...Закиди Генпрокуратури були спростовані американськими судами
Ми отримали листа від Павла Лазаренка на ім'я Сергія Лещенка, у відповідь на його недавню статтю. Зважаючи та той факт, що послання від в'язня лос-анджелеської тюрми не часто з'являються в Українській пресі, ми вирішили опублікувати цей лист повністю. Нагадаємо також про наше бажання взяти інтерв’ю в пана Лазаренко як тільки він вийде на свободу цієї осені.
Шановний Сергію Анатолійовичу! Мені завжди імпонувало ваше прагнення об‘єктивно, чесно і всебічно висвітлювати події, проводити глибокі журналістські розслідування з особливо актуальних для суспільства питань.
Завжди захоплювався вашою сміливістю та рішучістю у відстоюванні правди у питаннях діяльності будь-кого з представників влади чи впливових опозиційних політиків, не оглядаючись на чини чи суспільний авторитет. Більш того, не раз висловлював готовність співпрацювати з вами при підготовці інтерв‘ю чи будь-якого іншого журналістського матеріалу.
Однак, мені не зовсім зрозуміла логіка вашої публікації "Як соратники Януковича захищали Павла Лазаренка", що була оприлюднена "Українською правдою" 14 серпня 2012 року.
Ви досвідчений журналіст й чудово розумієте, що прив‘язування до мого імені відомих українських політиків усі роки використовувалося як PR-технологія, побудована на тому суспільному негативі, який десятиліттям влада формувала щодо моєї особи.
Так само ви краще за багатьох українських політиків знаєте, що вирок, за яким мені нині доводиться відбувати покарання у Сполучених Штатах Америки, стосується виключно показів мого колишнього ділового партнера Петра Кириченка і не має ніякого відношення до голослівних звинувачень Генеральної прокуратури України про зловживання владою, незаконне використання бюджетних коштів тощо.
Всі ці закиди Генпрокуратури були спростовані американськими судами на різних стадіях розгляду справи. Але про це не вигідно говорити в Україні, бо подібна інформації повністю спростовує міф часів Кучми про "Лазаренка – злочинця". Ви ж, як мені здалося, у своїй публікації знову пробуєте прив‘язати колишнього лідера фракції БЮТ у Верховній Раді України Івана Кириленка, екс-голову Дніпропетровської обласної ради Юрія Вілкула, інших депутатів до старих міфів та змушуєте людей виправдовуватися за дії, продиктовані їх сумлінням.
Не у моїй звичці приписувати собі заслуги перед земляками, але люди, з якими мені у різний час доводилося працювати мають право на іншу думку – відмінну від тієї, що була сформована офіційною пропагандою протягом останнього десятиліття. Люди дуже добре пам‘ятають, що Павла Лазаренка було у березні 1992 року призначено представником президента України у Дніпропетровській області, у вересні 1995 року першим віце-прем‘єром, а у червні 1996 року прем‘єр-міністром України не за міфічні зловживання, а за реальні справи, про які мої земляки пам‘ятають і донині.
І саме тому у березні 2006 року на місцевих виборах у Дніпропетровській області, де я очолював список "Блоку Лазаренка" на виборах до облради, ми посіли друге місце, поступившись лише опозиційній на той час Партії регіонів.
Але й навіть якщо відкинути усі світлі сторінки моєї біографії, то виникає інше питання: хіба захист громадянина держави перед органами влади чи правосуддя інших крах не є прямою компетенцією Міністерства закордонних справ України й інших держструктур? І лише люди з неадекватним сприйняттям ролі і місця держави в цьому питання можуть робити все для того, аби громадянин України ніс покарання перед правосуддям іншої держави за злочини, які він не вчиняв.
Дана проблема, до речі, стосується не лише Лазаренка, а й десятків українських громадян – моряків, льотчиків, військових фахівців, - які нині безпідставно перебувають у в‘язницях інших держав.
Тому я дозволю собі поставити питання по-іншому: як у даній ситуації мав діяти народний депутат Іван Кириленко, з яким мені довелося працювати разом два десятки років? А як мав діяти голова обласної ради Юрій Вілкул, коли питання стосувалося депутата обласної ради, фактичного лідера фракції "Блоку Лазаренка"? Невже вони мали мовчки споглядати за розправою над людиною, яку знали багато років не з подачі політично заангажованих керівників Генеральної прокуратури?
Сподіваюся, мій відвертий лист знайде ваше розуміння й не зашкодить нашій співпраці у майбутньому.
З повагою, Павло Лазаренко
