Матч "Україна 2012"

Господарка "Євро 2012" все більше нагадує футбольний м’яч у великій геополітичній грі.

Місія українців звелася до одного – байдуже спостерігати за майстерними передачами, влучними голами, підраховуючи їх кількість, та очікувати фінального свистка.

Європа з Америкою, з одного боку, та Росія – з іншого ведуть свою технічну перепалку з Україною на найвищому рівні. Ми ж, українці, намагаємось зрозуміти, чим це все закінчиться і якою буде наша доля в разі перемоги тих чи інших. Ми самі обрали собі таку роль, то ж винити нема кого.

Сьогодні мало хто сумнівається вже у тому, що цивілізовані країни мали б перейти від заяв і погроз до конкретних дій із захисту демократії у центрі Європи. Питання лише в тому, якого масштабу вони будуть – торкатимуться лише владної верхівки чи відобразяться на кожному з нас.

Бойкот Ялтинського саміту, чіткі заяви провідних європейських політиків не залишають сумніву у тому, що демократичний світ вичерпує вже увесь запас інтелігентних натяків та дипломатичних реверансів.

Нарешті вони зрозуміли, що "у нас на районє" інший сленг.

Голодування Юлії Тимошенко здетонувало накопичену енергію невдоволення серед політичних еліт і вибухнуло в низку різких заяв. А що далі? До цього часу ми не почули чіткої стратегії цивілізованого світу, в разі, якщо ситуація в Україні з демократією не зміниться.

Як вони впливатимуть на український політикум і що розуміють під словом "ізоляція"?

Економічні санкції, блокування рахунків "Сім’ї", політичну ізоляцію чи просто ігнорування, тощо. А можливо, ніяких дій і не буде – все залишиться на рівні розмов? Невідомо…

Юлія Тимошенко неодноразово вже з в’язниці зверталась до впливових політиків Європи з проханням не призупиняти євроінтеграцію України. Бо розуміє – це єдиний шанс, єдина пуповина, що зв’язує нас з цивілізованим світом.

Незважаючи на показові заяви росіян в унісон з Європою, не гріх припустити, що насправді Росія злорадно потирає руки, адже така ослаблена Україна – мрія імперії.

Вони знають, якщо буде перекрито відхід на Захід, двері з написом "Ласкаво просимо у ЄврАзЕС" залишаться "гостинно" відкритими. Тоді можна вже й караваєм не заманювати, не обіцяти зірку з неба, бо тоді вже самі прийдуть і самі попросять.

Тому категорична позиція Європи підіграє Росії, яка, попри показову підтримку демократичних цінностей, скористається хорошою нагодою підставити "братерське плече".

Поки що матч не закінчився. І зрозуміло одне – Україна настільки безхребетна, безавторитетна на зовнішньополітичній арені, що стала розмінною монетою світових VIP-ів.

І це заслуга не лише влади, а й усього суспільства, за мовчазною згодою якого все це і відбувається. Це ж нам до вподоби дивитися на недолугих хохлів у нашумілому "Матчі", ми ж закриваємо очі на принизливе перекручення нашої історії, і навіть аплодуємо цьому, даруючи касові збори.

А тому, дай Бог, щоб ми не стали глядачами на реальному матчі смерті – смерті демократії в Україні.

Роман Ілик, лідер Львівської "Батьківщини", для УП