Житло для депутатів, а не для людей

Завдяки королівським пільгам для народних депутатів України, кожному "народному обранцю" повинні створюватися належні житлові умови.

Принаймні так сказано в законі "Про статус народного депутата". Згідно документу, кожен депутат, незалежно від місця проживання, за його бажанням має право на отримання одноразової грошової компенсації витрат для створення належних житлових умов – грошова компенсація; або на строк його повноважень службового жилого приміщення; або жилого приміщення для проживання.

Таким чином, на правову рівні узаконюється можливість ситуації, коли, наприклад, народний обранець має квартиру в Києві, чи навіть не одну, – і має право отримати ще одну за державні кошти. Чи отримати грошову компенсацію, що є не меншою за вартість тієї ж квартири.

Закону, а точніше її авторам, здається, абсолютно байдуже, що це як мінімум просто нецільове використання державних коштів. Бо чим можна обґрунтувати потребу народного обранця, який уже має квартиру, у ще одній безкоштовній? Певно, що нічим іншим крім бажання фінансово збагатитися.

Усі ці витрати, якщо незрозуміло, – покриває держава.

Себто ми з вами, як платники податків, оплачуємо часто необґрунтовані витрати на помешкання для депутатів.

А справді, чи автор цих рядків може стверджувати про необґрунтованість цих витрат і відсутність реальної потреби на помешкання депутатам?

Задля об'єктивності матеріалу, "Українська правда" направила інформаційний запит до Апарату Верховної Ради, аби дізнатися перелік депутатів декількох останніх скликань, які отримали квартири.

Відповідь стала відверто несподіваною. Точніше, її обґрунтування. З'ясувалося, що відомості про народних депутатів, які отримали державні квартири, належать до конфіденційної інформації.

Аргументували це рішенням Конституційного суду, згідно якого поширення даної інформації неможливе без згоди особи, крім випадків, що їх визначено законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Водночас, відомство наплювало на те, що відповідно до 12-ї статті закону України "Про статус нардепа", розподіл жилих приміщень для народних депутатів проводиться відкрито й гласно.

А ще раз наплювало на те, що згідно з п'ятим пунктом 6-ї статті закону " Про доступ до публічної інформації", не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів, чи майна, прізвища, імена, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Наплювало на все це – і просто дану інформацію оголосило конфіденційною. Саме тому УП ще в квітні подала до суду на Апарат Верховної Ради за необґрунтовану відмову в наданні на запит інформації, яка за законом є відкритою.

Трохи більше ніж через місяць суд прийняв рішення – і "Українській правді" відмовили в наданні бажаної інформації.

Проте все виявилося не таким простим.

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Нана навіть не спромоглася перевірити правдивість фактів, які були викладені в запереченні Апарату ВР на позовну заяву "Української правди".

Так, у постанові суду чорним по білому написано, що "відповідач вважає, що оскільки позивач просить надати конфіденційну інформацію із зазначенням конкретної адреси народного депутата, а також відомості про вартість його житла, то така інформація в силу вищенаведених норм розголошенню не підлягає".

Суть полягає в тому, що "Українська правда" не просила надавати інформацію, де б зазначалася конкретна адреса нардепа. Для підтвердження надаємо скан інформаційного запиту.

Себто це означає, що Апаратом ВР була надана неправдива інформація, яка до того ж не була перевірена суддею.

Це може свідчити лише про дві речі. Перша – суддя Вєкуа не є компетентною у своїй роботі. І друга – суддя Вєкуа свідомо не врахувала розбіжності, про які йдеться вище.

І зроблено це було тільки для того, щоб покривати депутатів, які отримали квартири.

Логічно напрошується запитання: чи все так чисто з розподілом квартир? Але про це, здається, негоже знати простим смертним, які платять податки на утримання "народних обранців".

Згідно з рішенням Конституційного суду, на яке постійно посилається Апарат ВР та Окружний адмінсуд Києва, поширення інформації про прізвища депутатів, які отримали квартири, не допускається без згоди особи, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відколи це питання можливого розкрадання держбюджету – не є в інтересах економічного добробуту?..

І найцікавіше те, що відповідно до наданої Апаратом ВР інформації, народні депутати четвертого та п'ятого скликань отримали 116 квартир для постійного проживання в Києві, з них: 7 – однокімнатних, 53 – двокімнатні, 44 – трикімнатні та 12 – чотирикімнатних.

Народні депутати шостого скликання отримали 15 службових квартир.

Квартири, що надавалися нардепам, знаходяться в будинку по вулиці Срібнокільській, 24, який було введено в експлуатацію в 2007 році Державним будівельним комбінатом Управління справами ВР.

Вартість одного метра житла на той час становила близько 5 400 гривень.

Окрім того, у відповіді повідомили, що в державну власність народні депутати квартири не повертали.

Тобто це яскраво підтверджує: нинішня влада цілком успішно покриває всіх, хто коли-небудь отримував квартири з держбюджету як депутат. І не тільки "своїх".

Серед них – лідер партії "Свобода" Олег Тягнибок, член блоку Литвина Микола Рудченко, регіонал Юрій Самойленко, комуніст Спірідон Кілінкаров, заступник голови партії Литвина Олег Зарубінський та інші.

Суддя у своїх намаганнях приховати "бідних" депутатів, які отримали квартири за наші з вами кошти, так загралася, що наводила доволі типові й банальні аргументи при вирішенні справ на користь органів влади.

Зверніть увагу, суддя взагалі не зазначає жодного аргументу "Української правди", а цитує лише відповідача.

Прикро те, що в Україні є такі судді, які обходять прямі норми закону, що визначають, що інформація, яку УП запитувала, має бути відкритою.

І все це лише з однією метою – приховати "малозабезпечених" депутатів, що отримали житло.

То як, ви досі вірите в чесних судів в Україні?

Катерина Аврамчук, спеціально для УП