Двомовність по-регіональному: "і" чи "або"?

Здається, уже всім стало зрозуміло, що за бажанням прийняти одіозний законопроект "Про засади державної мовної політики" стоїть не що інше, як прагнення правлячої партії уникнути розгрому на парламентських виборах. Хоча у разі прийняття такого закону, Партія регіонів, найімовірніше, тільки втратить підтримку виборців!

Приводів для сумнівів у щирості регіоналів вистачає.

Наприклад, чому ця тема піднімається зараз, за п’ять місяців до виборів, коли Віктор Янукович уже відбув половину своєї каденції на посту президента?

Чому у березні 2010, коли він тільки-но прийшов до влади, він визнав, що "в Україні буде розвиватись українська мова як єдина державна", а тепер, по-суті, його партія намагається цей статус в української мови забрати?

Яка актуальність цього питання? Чи не є така спроба задобрити свій базовий електорат банальним бажанням уникнути відповідальності перед виборцями за провал обіцянок "покращення життя вже позавчора"?

Чи не є це наслідком прямого тиску Росії на керівництво України? Чи здатен Янукович проводити власний курс, чи він є лише маріонеткою в руках Москви? Чи не є це банальним торгом з Москвою за отримання чергової "знижки" на енергоносії?

Власне, виглядає на те, що Партія регіонів дещо втратила зв’язок з реальністю. Страх перед народом, бажання уникнути відповідальності за результати (без)діяльності в економіці затьмарив регіоналам реальне розуміння стану справ.

А ситуація з електоратом ой яка неоднозначна! Згідно з даними соціологічної компанії "Рейтинг", 21% виборців Партії регіонів – проти надання російській статусу державної.

Тобто, для деяких нинішніх виборців ПР така позиція може стати причиною непідтримки на прийдешніх виборах. Можливо, в ПР сподіваються "переманити" за рахунок цього питання виборців інших партій?

Але це малоймовірно. Виборці ліберально-центристських партій є, в цілому, набагато прихильнішими до української, ніж виборці регіоналів.

І, що особливо важливо, навряд, чи навіть для тої частини цього ліберально-центристського електорату, що виступає за двомовність, мовне питання є ключовим для прийняття рішення щодо підтримки чи не підтримки певної політсили.

Втім, є іще комуністи, та інші, дрібніші ліві і проросійськи орієнтовані організації. Проте, навіть в електорату комуністів немає цілковитої єдності в питанні мови: адже 16% з них є противниками надання російській державного статусу.

Але керівництво комуністів, на відміну від партії регіонів, послідовне у мовному питанні, тому для того виборця, для якого статус російської мови справді є головним критерієм вибору, логічнішим є голосування за КПУ, ніж за ПР.

Власне, єдині реалістичні електоральні перетоки на користь Партії регіонів від реалізації "язикового" закону імовірні хіба від відверто маргінальних партій чи рухів, як то ПСПУ Вітренко чи "Русское единство" у Криму. Але навряд чи це принесе ПР більше, ніж пів відсотка голосів, хоча і це досить сумнівно.

Натомість, ПР ризикує зазнати втрат в центральній та західній Україні, де їхні позиції і без того є вкрай непевними.

Втім, прямі електоральні втрати – це лише один аспект. Важливішим, на авторову думку, є факт мобілізації противників двомовності, і, отже, підвищення явки тих, хто за інших умов не пішов би на вибори.

Трішки історії, або декілька слів про попередників Януковича

Обраний у 1991 році президентом України Леонід Кравчук переміг у всіх регіонах України, окрім Галичини, де переміг Чорновіл. У 1994 році за Кравчука, навпаки, голосувала уже західна Україна та правобережжя.

Обраний у 1994 році Леонід Кучма переміг у південно-східних регіонах та Лівобережжі. Тоді він, зокрема, виступав і за другу державну російську. Але навіть у Кучми вистачило мудрості відмовитися від цієї ідеї. І в 1999 він був переобраний президентом, причому, саме західна Україна голосувала за нього з показниками 90 і більше відсотків!

Віктор Ющенко у 2004 переміг в центрально-західній Україні. Непослідовність, половинчастість, млявість призвели до того, що у 2010 Ющенко зумів виграти тільки деякі округи в Галичині.

У 2010 здавалося, що Янукович піде шляхом Кучми у мовному питанні: за два тижні після здобуття посту президента, він проголосив, що українська буде єдиною державною. І, до речі, це дозволило тоді регіоналам досить сильно просунутися в центральну Україну на місцевих виборах восени 2010 року, на тлі тодішнього колапсу "демократичних" партій.

Тому нинішня спроба русифікації, та ще й такими явно печерними, неприхованими, відкритими засобами виглядає як спроба агонізуючої ПР та Януковича особисто ухопитися за соломинку. Втім, найімовірніше, що це лише прискорить кінець.

Хоча українській мові, в разі прийняття законопроекту Ківалова-Колесніченка і буде завдано колосальної шкоди, це не допоможе ПР здобути електоральні дивіденди.

Мовна політика регіоналів зсередини

Як каже чинний гарант, "починати треба з себе". Що ж, заперечень немає.

Автор проаналізував інтернет-сторінки обласних організацій Партії регіонів, і картина вийшла дуже наочною та показовою:

Варто зазначити, що жодна (!) сторінка не має версії різними мовами! Очевидно, в цьому і полягає розуміння двомовності регіоналами: не як права вибору, а як вибір більшості. Всі сторінки організацій півдня та сходу російськомовні.

Виняток – Херсонщина, яка є найслабшою ланкою "біло-блакитного" поясу, і найбільш етнічно (83% етнічних українців) та мовно (73,2% вважали українську рідною за даними перепису 2001 року) українською з усього південного сходу. Тому тут навіть Партія регіонів частину інформації на своєму сайті подає українською.

Інший виняток – Житомирщина – навпаки, єдина область центрально-західної України, де ПР частину інформації подає російською. Причини обернено-аналогічні до Херсонщини.

На фоні відсутності у половини осередків ПР україномовної версії сайтів, якось було би некоректно говорити про такі речі, як угорськомовна версія на Закарпатті, румунськомовна – в Чернівецькій області, чи тим більше кримськотатарська – в Криму.

Це тільки підкреслює істинну суть "борців за права мовних меншин", а насправді – звичайнісіньких русифікаторів. Якось воно негоже виходить: банальну лінь вивчити державну мову переносити на все суспільство, та ще й підло прикривати це фіговим листком "захисту прав меншин"…

"Починати треба завжди з себе", ага…

Василь Бабич, для УП