Всі претензії до об'єднаної опозиції треба відкласти до 29 жовтня
Так, питань до них багато. Так, нема нових облич, в основному старі партійні функціонери. Вже видно – є тушки. Вже видно – хто в списку за гроші. Але! Українське суспільство не спромоглося на адекватну альтернативу. І Удар, і Королевська – це частково або цілковито проекти Банкової.
Коли сьогодні експерти аналізують рейтинги і сперечаються, хто переможе по списках, влада чи опозиція, це нагадує театр абсурду. Влада вже виграла. Бо влада – це не тільки Партія регіонів.
Влада – це коли ви дивитесь на списки партій у соцопитуваннях, котрі пройдуть до ВР, то це всі ті чотири, окрім об’єднаної опозиції.
Влада – це і Партія регіонів, і комуністи, і УДАР, і Королевська. Влада йде чотирма колонами, дві з яких обманюють нас, що вони проти влади.
Сьогодні не 2010 рік. Тоді вибору справді не було. Сьогодні ж вибір один: не дати Януковичу монополізувати все. Будь-який один відсоток до рейтингу опозиції – це величезний крок всієї держави для балансу цього лиха, котре в 2010 році знову накинулось на Україну.
Тоді в 2010 хтось один міг виграти. А оскільки гідного не було , то багато хто дозволив собі проігнорувати. Сьогодні ж шансу на перемогу в опозиції нема. Але є шанс на баланс. Є шанс на надію на 2015 рік.
Так, Тимошенко – це вчорашній день. Так, Яценюк – це далеко не найкращий завтрашній день. Але, серед всього списку є ряд безцінних людей, котрі спроможні не мовчати. Людей, котрі своїми вчинками довели, що гідні того, щоб вважатись патріотами України.
Є мажоритарники від опозиції або підтримані опозицією. Більшість цих людей – це вже герої, бо йдуть ідеєю проти великих грошей і найпотужнішого, з часів Кучми, адмінресурсу. Ці політики будуть боротись проти режиму хочу б тому, що до цього їх зобов’язує політична логіка.
Вони не стануть тушками, не стільки через криштальну чесність, скільки через те, що це може поставити хрест на політичній кар’єрі.
Це дещо інший рівень. Такі політики є, як в списку об’єднаної опозиції, так і декотрі мажоритарники-самовисуванці та одиниці – в списку Кличка. Ці одиниці, мабуть, стануть зворотними тушками і перейдуть вже в парламенті в справжню опозицію.
Ви не відчуваєте, але ми вже однією ногою в Білорусі. А наш "бацька" умілий учень їхнього. І нехай не тішать себе ті, хто вважають, що Янукович – слабкий диктатор. Лукашенко ніколи й не був сильним диктатором, і зараз не є. А в білорусів горе.
Вибори 2012 року в Україні можна впевнено вважати стратегічним вибором українців. Наслідок буде. Або копія білорусько-російської "стабільності", або широка демонстрація європейськості.
Бо навіть коли все тотально фальсифікують, на це можна по різному реагувати. Можна змовчати, як це вже давно прийнято "у північних братів". А можна ж вийти і запитати: "а куди ви … поділи мій голос?". Як ми вже одного разу це зробили.
Ми, українці, самі собі не залишили вибору. Ми його просто не створили. Але для того, щоб ми мали змогу його творити в майбутньому, чи просто "мати", сьогодні все інтелектуальне середовище зобов’язане встановити табу на критику об’єднаної опозиції рівно до 28 жовтня і стати її волонтерами. А 29-го вийти і запитати.
Остап Смук, для УП
