Мотиви й мотивації

"Злочини, скоєні в різних кримінальних справах, було вчинено за участі Тимошенко. Це не секрет для всього світу – це сталось. Включаючи вбивство Щербаня. Були мотиви".
Віктор Янукович

Цитата Януковича з інтерв'ю "Блумбергу" не є ані звичним "ляпом", ані пересічним, нехай найбільш яскравим, та начебто одним із багатьох проявів антиправової свідомості українського гаранта Конституції. Не є вона також аналогом "упереджувальних" заяв інших глав держав та високопосадовців, начебто необережно кинутих у відповідь на запитання про певні кримінальні справи.

Ця цитата – особистий автограф Януковича під судовим рішенням щодо Тимошенко в справі вбивства Щербаня.

Адже вона містить не штамповане міркування "вбивця що має сидіти в тюрмі", не розмите узагальнення типу "злочинна влада" чи "кримінал під маскою опозиції", а висновок про "мотив", яким Янукович і визначив провину Тимошенко.

Автограф цей не був спростований і дезавуйований протягом 13 червня. Навпаки, наступна цитата з так званого інтерв'ю "Інтерфаксу-Україна" лише доповнила, а отже посилила наказовий характер пояснення Януковича судовій системі щодо "мотиву" звинуваченої.

Отже, автограф цей уже не може бути зліквідований як юридичний факт.

А відтак, автоматично мав би стати підставою для застосування санкцій ПАРЄ та ЄС, а також США особисто до Януковича.

Досі зроблені на відповідних рівнях попередження європейців і американців не містили таких уже простих і прямих погроз застосування до Януковича особистих санкцій. На перший погляд, ця поблажливість – попри всі невтішні контакти європейців з українським президентом і жорсткі йому натяки, – здавалась наслідком недостатності уяви про безмежність межигірського свавілля.

Нині цей дефіцит фантазії відчули на собі спецпредставники ЄС для нагляду за судовими процесами над Тимошенко, панове Квасьневський та Кокс. За великим рахунком, саме вони особисто буквально одразу після прийняття в Януковича отримали від нього ж вербального ляпасу.

Другим "реципієнтом" януковичевого плювка на правосуддя став Комітет парламентського співробітництва Україна-ЄС, чия дата засідання в Страсбурзі була такою ж заздалегідь відомою владній команді, як і дата виходу інтерв'ю Януковича в іноземних виданнях.

Цитата Януковича перекреслює всі розмови поміркованих європейських вихователів про системне реформування української правової машини. Чим досконаліша машина – тим більше задоволення вандала від плювка на її лаковану поверхню.

Немає сумніву, що всі, хто 13 червня почув повідомлення про інтерв'ю Януковича, пройшли кілька стандартних етапів реакції. Від "знов іноземні ЗМІ псують нам ЄВРО", через "куди дивиться прес-служба АП, Льовочкін та Герман?" – до "агент Тимошенко в АП діє".

Справді, миттєвість реакції захисників Тимошенко та БЮТу загалом дозволяє уявити когось на кшталт "псевдотушки" Забзалюка у святая-святих Януковича. Ми знаємо деякі прізвища, що час від часу нагадують як про протистояння, так і про співпрацю Тимошенко з Януковичем.

Але для припущення безкарної диверсії такого рівня проти Януковича уява має бути дуже вже сміливою.

Втім, іспити для мізків спостерігачів продовжуються, і вже з боку саме БЮТу. Хто, як не захисники Тимошенко, які щойно складали списки українських можновладців для персональних санкцій із боку Заходу, мав би наголосити на доконаності підстав негайного запровадження санкцій проти особисто Януковича?

Замість цього розповідають про судовий позов в американський суд, якому не буде кінця. А також втягуються в дискусію щодо мотивації вбивства Щербаня для різних українських кланів, які в 90-х роках здійснювали найжорстокіший і найбрудніший етап пограбування держмайна й переділу грошових потоків в Україні.

До речі, про "мотиви", знання щодо яких демонструють як представники БЮТу, так і сам гарант Янукович. Ця публічна демонстрація, очевидно, вимагає тепер залучення всіх цих знавців до слідства в справі про вбивство Щербаня в якості свідків. І Януковича передусім.

Одночасно не можна не здивуватись, як мляво реагують на вислови Януковича в інтерв'ю "Блумберг" європейці, зокрема, учасники вже згаданого засідання міжпарламентського комітету співробітництва Україна-ЄС у Страсбурзі.

Тамтешній скандал із демаршем групи депутатів від ПР, що його викликано текстом підсумкової заяви, пов'язаний зовсім не із прямим втручанням у нову справу Тимошенко самого Януковича, а все ще із суперечками навколо формулювань політично мотивованого вибіркового правосуддя в "газовій" справі. І сам пан Фюле, підсилюючи занепокоєння Європи нашим "правосуддям" та іншими справами проти Тимошенко, указує лише на досудові неправомірні виступи представників ГПУ, але аж ніяк не глави держави...

Таке враження, ніби звинувачення Тимошенко у вбивстві – європейці просто не чують. А, відповідно, і не намагаються захистити її від упередженого суду саме за цим, справді страшним звинуваченням.

Натомість їх продовжує хвилювати розмежування кримінальної та політичної відповідальності в "газовій справі", та навіть легітимність контракту, про котрий згадала у своєму коментарі для ЗМІ в Харкові євродепутат пані Хармс.

Можливо, пані Хармс відреагувала на вперше офіційно зроблене повідомлення міністра закордонних справ України Грищенка, що за наполяганням Тимошенко й без погодження з кабміном контракт був підписаний в 2009 році "на прохання Німеччини та інших європейських урядів, які наполягали на тому, щоб швидше вирішити тодішню "газову кризу", але "за спиною українського народу"?

Та в будь-якому разі дискусія між українською владою і європейцями продовжується саме навколо газового контракту, а зовсім не із проблем правової системи в Україні.

Це – дуже поганий сигнал, як для політико-правового стану України в майбутньому, так і особисто для Тимошенко.

Схоже, спільними зусиллями знайдено вихід: "відв'язати" Тимошенко від "труби", можливо, навіть пом'якшивши покарання за її провину в контракті. Саме на це може бути розрахований уже узгоджений план здійснення касаційного судового процесу по "газовій справі" під наглядом Квасьневського та Кокса.

Зауважимо: у всіх уже пройдених Тимошенко судів у цій справі так і залишається – окрім, звісно, безпосередньо судової процедури – відверто слабке місце.

Отой самий мотив злочину.

За мотивом, якщо він є, стоїть Путін. А якщо Путін там не стоїть – то й мотиву нема.

Тож, оскільки за весь цей час звинувачення так і не спромоглося посягнути на Путіна як джерело мотивації для підписання Тимошенко газового контракту – то є можливість переглянути й сам вирок.

Щоправда, тепер от міністр Грищенко озвучив версію мотивації дій Тимошенко – тиск із боку європейських країн під час газової кризи. Прекрасно, це означає, що в касаційній інстанції мають з'явитися матеріали, надані ЄС, які суд зможе взяти до уваги в якості нових обставин...

Чи погоджено це з ЄС? Чи це лише пропозиція України до друзів Тимошенко підтримати її справами, а не лише резолюціями?

Мандат Квасьневського-Кокса, здається, указує на наявність згоди. Тож отак приблизно й виглядатиме улюблений майстрами компромісу політико-правовий спосіб вирішення проблеми.

І це, безперечно, влаштує і Європу, і Росію. У той час як Україна залишиться з "відмитим" контрактом, спекатись котрого й далі намагатиметься новими поступками Росії.

Водночас подальші розправи з Тимошенко за "кланові розбірки" періоду початкового накопичення капіталів в Україні – зовсім інша річ. Справа, дійсно, суто внутрішня...

Практична ж відсутність реакції не лише Європи, а Заходу загалом на абсолютно антиконституційну заяву Януковича щодо Тимошенко, – то така собі тимчасова "сатисфакція" очільнику українського режиму і за газовий контракт, і за зіпсуті нерви та імідж країни. Ні?

Відсутність реакції з боку Путіна, звісно, навіть не дивує. Врешті, Тимошенко – не труба. А геополітика потребує жертв.

А як же вимоги ПАРЄ, ЄС та США щодо негайного звільнення Тимошенко й участі її у виборах? – поцікавиться прискіпливий читач.

Ну, як-як... Теоретично можливо в часі зіставити скасування вироку в "газовій справі", подальший її перегляд та зміну запобіжного заходу – з поданням до ЦВК списків кандидатів. Тим часом хвороба Тимошенко продовжуватиме заважати ГПУ висунути їй звинувачення в справі Щербаня, – як заважає досі.

Але це – теоретично.

Щоб таке сталося на практиці – потрібні ой які торги! Схоже, вони вже відбуваються, про що й свідчить "не прицільна" реакція очільників БЮТу на цитату Януковича.

Хоча, звісно, цитата Януковича ніколи ніде вже не загубиться. Навпаки, вона перетвориться на зовсім очевидний гачок, за котрий міжнародні партнери зможуть смикати його при нагоді, точніше – при підписанні чергових міжнародних угод – і газових, і трубних, і про Митний союз. А з іншого боку – про асоціацію з ЄС, контракти про розподіл продукції українських надр тощо.

Досі Янукович із командою щиро вважали та пояснювали іншим, що узурпація влади – "вертикаль", конституційний переворот – "відновлення порядку", та судова сваволя – "реформа" – це прояви політичної волі до реформування розгойданої попередниками країни; а суди над Тимошенко й Луценко – частина антикорупційної боротьби.

Тепер усе це пусте.

Є не спростований текст, який навіть Кучмі з Литвином дозволять поглядати на Януковича з погордою, бо вже не потребує мороки з жодним Мельниченком. Бо і їхні мотиви в справі Гонгадзе досі дискутуються.

А мотиви Януковича, якщо він раптом почне підписувати щось зовсім антиукраїнське, уже не викликають і не викликатимуть надалі жодних сумнівів.

Ірина Погорєлова, спеціально для УП