Євро-бойкот: чому його варто зупинити?

Днями активісти "Євро-патруля", які вже понад два роки відслідковують тематику підготовки до Євро-2012, разом із волонтерами Чемпіонату через посольство Німеччини в Києві звернулись до Ангели Меркель із проханням припинити бойкот турніру та завітати до України під час футбольного дійства.

У відкритому листі до німецького канцлера йдеться про те, що "бойкот ставить під загрозу імідж України та призводить до її фактичної ізоляції на міжнародному рівні". Як варіант, активісти запропонували розглянути інші засоби впливу на діючу владу. Наприклад, ігнорувати запрошення на офіційні прийоми від перших осіб держави. Або відмовитись від переглядів матчів на "Донбас-Арені".

Цікаво було спостерігати, коли в деяких коментарях на адресу активістів "Євро-патруля" звучали звинувачення щодо упередженості та гри на руку нинішніх керманичів. Деякі читачі навіть примудрились повісити на нас ярлик "Молодих регіонів". Мовляв, підігруємо владі та рятуємо її у важку хвилину.

Такі заяви є абсурдними, особливо, якщо зважити на нашу активність та принципи роботи. Адже саме "Євро-патруль" разом із журналістами протягом двох років виявляли порушення та недоліки при організації Чемпіонату в Україні.

Завдяки чому, вдалось встановити, що деякі українські туроператори здають в оренду неіснуючих гуртожитків. Виявити суттєві недоліки при підготовці до Євро-2012 у містах, які приймають Чемпіонат та поставити гострі запитання чиновникам на місцях. Вказати на операційну непідготованість НСК "Олімпійський" до зустрічі гостей з обмеженими фізичними можливостями. Разом із місцевими активістами підняти питання стосовно незаконного вирубування парку ім. Горького в Харкові та будівництва дороги під приводом підготовки міста до Чемпіонату. Привернути увагу до зростання в рази вартості зведення об'єктів інфраструктури.

За словами президента, організація турніру обійшлась Україні в 35 мільярдів гривень. Але фахівці стверджують, що вартість будівництва об'єктів інфраструктури сягає 100 мільярдів. Хоча Борис Колесніков полюбляє говорити, що рахувати слід лише стадіони у Львові та Києві, а інші об'єкти влада будувала б і без Євро.

Загалом, згідно з підрахунками експертів, внесок кожного українця на підготовку до Чемпіонату вже склав більш ніж 1.000 гривень.

І що тепер?!..

Свята не відбудеться, або на нього завітає така ж кількість учасників, як і на саміт країн Центральної та Східної Європи в Ялті?

На мою думку, також є некоректним проводити будь-які аналогії з відомим бойкотом XXII Олімпійських ігор у Москві влітку 1980 року.

По-перше, Україна – не така потужна імперія, яка фактично могла ігнорувати тиск зі сторони світових лідерів. По-друге, ми не є агресором та не проводимо військових дій в Афганістані або іншій державі. Також варто згадати, що окрім припинення конфлікту, причиною бойкоту слугували утиски в СРСР дисидентів. Навряд Тимошенко можна прирівняти до такої категорії.

І нарешті, тодішній бойкот передбачав не лише ігнорування з боку перших осіб із 65 країн, що приєднались до протесту, але й спортсменів, які мали взяти участь в Олімпіаді. Таким чином, спортивне дійство не відвідали представники США, Канади, Туреччини, Китаю та ряду інших світових держав.

Зараз потрібно докласти всіх зусиль, аби зберегти повноцінне право на проведення футбольного турніру в Україні!

Врешті-решт, європейська спільнота може бойкотувати владу й в інший спосіб. Наприклад, не зустрічатись з першими особами країни або споглядати за спортивними баталіями з протилежної сторони глядацьких трибун, відмовитись від поїздки на матчі в Донецьк тощо.

Варіантів є безліч.

Але при цьому, не слід закликати інших європейських політиків та вболівальників не їхати в Україну через політичні репресії. Таким чином, ігноруючи решту 46 мільйонів українців, які "скинулись" на спортивне свято.

Проведення Євро-2012 було й залишається шансом для України та її мешканців на хоча би метальне наближення до ЄС.

Безумовно, ми мали багато зайвих витрат, корупційних скандалів та непорозумінь з УЄФА.

Але від бойкоту Чемпіонату програють не стільки окремі представники влади, скільки населення України як головний інвестор проведення турніру.

І насамкінець, європейці мають зрозуміти, що Україна – це не тільки "Партія регіонів", "вбивство безпритульних тварин", "утиски демократії" та "справа Тимошенко".

У першу чергу – це країна із привітним населенням, славними традиціями, багатою історичною та природною спадщиною. У чому закордонним гостям краще буде переконатись на власні очі.

Миколай Воробйов, ГК "Євро-патруль", спеціально для УП