Швидкісним поїздом – у минуле
"Україна більше не купуватиме в Південній Кореї швидкісні поїзди "Хюндай", – заявив Микола Азаров. Натомість "Укрзалізниця" закуповуватиме поїзди Крюківського вагонобудівного заводу, що у Кременчуці. Так само швидкісні.
Усе гаразд, усе розставлено по своїх місцях? Та ні, до цього далеко.
Не виходять з голови кадри, побачені у випусках новин наприкінці травня. Поїзд "Хюндай" урочисто презентували на вокзалі Харкова. Виступали офіційні особи, не приховували піднесення кореспонденти...
Аж раптом на декілька секунд у кадрі з’явився звичний радянського дизайну локомотив. От у нього й було запряжено супершвидкісний поїзд, мов звичайні вагони.
У чому річ? Гадалося: може, причиною є особливості електрифікації українських залізниць?
Ще з далеких радянських років залізнична електрифікація в Україні має одну особливість: усі залізниці, на які з Москви можна потрапити через Харків, електрифіковано постійним струмом, тоді як усі залізниці, на які з Москви треба їхати через Київ, електрифіковано змінним струмом.
Єдиним винятком є закарпатський хід Львівської залізниці: його також електрифіковано постійним струмом.
Ті, хто їхав до Донбасу або Криму через Дніпропетровськ, не могли не помітити станції П’ятихатки-Стикові. Дивне, майже фантастичне враження залишає та станція: жодного житла довкола, степ до обрію, вихід і вхід пасажирів заборонено, але всі поїзди стоять тут ледь не по півгодини, саме тут від них відчеплюють один електровоз і причеплюють інший.
Розгадка є простою: коли залізницю від Києва до Дніпропетровська поступово електрифікували з двох боків, саме тут, на межі Дніпропетровської й Кіровоградської областей, зійшлися два різних типи струму. Наскрізний рух без зміни електровоза через П’ятихатки-Стикові неможливий.
Те саме стосується станції Львів; саме з цієї причини через львівський вокзал не ходять наскрізні електрички від північних передмість до південних.
На лінії Київ-Харків два типи струму сходяться в Огульцях – от тільки повноцінну стикову станцію там так і не обладнали. Тож "Столичний експрес" від Києва до Харкова досі ходить під тепловозом. Може, й із "Хюндаями" так само?
Представниця "Укрзалізниці", що відмовилася представитися, в телефонній розмові спростувала це припущення: за її словами, "Хюндаї" – подвійного живлення, вони можуть працювати як на постійному, так і на змінному струмі.
Чому ж тоді на презентацію "Хюндай" не йшов сам, а його тягнув локомотив? "Це ж була лише презентація!" – пояснила речниця.
Коли так, то дивно якось вийшло: навіщо було презентувати поїзд, який не може самостійно пересуватися? Утім, до Євро-2012 залишалися лічені дні, було не до таких тонкощів.
Тож напрошується єдино можливе пояснення: розрекламовані "Хюндаї" станом на кінець травня так і не встигли (не змогли?) підготувати до експлуатації належним чином. До виходу їх на лінію залишався менш ніж тиждень, скрізь був суцільний аврал...
От тому й не відпускає зрадницька думка: а може, зовсім не корейці винні в тому, що ті "Хюндаї" постійно ламаються? Може, це наша "Укрзалізниця" є агенцією кривих ручок?
Може, корейські поїзди просто не розраховані на технічне обслуговування у стилі "давай-давай"; їхні виробники не заклали в їхню конструкцію особливостей нашої ударної підготовки до Євро-2012? І, якщо так, то якою буде доля крюківських швидкісних поїздів? Чи пощастить їм більше, ніж "Хюндаям"?
Це був лише один бік проблеми. Адже, попри сюрпризи з "Хюндаями", ніхто так і не дезавуював зробленої навесні заяви: протягом найближчих років усі традиційні поїзди зі спальними місцями буде замінено на швидкісні – "сидячі".
Наприкінці травня вже було оголошено про скасування чималої кількості нічних поїздів. З Києва до Львова мав залишитися один такий; замість інших мали ходити денні швидкісні. Тоді деякі традиційні поїзди вдалося відстояти, їх повернули до розкладу.
Аж от наближається зимовий сезон і, відповідно, новий, зимовий розклад руху. Чи не чекають на нас нові сюрпризи? Скасування звичних нічних поїздів було лише відтерміновано, але ніхто не каже, на скільки саме.
А що таке швидкісний поїзд по-українськи? Ті самі "Хюндаї" Київ-Харків зупиняються лише в Миргороді й Полтаві. На лінії Київ-Донецьк вони роблять зупинки у Миргороді, Полтаві та один з двох – у Слов’янську. Ото й усе.
Найвеселіша картина – з "Хюндаєм" до того самого Львова, який ледь узагалі не позбавили звичайних поїздів. На моє запитання вокзальна довідкова дала чітку відповідь: "Дві зупинки – Київ та Львів". Ніби між цими містами – пустеля. Ніби, окрім киян і львів’ян, нікому нікуди їздити не потрібно.
Скажете, беззупинковий маршрут відкривали під футбольний чемпіонат? То вже скільки часу минуло!
Та й хай собі чемпіонат: хіба ж серед мешканців, скажімо, Рівного не було нікого, хто мав квитки на матчі? А чи мешканці Рівного не доросли, щоб їздити на матчі швидко, за декілька годин? Як то кажуть, рилом не вийшли?
От вам і вся транспортна філософія нашої влади. Навіщо існують поїзди Київ-Львів? На думку нашої влади, винятково для того, щоб зі Львова чиновники їздили до Києва зі звітами, а з Києва до Львова – з перевірками.
І більше нема навіщо. От саме їм, чиновникам, дуже зручно користуватися швидкісними поїздами: приїхав до столиці, протягом двох годин поклав на стіл начальникові свій звіт – і додому. То саме чиновникам байдуже до захмарних тарифів на "Хюндаї" – платять бо не зі своєї кишені, це ми з вами за них платимо.
То саме чиновники не можуть обійтися в поїзді без мобільного інтернету та інших "додаткових послуг", ціну яких включено до ціни квитка: вони – люди підневільні, мусять бути весь час під контролем, а отже, на зв’язку.
Влада, здається, зовсім не розуміє: поїздами Київ-Львів їздять не лише з Києва до Львова. Їздять до Коростеня (а це – залізничні ворота Житомира), до Новограда-Волинського, до Шепетівки, до Славути, до Острога, до Здолбунова (а це – ворота Рівного).
Їздять до Козятина, Бердичева, Вінниці. Їздять до маленьких станцій, маленьких міст і селищ.
І якщо всі звичні поїзди замінити на швидкісні, мільйони українців залишаться взагалі без залізничного сполучення. Швидкісні поїзди не довезуть їх нікуди, окрім як прямісінько в першу половину ХІХ століття – в дозалізничну епоху.
Модерні експреси, мов прибульці з майбутнього, з іншого життя, проноситимуться повз них – але їм від того не буде ніякої користі. Ці експреси будуть не для них.
Не хочу, щоб мене зрозуміли неправильно: швидкісні поїзди як сегмент ринку залізничних перевезень потрібні. Але саме як сегмент. Вони не можуть узяти на себе всі залізничні перевезення в Україні – бо вони несили того зробити, вони не розраховані на це й не призначені для того.
Як тут не згадати: ведучи мову про необхідність розвитку туризму, державні чиновники ремствують на брак п’ятизіркових готелів. "Дайош п’ятизіркові готелі ударними темпами!" – закликають вони. Окрім п’ятизіркових, ніяких інших готелів ніби й не потрібно.
І це – теж філософія нашої влади. Для неї існують супербагатії. Грошові мішки, які можна добряче потрусити. Потенційні клієнти п’ятизіркових готелів і наворочених швидкісних поїздів. Ті, хто може з’їздити на дві години до Львова попити кави, але навряд чи поїде до Шепетівки. От для таких людей наша влада ладна старатися, отаким вона прагне догодити.
Борис Бахтєєв, для УП
