Мова. Весна. "Черемуха"
Хто там нарікав, що захищати мову у травні виходило замало українців? Тодішнього "мало" виявилося цілком достатньо, аби примусити режисерів мовного розколу 5 червня звозити до Києва професійних прапороносців та бойовиків з усіх усюд. За найскромнішими підрахунками це влетіло їм у півмільйона гривень.
"Професійний" мітинг видно одразу. Основні його ознаки – поліграфічно виконані плакати і байдужі очі. Усього цього доста було під вікнами Верховної Ради. Суму професійним мітингувальникам додавало ще двозначна ситуація – оточені з двох боків кордоном міліції вони почувалися чи то під охороною від "свідомих", а чи то під конвоєм організаторів – щоб хтось бува не втік, злякавшись дощу.
Що там було з боку Маріїнського парку, ми не бачили. Але з Кабмінівського боку інтрига зберігалася довгий час.
Епіцентром дійства став мікроавтобус мистецької агенції "Остання барикада". Ризикові і вигадливі "барикадники" розмістили на даху автомобіля дерев’яний помост і звукову апаратуру. В результаті таку пересувну сцену було видно і чутно не тільки мітингувальникам опозиційного табору, але й міліцейському кордону та великій частині провладного зібрання.
Попри невеселі повідомлення з-під "куполу" про голосування закону у першому читанні, люди випромінювали енергію і рішучість. Не дарма промовці згадували політичну весну і повернення атмосфери Майдану. Але енергія завжди вимагає конкретного вихлопу – а керівники мовного опору зараз тільки шукають варіанти конструктивних дій.
Саме цією ситуацією і вирішили скористатися замовники шоу з Банкової та постановники з Грушевського.
Просуваючись до мікроавтобусу ми стали безпосередніми свідками провокації, яка могла стати першим кривавим кроком запланованої передвиборчої усобиці.
На початку подій мітинги розділяв ланцюжок звичайних кашкетованих міліціянтів. А тут раптом нізвідки, без будь-якого приводу, намалювалися чотири ряди "космонавтів" у повному спорядженні.
Одночасно різношерсті провладні мітингувальники організовано відступили і випустили наперед лаву молодих чоловіків у легкому вбранні, яке не сковує рухів. Нам це було дуже добре видно, бо стояли фактично біля самого паркану.
І, немов за сигналом "старт" до огорожі проштовхався дядько у помітній рожевій сорочці з "їжаком" волосся на голові. Цей "герой" одразу взявся голіруч видирати з рук "космонавтів" огорожу, за якою вони ховалися від противників закону.
Допомагати у цій нелегкій справі заходилася істерична пенсіонерка, яка била правоохоронців газетою.
Не знаємо, чи це було диво, а чи наші спецпідрозділи і дійсно настільки бояться газет, але цій парочці вдалося вирвати у міліціянтів з огорожі один щит. Далі невідь звідки у руках "рожевого" опинився мегафон, і в нього він став закликати усіх на штурм Верховної Ради.
Наступної миті до дядька підбігли люди, і ОМОН взявся до роботи.
Треба віддати належне учасникам мітингу під Кабміном – в наших лавах знайшлося досить тверезих і рішучих людей, які з скандуючи: "Провокація!" зуміли спинити рух людської маси.
В результаті штурханина не переросла у побоїще і обмежилась локальними сутичками за участі двох десятків мітингувальників і відповідної кількості "космонавтів".
Штовхалися хвилин зо двадцять. Зрештою Беркут "дав газу" і ми змогли відчути весняний запах "черемухи". Не знаємо як насправді називається той газ, тому іменуємо його за традицією дев’яностих. Але аромат, треба сказати, так собі.
Потім під впливом закликів з трибуни люди відступили і все перейшло у більш мирне річище. Так влада втратила шанс спустити гачок мовної громадянської війни.
Ні, вони не здалися так одразу. Молодики за спинами "космонавтів" – до речі, на відміну від нас вони не були відгороджені жодним парканом – почали кидатися пляшками і навіть трапили у сцену-автобус. Потім була нова спроба атакувати міліціонерів. Але закінчилося все мирно і масштабного конфлікту спровокувати не вдалося.
А в тому, що задум такий існував, сумнівів немає. Про це свідчить хоч би те, що сьогодні існує підготований Кабміном мовний законопроект – як кажуть експерти, цілком нейтральний, без лінгвістичного сепаратизму. Проте Банкова взялася активно просувати саме цей – КіКо-проект, максимально конфліктний і безумний.
Вони хочуть громадянського загострення. Щоб донецькі били львівських, а одеські – волинських. Додайте до цього смітникових терористів з Дніпропетровська, і матимете усі підстави для переведення країни у піввійськовий стан – за повної підтримки міжнародної громадськості.
Вони мріють спустити з ланцюга силовиків, але сьогодні не всі міліціонери готові бити людей. Тому для підвищення бойового духу майстрів кийка і "черемухи" просто необхідно організувати до осені спалах насильства між громадянами.
І вони вирішили використати для цього мову. Попри те, що за словами Лесі Українки вона зовсім не твердая криця.
На цьому можна було б і завершити свій маленький репортаж, але, так би мовити, на десерт, дозвольте згадати кілька епізодів – приємних, дивних і симптоматичних:
Чемпіон з боксу Віталій Кличко, який прийшов на мітинг оточений кільцем з десятка не менших за себе охоронців. Порівняно з цими хлопцями ми з нашими двома центнерами на двох виглядали дюймовочками.
Яценюк, який без жодного супроводу пробився крізь натовп до автобусу і у своєму дорогому костюмі ліз драбиною на дах.
Два Олександри – Турчинов і Бригинець, які кинулися у саму гущу сутички і не пішли, поки все остаточно не заспокоїлося. Теж, до речі, без охоронців.
Ланцюжок журналістів на чолі з Мустафою Наємом, які з камерами і фотоапаратами вишикувалися між міліцією і народом, загасивши таким чином одну зі спроб нової ескалації конфлікту.
Пункт видачі "гонорарів" мітингувальникам, який розташувався у вестибулі метро "Хрещатик". Скарбник блакитних організаторів видавала людям жолд і примушувала розписуватися у відомості.
Очевидці підходили до міліціонерів із проханням зафіксувати те, що відбувається, але наразилися на "нічого не знаємо". Помітивши увагу з нашого боку, скарбник тихо ушилася.
Рухома озвучена сцена на базі автобусу "Останньої барикади". Кажуть, що подібні технічні рішення зробили свого часу вагомий внесок у перемогу на виборах Барака Обами.
Ну а головне – учасники мітингу біля Кабміну. Ті, які зуміли зупинити провокацію і не допустити зіткнень демонстрантів між собою. Ті, що почувши крик про газ не кинулися навтьоки, топчучи одне одного, а натомість зімкнули ряди. Ті, хто кілька годин стояли під дощем і не згортали промоклих саморобних транспарантів.
Словом, ті, хто не дозволить владній шпані заради чергових виборів занапастити нашу молоду державу, розділивши її за мовною чи ще якоюсь ознакою.
P.S. Для прихильників активних дій. Шановні друзі, як колишні спортсмени ми чудово розуміємо ваш темперамент. От тільки кидати в бій ненавчених і неорганізованих людей проти сяк-так підготованого спецпідрозділу, якого ззаду підтримують бойовики – це як мінімум безвідповідально.
Щось подібне намагалися утнути під Крутами з відповідним результатом.
Воювати теж треба з розумом.
