Мізансцена однієї парламентської бійки

Днями у парламенті стався інцидент, який став однією з топ-тем Facebook.

Зранку в кулуарах депутат-бютівець Руслан Богдан заліпив кулаком в обличчя депутату Григорію Омельченку.

Інцидент зняли одночасно з протилежних ракурсів журналістка Укрінформу та художник Поярков.

Звук на відео дуже поганий, але на ньому вловлюється, що Богдан звинувачує Омельченка в тому, що він за щось отримав звання Героя і хабар, і вимагає від нього вибачень з трибуни.

Дискусія в позі "вхопив за барки" тривала 8 хвилин. Омельченко не сприйняв аргументи Богдана і вимагав документів, після чого отримав кулаком по щоці.

На запитання журналістки того ж Укрінформу, а за що ж він отримав по обличчю, Омельченко відповів: "Ну, коли аргументів не вистачає, то ідуть на таке. Пам’ятаєте, я кілька років тому заявив про зґвалтування дітей, то оце за те".

Як відомо, кілька років тому в країні прокотився педофільский скандал з розбещенням малолітніх дітей. Заяву матері з трибуни озвучив Григорій Омельченко, а його фігурантами стали кілька депутатів від БЮТ.

Тепер, за чутками, Богдан начебто домігся в суді виправдального рішення, і хотів вибачень від Омельченка.

Чого насправді хто хотів – так ніхто і не зрозумів. Після інциденту обидва депутати пішли з парламенту, залишивши журналістам лише смакувати "гаряче відео".

До речі, через кілька годин після бійки парламент зробив перший крок, щоб повернути кримінальну відповідальність за наклеп. Чому ж Богдан і Омельченко не зробили свій конфлікт приводом для парламентської дискусії?

Напевно, мало кому з громадян цієї країни цікаві особисті перипетії стосунків Омельченка і Богдана. Багато хто взагалі не знає, хто вони такі. Від педофільського скандалу, що влаштували кілька років тому політики, захист дітей від насильства нічим не покращився.

І все що цікаве в цьому епізоді – це лише сцена, на якій відбулася ця подія.

Два народні депутати, які мають право на виступи з місця, виступи з трибуни, які можуть провести брифінг, не користуються жодним з цих прав і можливостей.

Все що вони можуть – лише з'ясувати стосунки кулаками, а потім розбігтися зализувати рани.

Бійка Богдана і Омельченко – це краща метафора всього, що відбувається у парламенті, та й українській політиці взагалі. Вони тупо чубляться між собою, з'ясовують, хто, де і кого підставив.

А журналістам дістається лише картинка бійки, де вони з віддалених звуків (чуток) здогадуються, що ж там відбулося.

Українські політики навіть не здатні у парламенті (від латинського "говорити") вербалізувати свої бажання і претензії. Вони тишком-нишком протягують закон про мови, і з'ясовують стосунки.

І тоді постає питання до суспільства: чому воно обирає таких?

Тому, що не задоволене як його змушують їхати голосувати за провладного кандидата в інше місто? Чи платити внески на користь партії влади?

То тоді чому люди не роблять нічого для захисту своїх прав, крім того, щоб анонімно скаржитись журналістам.

І, нарешті, постає ще одне запитання: а навіщо журналісту висвітлювати бійку, фігуранти якої навіть не здатні публічно пояснити, через що б'ються?