Вхід у революційне майбутнє. Чи розбудять університети країну?
Людство в різні часи вели уперед люди різних професій. Це були воїни, що захоплювали нові простори, потім селяни, що могли прогодувати всіх. Торгівці чи купці допомагали мореплаванню, яке відкрило Землю.
Але вже в ті часи використовувався інструментарій, який міг змінюватися, зберігаючи виконання функцій. Римський воїн мав короткий меч gladius, який прирівнюють до сьогоднішнього АК-47. Далеким попередником GPS можна вважати секстант, який допомагав встановити місце корабля.
В перших університетах в Англії чи Франції студенти мандрували за своїми викладачами, коли ті йшли в інше місто. Тобто не було тієї фізичної прив'язки до місцевості, яку ми маємо сьогодні.
Наш тип освіти створений багато в чому в Пруссії, це німецька система освіти, наукова лабораторія теж німецький винахід. Найстаріша бібліотека в Александрії була скоріше аналогом сучасного науково-дослідного інституту, бо там не лише зберігалися книги, а й робилися експерименти, а також перекладалися та переписувалися рукописи.
Україна на порозі нового світу, до якого по-справжньому не є готовою і не формулює нового порядку денного. Ані освіта, ані наука, ані медіа, або інші механізми розпізнавання нового не спрацьовують, бо нас очікують кардинальні зміни.
Це щось на зразок революції для всіх, що була раніше і отримала назву неолітичної, це коли люди з мисливців стали аграріями, чи промислова революція.
До речі, страшне розповсюдження джину в Англії пов'язують якраз з промисловою революцією і тією напругою, яку вона несла. Джин тоді виконував функції сьогоднішнього розважального телебачення, пом'якшуючи удари долі.
Скажімо ще так: нове стане частотнішим за старе. Як до цього бути готовим? На перше місце виходять адаптаційні можливості. Саме їх слід розвивати, бо знання будуть застарівати скоріше, ніж ми будемо отримувати розуміння нового.
Тому виникає ще один принцип: адаптація стане важливішою за знання. Знання в традиційному розуміння більш статичні, буде потрібен варіант динамічних знань. До речі, такі знання будуть досить сильно спиратися на людську інтуїцію.
Саме тому уперед виходить креативність чи креативний клас, про який багато говорять. Адже у відповідь на нові завдання слід давати нові рішення. Переходити частіше на новий інструментарій, ніж це було раніше.
Сьогодні шукають, що саме гальмує креативність. Це, наприклад, примус до командної роботи чи навіть дизайн офісів, коли всі повинні сидіти на видноті. А креативність приходить мовчки, вона любить одинаків, а не команди. Навіть ефективність роботи вища у людей за межами офісу.
Все це говорить про те, як можливості однієї людини здатні долати системні дефекти (освіти, медіа, науки). Правилом тут є якомога частіше звертатися до альтернативних джерел, адже ми йдемо до альтернативної медицини, коли нас не влаштовує офіційна.
Робота з альтернативними теоріями є досить важливою, як і з альтернативними фактами, які не вкладаються в офіційні теорії.
Україна повинна в першу чергу звернути увагу на ті науки і відповідні предмети, які в нас не досить розвинуті. Сучасний західний університет виносить на перше місце науки про прийняття рішень, оскільки цей процес є важливим і у військових, і у політологів, і у економістів.
Нейронаука допомагає зрозуміти ці процеси більш об'єктивно. Нейробіологи знають сьогодні, що нам подобаються, наприклад, ті чи інші сюжети, бо під час читання виділяються відповідні хімічні речовини, які несуть задоволення. І це схоже з дією наркотиків.
Якщо Україна спільно з Польщею змогла провести ЄВРО-2012, то вона зможе і створити якийсь новий тип університету, оскільки існуючі не дуже здатні виконати ті функції, про які ми говоримо.
Справа не в їх неспроможності, а в тому, що інерція старого не дає їм можливості зробити справжній крок у майбутнє. Прикладом тут може слугувати Японія, яке чітко зрозуміла, що в неї є єдиний ресурс – розум її співгромадян. Тому система освіти зазнала суттєвих змін під те, щоб дати найбільш талановитим найкращі можливості для розвитку.
Або досвід США, де військових найвищого рівня вчать адаптуванню, оскільки знання застарівають досить швидко. Тобто не лише теоретично, а й практично такі проекти вже реалізуються.
Сьогодні всі країни суттєво зайнялися дослідженням майбутнього. Сотні наукових інститутів і університетських програм зосереджені на цьому. Щотижня з'являються нові і нові дослідження з цієї тематики, яка цікавить всіх, адже той, хто буде пасти задніх, отримає життя не в своєму, а в чужому майбутньому, яке буде не дуже солодким.
Георгій Почепцов, для УП
