Львівщина: Кожному округу по "золотій рибці"
Столичні чарівники
Вибори на Львівщині творять чудеса. На округах появилися чарівники, які одним помахом чарівної палички відкривають заводи, ремонтують дороги й засипають подарунками тих, кого в штабах називають електоратом.
Ми стоїмо з Остапом Федоришиним, відомим гумористом, засновником театру "Не журись!" на площі Ринок у Львові й дивуємося, скільки магів появилося в галицькому краю.
Загинаємо пальці й лічимо. Один, два, три... Половина округів.
– Так це ж претенденти на "тушки", – не витримує Остап і запитує:
– Хлопці, навіщо вам депутатство? Завтра будете плакати, що мусите голосувати так, як влада накаже, бо бізнес втратите. У нормальних країнах закони пишуть політологи, юристи, економісти, а в нас?..
Стоїмо й сперечаємося. Підходить ще кілька знайомих. Починаємо по кісточках розкладати виборчі округи. Помічаємо закономірність: чим бідніший край, тим більше "парашутистів" на депутатський мандат.
У Старосамбірський виборчий округ – найбідніший – з Києва примчали аж три чарівники.
Прізвище одного з них, Ігоря Пукшина, екс-заступника глави адміністрації президента, свого часу засвітилося серед близьких людей судді-"засівальника" Ігоря Зварича – вони земляки по округу. Другий – Андрій Лопушанський, став відомим бізнесменом і меценатом після того, як "ледь-ледь" поторгував газом. А третій – директор інституту агроекології Національної аграрної академії наук Орест Фурдичко, у молоді роки вирубував Карпати – керував виробничим об'єднанням "Львівліс", за що в Академії наук заробив кличку "цирульник".
Хто ж із київськими чарівниками може позмагатися? За ними стоять відомі столичні піар-агенції, які зуби стерли на вигадуваннях солодких казочок для довірливих виборців.
Андрій Лопушанський стільки шуму наробив, що горянам здається, ніби Божа манна з неба падає. Відкриваються нові робочі місця, розширюється виробництво, виростають нові гаї. За рік у забитий гірський район прийшов комунізм.
Найбільш недовірливих – хто ще здатен думати, – "газовик" відправляє в Трускавець поніжитися в спа-басейнах.
Новий "месія" Прикарпаття, немов голлівудська зірка, не сходить з телеекранів. Коментує все підряд, учить жити, навіть в адвокати подався.
Земляк судді-"колядника", Ігор Пукшин нічим особливо не відрізняється. Не наймає тракторів, щоб взимку розчищати дороги, не будує завод перед виборами, лише гукає помічника з дипломатом і питає: "Скільки треба?"
В інтерв'ю обіцяє, що Швейцарія прийде в Карпати. Мабуть, після того, як його оберуть депутатом. Для підтримки духу горян запросив на округ футбольну команду ветеранів київського "Динамо".
"Цирульником" Орестом Фурдичком, як розповідають лісники, скоріш за все, керує жадоба помсти. У нього мало шансів здобути перемогу, бо люди не забули про винищені ліси. Але чимдуж старається нашкодити своєму учневі Анатолію Дейнеці, начальнику управління лісового та мисливського господарства Львівської області – навіть на нього анонімки поширює. Вивів небораку зі студентської лави в люди, а той не став платити своєму наставнику пожиттєву ренту.
Виборці не знають, що послуги казкарів з київської піар-агенції та львівських комерційних телеканалів обходяться в шестизначні цифри. За допомогою інформаційних технологій у гірському краю створюють нових "спасителів", що після виборів зникнуть, немов мильна бульбашка.
Нині кандидати відкрито розраховуються зі ЗМІ. У сесійній залі облради на очах у всіх тицяють пачку з купюрами керівникові комерційного каналу. За два місяці мас-медіа виконують річну програму з реклами.
Однак виборці ще не забули, чиї прізвища засвітилися на пакунках грошей з кабінету судді-"колядника".
Купляємо все!
З Перемишлянського округу інша "золота рибка", народний депутат Петро Писарчук, подався у партійні списки. За своєю малою батьківщиною хоче далі приглядати. Чужих у колишню вотчину не пустить. Кажуть, готує ставленика. У райцентрах запускають трьох хамелеонів та одного податківця, щоб реальним кандидатам сплутати карти.
У Городоцькому окрузі бізнесмен з прикордонного міста Мостиськ Богдан Турчин поміняв чи не найбільше партій. Живе й процвітає із черговою партію влади. Хоч рибкою його важко назвати: за бульдожу хватку кличку придумали собачу, "Чао-Чао". Другий десяток років радує своїх виборців усілякими "дрібничками" та дивує частою зміною кольорів.
У Бродовському окрузі не можуть потіснити авторитетного депутата облради, голову Львівської облорганізації "Свободи" Ірину Сех, яка протягом кількох років працює зі своїми виборцями.
Тож вирішили за допомогою "грошового мішка" відчикрижити сусідній Радехівський район, в якому готує свій плацдарм син покійного голови Львівської ОДА Сергій Сенчук.
* * *
Найбільш поширеніша технологія виборів-2012 на Львівщині – непрямий підкуп галичан.
Півбіди, якщо благочинністю займаються справжні бізнесмени – Петро Димінський, брати Дубневичі, Петро Писарчук – власники відомих у регіоні підприємств, керівники великих корпорацій. Але коли "меценатами" стають колишні державні чиновники, виникають запитання: а звідки гроші?
Образ кандидата-товстосума найбільш поширений. М'яко стелить, солодко обіцяє, каже, що своїми руками заробив капітали, а тепер іде в парламент захищати інтереси земляків і виборців.
Як захиститись від захисників
Саме з неправди – "Я йду захищати інтереси виборців" – починають боротьбу за депутатський мандат майже 100 відсотків кандидатів. Ця солодка брехня останніми роками стільки разів повторювалася, що в неї повірили й кандидати, і виборці. Модна фішка, за якою приховували справжні наміри.
Ви вірите, що заможна людина кидає свій бізнес, сім'ю, налагоджений ритм життя – і переїжджає в київський готель, аби захищати знедолених виборців?
Чому кандидати кажуть, що йдуть "захищати" виборців? Від кого захищати? Ми ж не ведемо бойових дій. Нас не грабують чужинські загарбники.
Український народ найбільше страждає від доморощених "торбохватів", які нечесним шляхом прихопили найбільші багатства – а нині сидять у парламенті й думають, як врятуватися від гніву знедолених. Кидають народові нову кістку розбрату у вигляді мовного закону, щоб відвернути увагу від насущних проблем.
Що вражає під час виборів – це майже щирі обличчя заможних кандидатів.
Весела й потішна картина, коли мільйонери йдуть у народ, а перед тим знімають дорогі костюми й швейцарські годинники. Хоч на кілька тижнів вони стають людянішими й добрішими.
Ви вірите, що заможні кандидати прикидаються благодійниками й безсеребрениками – бо хочуть захищати наші інтереси?
Що ж зробили для народу за 20 років? Виробили достатньо паспортів і відкрили кордони. Одна частина виїхала з України, інша торгує на базарах чужинським крамом, третя подалася в охоронці та слуги до олігархів.
Розвивати виробництво та фермерство невигідно, біля одного до роботи – семеро до рота. Найшикарніші ресторани та готелі відкривають митники, генерали-міліціонери, судді та податківці. Контрабандна дешевизна зводить до нуля намагання що-небудь змінити.
Кожному округу – по "рибці"
Народу тим часом придумують нові казки про "золоту рибку"...
Ця пошесть настільки прижилися на Львівщині, що виборці ображаються, якщо в їхній округ не запустили "рибку". Один із чорноволівських сподвижників поїхав у Жовківський округ агітувати проти бізнесмена Тараса Козака. Більше не поїде, бо розлючені виборці прогнали візитера: ви нічого не зробили, а той хоч гроші дає на ремонт доріг, клубів, медпунктів!
Місцева влада прислухалась до голосу громади – і теж запустила кілька "щупачків" від партії влади: заступника губернатора, відставного генерала міліції Михайла Янковського, податківця Ігоря Дубика, голову Самбірської РДА Івана Білака, гендиректора "Волинь вугілля" Анатолія Заболотного та ковбасника Олега Барана. Для повного набору не вистачає лише директора спиртозаводу.
Отож, тепер захищати знедолений народ будуть два різновиди "золотої рибки" – нафарширована й владна.
Є з кого вибирати? А ви кажете, що нема демократії...
Що буде після виборів, схоже, мало кого цікавить.
Прокинуться Іван із Петром і побачать, що свято закінчилося. Дорогу знову розмили дощі. У магазині нема свіжого хліба. Безплатну горілку випили. Міліція вибиває покази кийками. Землю забрали за копійки. "Золоті рибки" сидять у парламенті й дивуються: що ви хочете, наші дорогенькі, ми ж за все заплатили?
У понеділок уранці Іван із Петром похмеляться, побачать на дворі розбите корито, а на вулиці дорогу у вибоїнах – і на всі заставки почнуть лаяти невдячну владу.
А хто писатиме закони?
Поки йдуть передвиборчі баталії, вся повнота влади переходить до заможних і владних кандидатів. Вони – реальні господарі Львівщини на два місяці.
Допомагають. Дарують. Відкривають. Доплачують.
Губернатор Михайло Костюк може далі відпочивати і не виїжджали з Києва. Протистояння обласної ради і облдержадміністрації привело до того, що стало очевидним: після виборів вертикаль обласної влади зазнає чергових змін. А, може, і раніше.
Схоже, нині команді Михайла Костюка залишається працювали лише на себе – бо вже третій експеримент Банкової з губернатором закінчується невдачею.
Тільки одне питання: хто після виборів у парламенті буде писати закони і змінювати наше життя на краще?
Наше, а не своє?..
Богдан Кушнір, журналіст, Львів, спеціально для УП
