Декілька слів про особливості українських антитерористичних розслідувань

Зовсім недавно Україні довелось зіткнутися з майже не відомою до цього проблемою тероризму.

Здавалося б, вибухи та стрілянина, підкріплені гнівними ультимативними посланням екстремістських угруповань, уже міцно "осіли" на Заході, країни якого, спокушені достатком розвинутого споживацького суспільства, дозволяють собі агресивні випади в напрямку "третього світу". Ну, або ж, у Росії, де агресивність постімперської політики час від часу виливається в "чеченські проблеми".

Принаймні тут усе зрозуміло: чи то на заході, чи на сході держави здійснюють силову інтервенцію проти визначених етнічних чи релігійних спільнот, викликаючи тим самим їх реакцію.

Інфантильність української влади довгий час уберігала нас від подібних проблем. Ще донедавна ми могли тільки співчувати нещасним жертвам терористів у США, Європі чи Росії, не очікуючи побачити схожі події на власних вулицях.

Та те, що відбулося в квітні цього року в Дніпропетровську, змінило ситуацію.

Вибухи в Україні лунають уже не вперше. Однак якщо раніше їх жертвами були пам'ятники Леніна чи Сталіна, або ж впливові бізнесмени, – то цього разу ними виявилися прості перехожі.

З початку слідства найбільш імовірною версією вважався переділ сфер впливу між бізнесменами. Хоча, чому в такому разі підривати сміттєві урни на трамвайних зупинках – не зрозуміло. Навряд чи бізнесмени катаються на старих трамваях.

Зовсім недавно, на початку червня, громадськість отримала нову версію – теракти організували "політологи".

Із цього ми можемо зробити тільки два висновки: або ж справді вибухи – діло рук психічно неврівноважених політологів, або ж слідству просто потрібно "подати" злочинця. До того ж злочинця "зручного", який підступно підривав камери схову в запорізькому супермаркеті "Сільпо", чи сміттєві баки на пустих нічних вулицях Харкова.

Дивним є те, що Сукачов і поплічники не причетні до доволі схожих вибухів у Макіївці в січні 2011 року, коли зловмисники вимагали 4,2 мільйони євро від влади – а потім просто не з'явилися по ці гроші, а вибухи припинилися, так як і розпочалися. Нагадаю, у квітні цього року мова йшла вже про 4,5 мільйонів доларів.

Симптоматичним є те, що винним за ці вибухи "виявилися" викладачі-політологи – люди "розумні, начитані та грамотні", як їх характеризує слідство.

Узагальнюючи, ризикнемо сказати, що саме в таких людях влада вбачає загрозу для себе. Люди, які вже півроку підривають заряди в публічних місцях, паралельно читаючи курс ліберальної демократії в Дніпропетровському університеті.

Звісно, воно може бути й так, але ми не повинні забувати контекст, у якому це все відбувається.

Вибухи прогриміли в місті конкурентної для "донецьких" представників нинішньої влади, "дніпропетровської еліти", і де традиційно висока підтримка Юлії Тимошенко. Вибухи прогриміли тоді, коли громадяни та світова спільнота різко критикують теперішнього президента, коли скандал із Тимошенко перетворюється в клеймо для України.

І це все – на фоні осінніх виборів, що невпинно насуваються, і коли просто життєво необхідно створити позитивний імідж держави на Євро 2012.

До речі, турист із Німеччини не захоче їхати в країну, де не тільки підпалюють безпритульних собак і саджають політв'язнів, а ще й гуляють "терористичні банди".

Аж тут – бац! І за тиждень до початку футбольного чемпіонату бандитів знаходять і саджають за решітку. "Все! " – з полегшенням зітхають силовики. Пенсіонери, афганці та інші представники "середнього класу" можуть безпечно їздити в громадському транспорті.

...Дуже це вже схоже на відволікаючі маневри.

Спочатку вибухи гримлять у пустинних місцях, нікого не травмуючи, і нагадують швидше забаву хлопчаків, які сплутали іграшкову петарду із тротиловим зарядом. Ніхто не оголошував ніяких вимог, не зачитував гнівних послань, за винятком, хіба що, Макіївки, де гроші так і не забрали. Звісно, можна вважати це тренуванням, підготовкою до серйознішої "справи", а відмову забрати викуп пояснювати банальним страхом бути схопленим.

Та марно шукати в цьому пояснення. Адже навряд чи зловмисники думали, що вибух у супермаркеті, чи біля торгового центру в тій же Макіївці, спишуть за жарт із китайським феєрверками.

Звідси й наступне питання: чому СБУ не вдалося так "оперативно", як цього разу, розкрити ті вибухи? Чому громадськість не знає дотепер, хто підкладав заряди в Макіївці, і тільки щойно отримала сумнівну прив'язку терактів у Дніпропетровську до минулорічних вибухів у Запоріжжі та Харкові? Про які забули практично всі, у тому числі й преса.

Можливо, владі забажалось виправити свій імідж, з'явившись в образі рішучого й холоднокровного лідера, здатного поставити чіткі завдання й добитись результату? А сииловикам просто необхідно було хоч якось виправдатися перед суспільством після операції по знешкодженню банди Дикаєва в Одесі, яка, м'яко кажучи, пройшла не зовсім успішно, хоча й нагадувала за розмахом мало не вторгнення нацистів у Польщу.

Коли за тиждень до початку Євро й мало не в переддень прийняття скандального мовного закону Колеснікова ми отримуємо розкриття терактів – аж надто "неприродно" воно виглядає.

Коли "органи" вбачають терористичну загрозу в інтелігенції, намагаючись переконати нас, що люди, які вже півроку підривають заряди в публічних місцях, паралельно читають курс ліберальної демократії в Дніпропетровському університеті, не викликаючи жодних підозр у студентів, дозволимо собі зауважити – виникає ще більше питань.

Звісно, ми повинні визнати, що це може виявитися правдою. І мова тоді йтиме про психічно неврівноважених злочинців із маніакальними нахилами.

Та, з іншої сторони, пошук ворогів серед інтелектуалів навіює відголос сталінських чисток із сумнозвісними справами проти Спілки визволення України чи "вбивць у білих халатах". Сталінські чистки інтелігенції поклали край свободі як такій у Радянському Союзі. І було б трагічно повторювати цей урок.

Тому адекватною реакцією на недавні події повинний стати не масовий "бомбовий психоз", який спостерігається зараз, коли мало не щодня "мінується" КМДА, чи якийсь неадекватний індивід притягує до львівського стадіону бомбу часів Другої Світової.

Відповіддю свідомого громадянина повинен стати власний критичний аналіз цієї інформації. Аналіз, що повинен прийти до закономірного висновку на виборах, що наближаються.

Тому що лише так ми зможемо домогтися відповідальних перед громадськістю влади й силових відомств.

Ярослав Ляхович, студент 4 курсу Києво-Могилянської академії, політологія, спеціально для УП