Євроінтеграційний цугцванг політичних "гопників"

Верховенство права не є суть тотожним верховенству закону – на чому наголошує прем’єр-міністр Азаров, коментуючи факт ув’язнення чільних політичних опонентів.

Верховенство права передбачає однакове, а не селективне застосування закону до всіх громадян держави, незалежно від їх соціального статусу, майнового цензу, походження, партійної приналежності, мови, релігії тощо.

Тому наразі не йде мова про те, чи нинішня влада, а де-факто президент Янукович, посадила Тимошенко за ґрати за прийняте нею політичне рішення законно, а про те, що наближені до президентської "сім’ї" чільні високопосадові тим часом практично відкрито і абсолютно безкарно чинять значно тяжчі – до того ж корисливі – злочини, дерибанячи державний бюджет.

А в структурах державного управління, з подачі демократично обраного президента Януковича, широко запроваджуються кримінально-феодальні принципи "каддафізації" силових структур та "фамілізації" всієї вертикалі влади, що цілковито перекреслює демократичні завоювання Помаранчевої революції 2004 року.

Про зростання в Україні корупції та зниження рівня політичної і економічної свобод після приходу до влади Януковича свідчать не лише заяви політичних діячів і високопосадовців Європи та США, а також значне (NB!) падіння рейтингів України в щорічних звітах незалежних міжнародних неурядових організацій, які здійснюють моніторинг рівня корумпованості, демократії, політичних та економічних свобод і прав людини.

Неможливо здоровим глуздом осягнути, чому, наприклад, собівартість 1 кілометра автотраси, яка прокладається в Україні в рамках підготовки до ЄВРО-2012 і фінансується з державного бюджету, у декілька разів вища, ніж собівартість 1 кілометра набагато якіснішого автобану у США.

І це при тому, що заробітна плата дорожників в Україні на порядки нижча американської, а імпортні матеріали при прокладанні доріг практично не використовуються.

При цьому заледве не всі державні підряди на виконання будівельних робіт віддані, навіть у далекому від Донецька місті Лева, компаніям з Донбасу, а величина відкатів для місцевих компаній, які хочуть отримати навіть незначний кавалок з пирога держзамовлень, сягає 50%.

Принаймні така інформація наводиться у відкритих джерелах.

Що вже казати про сина президента, який став олігархом з багатомільйонними статками за роки президенства батька…

А сам Янукович, який заволодів маєтком у Межигір’ї разом з ділянкою площею 136 га, у якому буцімто встановлені люстри вартістю сотні тисяч доларів?

Натомість, принагідно нагадаю, канцлер Німеччини Ангела Меркель мешкає у звичайнісінькій квартирі в Берліні, яку вона отримала задовго до початку політичної кар’єри, а син прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска працює простим журналістом у редакції "Gazeta Wyborcza" у Гданську.

Згідно Конституції України, всі громадяни держави є рівними перед законом. Та цей базовий принцип демократичної влади за президентства Януковича брутально порушується. Зокрема і тоді, коли на чільні державні посади призначаються переважно вихідці з Донбасу.

Фактично, це дискримінація громадян України за місцем походження – що є прямим порушенням конституційної норми рівності громадян.

І це стосується не лише керівників силового блоку, де ледве не кожен призначений за президентства Януковича начальник обласного управління чи районного відділу МВС прямо чи опосередковано пов’язаний з Донбасом.

До речі, деякі з міліцейських генералів, вихідців з Донбасу, починали свою кар’єру з того, що з бейсбольними битами в руках збирали данину на ринках у складі банд формувань. Принаймні це стверджує "відсунутий" від кримського владного корита донецькими "бульдозеристами" одіозний комуніст-українофоб Грач, називаючи при цьому конкретні прізвища.

У свій час убитий повсталим народом лівійський лідер Муаммар Каддафі (до слова, рівень життя в Лівії, на відміну від України, за Каддафі практично не поступався європейському, а соціальний протест був викликаний нерівністю у розподілі суспільних благ) призначав очільників силових структур і навіть набирав пілотів військових реактивних винищувачів, які потім воювали проти повсталого цивільного населення, виключно з членів свого племені. Звідси й термін – "каддафізація".

Не менш незаконною і ганебною для європейської країни, яка проголошує європейські аспірації, є безцеремонна і нахабна "фамілізація" всієї вертикалі державної влади.

На всі ключові державні пости призначаються лише особисто віддані "сім’ї" люди, без "кришування" яких неможливо почуватися впевнено, зокрема й займатися більш-менш прибутковим бізнесом чи навіть громадською діяльністю, що в умовах, коли силові структури прислуговують "сім’ї", а не служать народу, робить як бізнес, так і громадську діяльність цілковито залежними від примх влади.

Очевидним фактом є те, що на наших очах на зміну прогресуючій, хоч і слабо контрольованій демократії часів Ющенка, в Україні тихою сапою насаджується авторитарний режим – симбіоз середньовічного феодалізму та дикого "чиказького" капіталізму початку минулого століття.

І все це прикривається (як довго?) гаслами сучасної соціально орієнтованої демократичної європейської ринкової держави…

У світлі наведеного вище, недавня пропозиція Азарова щодо участі представників ЄС у розгляді апеляційної скарги Тимошенко є звичайнісіньким навішуванням локшини на європейські вуха.

Чому б чинному прем’єру не запропонувати, наприклад, провести незалежне – за участю європейських юристів – розслідування кількох найбільш кричущих фактів діяльності (чи бездіяльності) очільників нинішньої влади, наданих опозицією?

Одним з таких фактів може бути і лжесвідчення прем’єр-міністра на одному з телевізійних ток-шоу щодо оренди його сином маєтку у Відні під час буцімто належності до дипломатичного корпусу в Австрії, чого, за офіційним свідченням МЗС, ніколи не було.

Зрозуміло, що за таких "високих" моральних якостей президента та прем’єра, моральність багатьох представників їхнього оточення взагалі не піднімається вище плінтуса.

Достатньо лише назвати прізвище "Богословська"…

Стратегія успіху демократичної влади європейської країни може базуватися лише на тактичних успіхах, які реалізуються на засадах особистої порядності урядовців, щирості намірів, відкритості, прозорості і навіть самопожертви влади.

Згадати ту ж Грузію, де президент Саакашвілі відмовився допомагати двом близьким друзям, які були звинувачені в корупції та ув’язнені!

В Україні ж панують подвійні стандарти, жадоба миттєвого особистого збагачення та намагання утримати владу будь-якою ціною, що є визначальним для Януковича та його оточення.

Але такі засади діяльності владоможців не мають нічого спільного з демократією, а самі вони є фактично звичайнісінькими політичними "гопниками".

Це чудово розуміють у Європі та США, а тому ЄС ніколи не ратифікує угоду про асоційоване членство з владою "гопників", які видають себе за демократів.

Саме тому Янукович та його команда потрапили в цугцванг у питанні євроінтеграції. Адже цивілізована Європа спроможна відділити зерно від полови і прекрасно дає собі раду з тим, хто є "who" в українському політикумі.

У "сім’ї" лишився лише один хід в запасі щоб безповоротно не перетворити нинішнього президента на парію – парламентські вибори в жовтні цього року.

Виграти їх чесно партії влади практично неможливо, а викривлення волевиявлення виборців шляхом підкупу та шантажу новообраних депутатів-мажоритарників, як це мало місце після останніх місцевих виборів, що дозволило ПР захопити владу практично у всіх місцевих радах, на цей раз вже може не спрацювати.

ЄС та США такі вибори не визнають, і тоді ніхто з керівників демократичних країн вже точно не дозволить собі потиснути руку Януковичу, а в Європі додатково до харизматичного диктатора Аляксандра Лукашенкі з’явиться іще й позбавлений харизми спадковий самодержець – парія Віктор Єнакієвський Пєрвий.

Хочеться думати, що багатостраждальний український народ за підтримки міжнародної демократичної громадськості не допустить чергової наруги над собою і дасть адекватну відповідь політичним "гопникам"…

Валерій Степаненко, для УП