Про схожі обіцянки несхожих партій
Спочатку преамбула: 28 серпня пан Ігор Мірошниченко, кандидат у народні депутати від Всеукраїнського Об’єднання "Свобода" у своєму блозі на "Українській правді" опублікував лист пана Йосипа Ситника.
Не буду сперечатись з такою формою ведення блогу, хоча мені більше до вподоби оригінальні матеріали, ніж перепости.
Приводом для листа пана Ситника став сюжет, підготовлений редакцією проекту "Владометр" для телеканалу ТВі, що вийшов в ефір 19 серпня 2012. Сюжет був присвячений спільним пунктам передвиборчих програм Всеукраїнського Об’єднання "Свобода" та Комуністичної Партії України.
Мене як керуючого редактора Владометра безумовно тішить той факт, що наш сюжет викликав реакцію і сприяв появі великого – майже 19 000 знаків – тексту.
Певен, що він обов’язково стане у пригоді тим виборцям, які хотіли б краще розібратись у передвиборчій програмі ВО "Свобода". Значить, наш проект працює в потрібному напрямку.
З іншого боку, в своєму листі пан Ситник назвав сюжет Владометру "маніпулятивним", "непрофесійним, а можливо і замовним", підготовленим "нефахово, упереджено, з метою заведення в блуд виборців".
На ці закиди хотілось би відповісти, але, на жаль, нема кому. Через заплутане авторство запису – Ситник чи Мірошниченко? – неясно до кого звертатись, кого вважати опонентом. Тому спробую просто описати ситуацію з нашого боку.
Владометр був створений аби фіксувати обіцянки, які дають українські політики та політичні сили, і слідкувати за їх виконанням. Наш проект не займається ідеологічним аналізом політичних програм та позицій.
Ми звертаємо увагу тільки на те, що обіцяє партія, або політик, незалежно від того, до якої частини політичного спектру вони належать. Одним з найкращих джерел для пошуку обіцянок є передвиборчі програми.
І саме обіцянки, що містяться у передвиборчих програмах ВО "Свобода" і КПУ стали основою для сюжету.
Ми, редактори Владометру, не дописали ані слова.
Редакція Владометру свідома ідеологічних розбіжностей між ВО "Свобода" та КПУ.
Саме тому нашу увагу привернули спільні пункти програм цих сил: повернення у державну власність раніше приватизованих підприємств та підприємств базових секторів економіки, повернення державі контролю над природними монополіями, запровадження прогресивної шкали оподаткування, змушення власників підприємств виконувати соціальні зобов’язання, введення оподаткування на офшорні операції.
Можна по-різному ставитись до цих обіцянок, дискутувати про шляхи їх реалізації, доцільність тощо. Але не можна сперечатись з тим фактом, що вони є. І в цьому факті нема трагедії.
В політиці немає постійних друзів чи ворогів – є постійні інтереси. Для відповідальної політичної сили одним з таких інтересів є дотримання своїх обіцянок перед виборцями.
Немає нічого ганебного в тому, що пункти програм деяких партій співпадають. Навпаки – це дає підстави сподіватись, що потрапивши в парламент, діаметрально протилежні політичні сили зможуть об’єднатись задля виконання обіцянок, які вони дали своїм виборцям. Якщо вони достатньо дорослі для відповідальності.
Тарас Фролов, керуючий редактор проекту "Владометр", для УП
