Каральна психіатрія знову повертається в Україну?

Ситуація, що виникла довкола правозахисника Анатолія Ільченка з міста Миколаєва, є в тій чи іншій мірі типовою для всієї України, і в тій чи іншій мірі стосується кожного українця.

Узагальнюючи, можна стверджувати, що в Україні наявні ксенофобія, апартеїд і сегрегація за ознакою української мови.

Недавнє затримання правозахисника Анатолія Ільченка й запроторення його в психіатричну лікарню відкриває новий етап у спробах наступу українофобів на мовні права українців в Україні.

Про багаторічну правозахисну діяльність Анатолія Ільченка на захист української мови в Україні існує обширна інформація в друкованих та інтернет виданнях в Україні та діаспорі. Зауважимо лише, що Комісія людських та громадянських прав Світового Конгресу українців у листах до владних чинників України висловлювала свою стурбованість проявами антиукраїнства в Україні та вступалась на захист жертв ксенофобії антиукраїнського характеру, якими часто стають правозахисники української мови.

Варто лише згадати для прикладу, що упродовж багатьох років так і не знайдено й не покарано вбивцю правозахисника української мови й члена КЛГП, киянина Богдана Паздерського – про що існує також багаторічне листування КЛГП з українськими владними структурами. Триває багаторічна боротьба правозахисника Сергія Мельничука з Луганська за право отримувати освіту українською мовою.

У відповідь на звернення Анатолія Ільченка, КЛГП СКУ 29 березня 2010 року написала листа до президента України Віктора Януковича, указуючи на прояви антиукраїнської нетерпимості, і закликала його "зробити все можливе, щоб прояви українофобії не мали місця в жодних регіонах України, а особи, що займаються поширенням та скоєнням українофобії були притягнені до відповідальності".

Проте неукраїнська влада не поспішає виконувати закони щодо українців.

Органи державної влади та місцевого самоврядування витісняють з ужитку українську мову, і замість неї використовують мову національної меншини. Порушується право українців спілкуватися та отримувати інформацію українською мовою в органах державної влади й місцевого самоврядування.

За останні шість років правозахисник Анатолій Ільченко подав близько ста позовів до судів, відстоюючи право на мову. Хоча суди часто виносять незаконні рішення, проте більше двадцяти позовів суди все-таки задовольнили.

Це не лише суди щодо мови квитанцій на комунальні послуги. За позовом пана Анатолія було скасоване рішення Миколаївської міськради в частині визнання російської мови регіональною на території міста. Усі матеріали судових позовів за період до 2010 року ввійшли до книги "Іменем України, та не в ім'я українців", об'ємом 616 сторінок, що її видано в 2010 році.

З обранням президентом України Віктора Януковича та приходом до влади проросійської Партії регіонів ситуація щодо порушення мовних прав українців стала ще більш драматичнішою.

19 березня 2010 року в Ленінському райсуді Миколаєва розглядався позов до Миколаївського міського управління міліції. Анатолій Ільченко просив суд зобов'язати це управління опублікувати українською мовою в газеті "Рідне Прибужжя" інформацію, яка була опублікована в цій же газеті російською мовою. Суд залучив редакцію газети третьою особою в справі.

У коридорі суду адвокат Репешко, що представляв у суді газету, у присутності капітана міліції здійснив на Анатолія Ільченка напад, однак міліція не затримала його й не вжила заходів для розкриття злочину. Прокуратура та міліція, замість розкриття злочину, захищає адвоката Репешка від покарання.

Керівництво міської міліції ініціювало експертне дослідження з метою встановити, чи міг Ільченко сам себе побити. Експерт дійшов до висновку, що Ільченко може "власною рукою" дістати до травмованого вуха. Цей висновок було покладено в основу абсурдних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом травмування Ільченка в суді. Хоча двоє свідків пояснювали, що бачили як Репешко травмував Єльченка. Хоча швидка допомога зупиняла кровотечу в коридорі суду, і є записи про травмування в документах станції швидкої допомоги.

Тому судом скасовано вже 9 – дев'ять! – таких постанов міліції, як незаконні.

Закон передбачає, що прокуратура порушує кримінальну справу, якщо потерпілий є інвалідом. Побитий у громадському місці через україномовність інвалід другої групи залишився без захисту держави – прокуратура відмовила Ільченку в порушенні кримінальної справи проти нападника.

Ільченко сорок днів лікувався після травмування, та судовий експерт не взяв до уваги тривалість лікування й хворобу, що виникла після травми. Експерт не встановив причину захворювання вуха після травми й не пов'язав захворювання з ударом.

В 2010 році Ленінський районний суд Миколаєва визнав пенсіонера Анатолія Ільченка винним у хуліганстві. Ільченко "провинився", бо вимагав у службовця Ощадбанку звертатися до нього українською мовою.

Також прокуратурою Центрального району Миколаєва прийнято сім незаконних – уже скасованих – постанов про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом незаконного затримання та доставляння до райвідділу міліції.

Анатолій Ільченко мешкає у квартирі, що належить міській раді. Комунальні служби Миколаєва створили в квартирі умови непридатні для проживання. У самому Миколаєві Анатолія Ільченка часто ображають, бувало що йому погрожували побиттям і вбивством. Нещодавно у дворі будинку, де мешкає Анатолій Ільченко, на нього намагалися здійснити наїзд автомобілем, з якого лунали погрози саме стосовно Ільченка. Міліція досі не може за номерний знаком установити, кому належить автомобіль.

Відкритість дій українофобів свідчить про впевненість у безкарності.

Відсутність можливості захистити свої права в рідному місті привела правозахисника Анатолія Ільченка до Києва, де він виступив з одиночним пікетом біля МВС України. Там він був затриманий міліцією й доставлений до психіатричної лікарні.

Комісія людських та громадянських прав Світового Конгресу українців глибоко стурбована поверненням до практики використання каральної психіатрії. КЛГП СКУ й надалі постійно відстежуватиме ситуацію з порушенням людських та громадянських прав в Україні.

Олександр Басмат, голова Комісії людських і громадянських прав (КЛГП) Світового Конгресу українців,  за участі Володимира Богайчука, член КЛГП СКУ, спеціально для УП