Питання до КМІС щодо питань КМІСу

Четвер, 12 липня 2012, 13:44

Каждые выборы в Украине отмечены стоном страдающих социологов. На фоне мельтешащих рейтингов, мы все чаще видим печальных мужчин, объясняющих, что они ни в чем не виноваты, что выборки у них правильные, интервьюеры ответственные, и совесть чиста.

И пока одни социологи пишут статьи на условную тему "Почему у нас получились такие странные и неправдоподобные результаты", другие заполняют колонку: "И этим тоже больше не верить".

Хрестоматийным примером может служить последнее исследование КМИС: тут и мотив заказчика, шитый белыми нитками, и дивный результат, иоправдывающийся глава, и конечно, классика – не социологии, нет! – политтехнологий: умело составленные вопросы.

Немного об исследовании, но больше, все же, об исследователе, рассказал Сергей Грабовский. Я же остановлюсь на нескольких моментах чистосоциологических.

Итак, по поводу языка КМИС задал пять вопросов, два из которых получили наибольший резонанс в прессе.

1. "Як Ви думаєте, яким повинен бути статус російської мови в Україні?"

Варианты ответа:

1. Російську мову потрібно виключити з офіційного спілкування на всій території України.

2. Російську мову потрібно зробити другою офіційною мовою тільки в тих місцевостях, де більшість населення цього бажає.

3. Російську мову потрібно зробити другою державною мовою на всій території України.

И две несодержательные альтернативы: "4. Важко сказати", и "5. Відмова від відповіді".

2. "Як Ви ставитеся до пропозиції, щоб українська мова залишалася єдиною державною, а російський мова та мови національних меншин зробити другою офіційною мовою в тих регіонах України, де більшість населення (50% або більше) цього бажає?"

Варианты ответа:

1. Повністю підтримую.

2. Скоріше підтримую.

3. Скоріше не підтримую.

4. Повністю не підтримую.

И две несодержательные альтернативы: "5. Важко сказати", и "6. Відмова від відповіді".

Даже не касаясь формулировок, просто посмотрев на альтернативы, можно сделать вывод:

Либо КМИС сам хотел, чтобы "русский язык" получил больше голосов, чем он имеет, либо КМИС "нагнули", чтобы получились такие результаты.

Дело в том, что вопрос "Як Ви думаєте, яким повинен бути статус російської мови в Україні?" – несбалансирован.

В нем две из указанных альтернатив являются, условно, пророссийскими – "2. Російську мову потрібно зробити другою офіційною мовою тільки в тих місцевостях, де більшість населення цього бажає", и "3. Російську мову потрібно зробити другою державною мовою на всій території України".

И только одна является, условно, проукраинской – "1. Російську мову потрібно виключити з офіційного спілкування на всій території України". Причем проукраинская альтернатива весьма радикальна и неправдоподобна, в реализации в ближайшее время.

При этом нейтральная альтернатива – например, "Не змінювати статус української та російської мов в державі" – отсутствует вообще.

А это как-то очень странно для таких "опытных и незаангажированных профессионалов", которые работают в КМИС, как говорит Владимир Паниотто.

Это грубая ошибка, которая превращает все результаты опроса – в фарс.

Можно сказать, всем "любителям украинского" при ответе на вопрос было предложена только одна альтернатива: "Російську мову потрібно виключити з офіційного спілкування на всій території України".

Этого ли требовали украинцы под Украинским Домом? Этого ли хотят украиноязычные украинцы? Этого ли хотят поклонники одного государственного на восточной Украине?

Ответ – нет.

И, самое смешное, что даже эта, радикальная альтернатива – "исключить русский язык и официального общения вообще" – набрала 19%.

А значит, следующая альтернатива – какой бы она не была, "нейтральная" или даже "проукраинская", например, расширить преференции украинского языка в медиа и образовании – по закону нормального распределения набрала бы больше 19%, где-то в районе 25-30% минимум.

Но следующей мы обнаруживаем там уступку перед русскоязычными респондентами – и заказчиками?.. – которая фантастическим образом набирает 47%. Хотя никогда ранее по Украине таких цифр никто не видел, и предпосылок для их внезапного появления отмечено не было.

В результате, полученная цифра в 25% радикального прорусского выбора "второй государственный" – близка к радикальным проукраинским настроениям "исключить русский вообще", при ошибке в 2-3%.

То есть 25% против 19%.

А центральная альтернатива – сделать русский вторым официальным языком забирает все остальные выборы.

Такое впечатление, что из опроса постфактум изъяли еще одну или даже несколько альтернатив, а все их проценты перекинули на оставшуюся условно "прорусскую" позицию.

Разумеется, если бы в опросе было 5 альтернатив, по-хорошему, или хотя бы 4 – мы получили бы совсем другие результаты. И Владимир Ильич Паниотто этого не может не знать.

А потому его нынешнее интервью, конечно, правильное, но с очень серьезными умолчаниями, граничащими с откровенной ложью. Особенно в этом пассаже:

"Ми не беремо замовлення на опитування, якщо замовник наполягає на тому, щоб у формулюванні питань або в їхній послідовності зберегти підштовхування до бажаних відповідей, або наполягає на збереженні незбалансованості протилежних варіантів відповідей і тому подібне".

Именно формулировки вопросов, о которых писал Сергей Грабовский, и последовательность ответов на них – вызывают вопросы или к профессионализму социологов, или к их намеренной тенденциозности, ангажированности.

Тем временем во втором вопросе "Як Ви ставитеся до пропозиції, щоб українська мова залишалася єдиною державною, а російський мова та мови національних меншин зробити другою офіційною мовою в тих регіонах України, де більшість населення (50% або більше) цього бажає?" – тоже нет нейтральной альтернативы.

Какая-то удивительная забывчивость КМИСа, не правда ли?

Думаю, Владимиру Паниотто следовало бы выступить еще раз и пояснить позицию КМИСа более конкретно. Ведь, по большому счету он прав: социология – наука об обществе, а не против общества.

Только социологи в Украине об этом порой забывают.

Евгений Шевченко, политолог, специально для УП

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

"Генератор накрився! Я спокійна, як удав". Блекаути і справжній закон Мерфі, який ми відкрили в собі

Протидія дронам і комплексу національної меншовартості

Час перевірити свій софт

Пам'ятаємо Голодомор – геноцид українців триває

Голодомор як частина геноциду: чому про нього варто говорити не так, як ми звикли

Час Трампа чи стрибок історії?