Біг зигзагами по колу
Добігла кінця цьогорічна вступна кампанія в українські виші. На порозі – осінь, пора рахувати курчат, себто підводити підсумки.
Один із них: якби не релікти внутрішніх екзаменів у вишах, учительсько-директорські маніпуляції з середнім балом шкільного атестату, нечесна гра з різними пільгами, то хабарницько-корупційна трясовина навколо зарахування на державне замовлення зменшилася б до непомітних обрисів.
На цьому тлі є ще більш очевидним революційний вплив зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) на встановлення соціальної справедливості в доступі до вищої освіти.
Правильні управлінські висновки від вступної кампанії-2012 залежать від політичної волі правлячої верхівки. Їх необхідність у верхніх ешелонах державної влади усвідомлюють.
Тому на початку червня введено Єдину державну електронну базу з питань освіти (ЄДЕБО), де верифікуються заяви від усіх вступників. А в переддень закінчення прийому документів у вищі навчальні заклади міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник попередив ректорів про персональну відповідальність за вступні махінації.
Освітнє міністерство ще не видало наказу зі вступними підсумками, де були б відображені порушення умов прийому до вищих навчальних закладів України в 2012 році.
У тому, що вони зафіксовані, не виникає сумнівів серед учасників кампанії, незалежно від того, в якій іпостасі вони виступали – абітурієнтами, батьками, посадовцями приймальних комісій чи технічними секретарями, чиновниками. Адже траплялися і паралельні конкурси (роздільні cписки), і фальсифіковані сертифікати ЗНО, і "ручні" рейтинги.
Деякі "підводні рифи" легко відстежити за допомогою міністерської інформаційної системи "Конкурс", що діє в унісон з ЄДЕБО та є важливою перепоною для довільного коригування рейтингових списків.
Чи були такі спроби непоодинокими та успішними? Звісно. Проілюструю це на прикладі відомого в країні Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого".
Конкретна пригода пов’язана з рекомендацією на зарахування на бакалаврат із міжнародного права факультету підготовки юристів для МЗС, де виділено 5 місць держзамовлення. У переліку конкурсних були три предмети: українська мова і література, іноземна мова (профільний), всесвітня історія, з яких вимагалися сертифікати Українського центру оцінювання якості освіти, тобто ЗНО.
У "першій хвилі" (1-4 серпня) "щасливу п’ятірку", тобто рекомендованих для зарахування на держзамовлення на конкурсній основі на загальних підставах, склали абітурієнти, котрі мали від 775 до 772,3 бала.
У той же час "зайвого" вступника із 791,5 балів, образно кажучи, викинули за борт. У який спосіб? Свідомо не зарахувавши один сертифікат – зі всесвітньої історії, а це 193,5 балів. В результаті з 598 балами він опинився у кінці рейтингу.
Наполегливі намагання 2 і 3 серпня відновити справедливість закінчилися нічим. Відповідальні працівники вишу, з’ясувавши проблему, лишень поспівчували, мовляв, трапився технічний збій, бо подавалася електронна заява. А виправити його ніяк!
Одначе чомусь обійшлося без підозрілих збоїв в інших чотирьох вишах – Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Національному університеті "Києво-Могилянська академія", Львівському національному університеті імені Івана Франка, Ужгородському національному університеті, куди аналогічно надійшли такі ж заяви.
Можна було, звичайно, потривожити впливових людей та виправити прикру "помилку" в Харкові. Але навіщо з "боєм" прориватися у виш, в якого "технічні проблеми" вже на вході.
Скільки ж їх ще може виникнути на шляху до виходу?
А тут конкуренти з інших вишів енергійно телефонують і доброзичливо запрошують принести оригінали документів, бо хочуть бачити серед студентів саме таких абітурієнтів – із високими балами.
Безумовно, єдиним критерієм вступу до вишу повинні служити результати ЗНО. Одночасно належить різко обмежити простір для "технічних шпаринок", обхідних шляхів через фіктивні цільові направлення і пільги, дезінформацію про рейтинговий рух абітурієнтів, тощо.
Найчастіше слабують на "ручну" хворобу творчі конкурси. При їх проведенні легко отримати необ’єктивні результати. Наприклад, в одному з вишів голова предметної комісії на свій розсуд склав три пакети з трьома екзаменаційними завданнями – назвами творів – у кожному.
Зацікавленим абітурієнтам достатньо було наперед отримати на вибір по одній назві твору з кожного пакету і ретельно підготуватися до цього внутрішнього іспиту.
Подібне завдання присутнє у ЗНО з української мови і літератури. Отож одразу впало у вічі те, що в декількох абітурієнтів були істотні розходження у бік збільшення, від 20 до 30 балів, між результати вказаного ЗНО і творчого конкурсу.
Цікаво, що їхні доволі скромні результати у сертифікатах ЗНО різко контрастують із середнім балом атестату і балами творчого конкурсу.
Суб’єктивний чинник веде до спотворення об’єктивного рівня знань абітурієнтів.
Оскільки аналогічні завдання є невід’ємною частиною ЗНО з української, то було б розумно наступного року внести важливу корекцію – замість творчого конкурсу для майбутніх журналістів передбачити сертифікат ЗНО з української мови і літератури як профільний.
Щодо напрямів, пов’язаних із фізичним вихованням і спортом, то творчий конкурс із фізичної підготовленості, де екзаменатори послуговуються справді ручними секундомірами, слушно замінити профільним сертифікатом із біології.
Можна додавати певні бали, проте винятково за спортивні досягнення всеукраїнського і міжнародного рівнів, які дорівнюють нормативам від кандидата у майстри спорту і вище.
Це щодо вступників на перші курси – "бакалаврів". Не менше печальних пригод із претендентами вчитися на 5-6 курсах, тобто з тими, хто поступав на освітньо-кваліфікаційні рівні "спеціаліст" і "магістр".
Там забагато винятків із правил завдяки химерно виписаним вступним формулам, внутрішнім рейтингам та іспитам. Але й це тільки верхівка айсберга у поширених схемах потрапляння на вакантні місця держзамовлення, котрі слабко контролюються як збоку громадськості, так і міністерством.
До того ж деякі ректори вдаються до кастових рішень про пільгові розміри оплати за навчання для студентів, які є дітьми або знаходяться на утриманні працівників університету, навіть сумісників. Знижки коливаються від 50 до 70 відсотків.
Отакі курчата на осінньому порозі. Хотілося, щоби наступної вступної кампанії українські виші вийшли з цього спокусливого кола, принаймні відмовилися б від бігу по ньому зигзагами. Треба всім жити за одними і тими ж правилами, а не жонглювати ними.
Роман Офіцинський, доктор історичних наук, професор, для УП
