієї трійці "демократичних сил"? Особисте голосування у парламенті – так звана "сенсорна кнопка". Хоч УДАР не включав цей пункт до своєї програми, однак Віталій Кличко підтримав його усно.
Ще одне цікаве об’єднання нас може чекати, коли депутати стануть до боротьби з офшорами. Якщо стануть.
"Україна – вперед!" пропонує ввести податок для офшорних операцій, а "Батьківщина" – взагалі "перекрити канали виведення коштів через офшори".
КПУ хоче заборонити офшорним компаніям володіти акціями українських підприємств, але радикальнішою за всіх стала "Свобода": "Зобов'язати осіб, які вивели капітали в офшори, повернути їх в Україну та сплатити з них усі належні податки. Націоналізувати підприємства, заарештувати банківські рахунки та конфіскувати майно порушників".
Далі настане час депутатам подивитися і на себе. За скасування недоторканності в той чи інший спосіб виступили Об’єднана опозиція, ВО "Свобода" та КПУ. Що ж, це шляхетно.
Справді хочеться вірити, що депутати перелічених партій ідуть у парламент не заради недоторканності, а заради її скасування.
І наостанок. Кому слід ставити свічки на проходження "Свободи" до парламенту, то це…комуністам. Разом у них буде значно більше шансів реалізувати свої програми, адже спільного в цих двох текстах більш ніж достатньо.
Обіцянки повернути державі приватизовані підприємства, запровадити виборність суддів та податок на розкіш зустрічаємо у програмах націоналістів та комуністів і не зустрічаємо більше у жодній з аналізованих програм.
А до наміру симоненківців та тягнибоківців змусити бізнес виконувати соціальні зобов’язання долучилися, щоправда, з менш радикальними формулюваннями, "Україна – вперед!" та УДАР. Гадаємо, парламентським важковаговикам варто прислухатись до цих ініціатив.
Якщо ви вірите, що депутати все-таки здатні еволюціонувати – стати відповідальнішими та бути готовими до компромісів заради виконання обіцянок, то для вас є хороша новина.
З низки питань різні партії вже дійшли згоди, принаймні в теорії. Можливо, саме перехід до згоди на практиці стане новим етапом розвитку українського політичного процесу.
Тарас Фролов, для УП
