Вищий спецсуд: кожному брату по дукату?
Західні експерти ще років із десять тому назад наголошували, що дієвим засобом подолання корупції в судовій системі є запровадження реєстру судових рішень. Моніторинг такого реєстру громадськими правозахисними організаціями дозволить виявляти сумнівні рішення, а відтак і імена сумнівних суддів. Далі, вважали експерти, – на звернення громадськості мали б реагувати правоохоронні органи.
Не без тиску Ради Європи Єдиний державний реєстр судових рішень в Україні був створений у 2006 році, відповідно до закону про доступ до судових рішень.
Спочатку від користувачів було вельми багато нарікань щодо його роботи.
Однак згодом і автоматизована система реєстру почала функціонувати належно, і суди почали наповнювати реєстр рішеннями доволі швидко. Державній судовій адміністрації та Раді суддів навіть довелось обмежити кількість рішень, які потрапляють у реєстр: тепер там знайдеш тільки кінцеві рішення судів усіх інстанцій по цивільних, кримінальних, господарських та інших справах.
Мандруючи Єдиним державним реєстром судових рішень, сьогодні й справді можна надибати вельми цікаві рішення.
Ось одне з них: ухвала колегії суддів-цивілістів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року.
Коротка фабула: дружина без згоди чоловіка позичила іншому мужчині понад 12,5 мільйонів гривень. Чоловік звернувся до Васильківського міськрайонного суду з позовом про визнання цього договору недійсним. Суд його позов задовольнив.
Однак, за апеляційною скаргою – очевидно, сторін договору позики – апеляційний суд Київської області позов чоловіка відхилив повністю, навіть незважаючи на те, що в справі не було ані оригіналу договору позики, ані письмової згоди чоловіка на його укладення – як того, до речі, вимагає Цивільний кодекс.
За справу взявся Вищий спец суд. І, як видно з його рішення, що міститься в реєстрі, суддя-доповідач Олена Ситнік готувала рішення як на користь чоловіка, так і дружини. Усе ж-таки 12,5 мільйонів гривень – десь так мільйони півтора доларів США.
У результаті, розглядаючи справу колегією, тобто з доповідачем іще чотирма суддями, "вишка" ухвалила соломонове рішення – справу було повернуто на новий судовий розгляд до Василькова.
Можливо, і немає нічого крамольного в тому, що суддя з понад десятилітнім стажем, готуючи справу до розгляду, "коливався" між двома полюсами – від "касаційну скаргу задовольнити" до "касаційну скаргу відхилити"...
Однак, якось не дуже комфортно від думки, що в умовах, коли на кожного з 53-х, станом на 31 грудня 2011 року, суддів-цивілістів у Вищому спецсуді щомісяця в 2011 році припадало по 116 касаційних скарг, справ та заяв, а загалом за 2011 рік у касаційному порядку розглянуто 4,5 тисячі цивільних справ – судді вистачає часу по одній справі готувати кілька протилежних рішень одночасно.
Адже загальновідомо, що судова влада в нас – незалежна, непідкупна, складається із професіоналів вищого ґатунку та стоїть на боці закону, а не чиїхось інтересів...
Олена Перепадя, спеціально для УП
