Перш, ніж об'єднатися

Перш, ніж об'єднуватися, і для того, щоб об'єднатися, ми повинні спочатку рішуче й виразно розмежуватися.

Об'єднуватися закликають всі, кому не подобається чинна влада. "Об'єднання" перетворилося з організаційної події на чарівне закляття. Нібито як "об'єднаємося" проти "злочинної влади" – то буде щастя всім, хто об'єднався, а разом з ними і українському народові.

Об'єднання вимагають усі.

Першими почали партії. Спочатку об'єдналися "коні й тремтливі лані" в КОДі. Почалися об'єднувальні події серед частини малопотужних партій із соціалістичною риторикою. Ті "опозиційні" партії, хто зараз йде на вибори за окремим списком, також за об'єднання – але вже після виборів.

Обіцяють єднатися з "об'єднаною опозицію" у разі обрання до ВР багато з тих самовисуванців у мажоритарних округах, хто проголошує себе противником чинного режиму. Останнім часом гучні заяви про необхідність єднання "об'єднаної опозиції" з громадськими організаціями лунають від лідерів громадських організацій,

Головним гаслом такого об'єднання проголошується "проти".

Майже ніяких "за".

Камлання про демократію, європейський вибір, правову державу від тих, хто не зробив цього з 2005 до 2010 року, не є гаслами "за" і не варті часу, витраченого на їхнє прослуховування.

Єдине "за", котре безперервно лунає – це звільнення засуджених колишніх можновладців.

Беззаперечно всіх несправедливо засуджених слід звільняти. На жаль, "об'єднана опозиція" продовжує ділити всіх громадян України, зокрема засуджених, на ґатунки.

Звідкіля такий висновок? З того, що вони вимагають і обіцяють у разі своєї перемоги звільнення не усіх несправедливо засуджених – а лише своїх, із першого ешелону колишньої влади. Це не дивно, за їхньої влади правосуддя в Україні не було так само, як і за чинної, правосуддям для звичайних українців вони ніколи не переймалися.

Дивно те, що до цього часу вірять тим, хто їх вже неодноразово обманював, – частина звичайних українців, котрі для "об'єднаної опозиційної еліти" були й залишаються людьми третього ґатунку.

За проголошеним для мас "проти" ховають безліч "за".

Про ці "за" мовчать і мовчатимуть далі. Але ці "за" і так відомі – відомі за тими діями, що відбувалися за часів володарювання перших осіб сучасної "об'єднаної опозиції". Для більшості українців ці дії відрізняються від дій чинної влади лише меншим масштабом, меншою послідовністю, меншою наполегливістю.

"Об'єднана опозиція" не проголошує своєї системної програми дій не тому, що неспроможна її сформулювати – а тому, що за реальну програму дій опозиції більшість виборців не проголосує так само, як не проголосує за реальну програму дій чинної влади.

Чи в багатьох є сумніви, що в разі перемоги "об'єднана опозиція" спрямує бюджетні потоки на користь того бізнесу, котрий її фінансує, візьме контроль над судовою системою, системою конвертаційних центрів, почне перерозподіляти власність між фінансовими угрупованнями? – Як тут не згадати Станіславського з його "Не вірю!.."

Або чи вірите, що в разі перемоги "об'єднана опозиція" не почне внутрішню боротьбу? Згадайте попереднє її володарювання – головні діючі особи залишилися ті самі.

Чи зможуть знайти згоду з визначенням вектору розвитку країни колишні розбудовники нинішньої державної системи з нібито "лібералами", володарі "заводів, газет, пароплавів" з нібито "соціалістами" націоналістичного спрямування? – Звичайно, ті з них, хто насправді мають якісь ідеологічні засади.

Ті, хто не мають, згоду знайдуть так само, як знайшли згоду олігархи з Партії Регіонів з верхівкою КПУ.

Стосовно партій з "об'єднаної опозиції" все більш-менш зрозуміло. Не зрозумілі потуги домовлятися з "об'єднаною опозицією" деяких громадських організацій, котрі пишаються власною незалежністю.

Безумовно, для перемоги над чинним режимом і побудови в Україні іншого, ефективного й прогресивного суспільства потрібно єднання. Таке єднання можливо лише на ідеологічних засадах.

Тому до того, як об'єднатися, потрібно роз'єднатися.

Потрібно чітко й недвозначно наголосити на ідеології політичних партій і громадських організацій, підкреслити усі важливі збіги й відміни на рівні світоглядних, ідейних засад.

Лише в разі збігу світоглядних засад можливе довготривале стійке об'єднання. Саме світоглядні засади визначають вектор розвитку суспільства, а не економічні моделі. Економічні моделі завжди є похідними від світогляду.

Будь яке об'єднання буде корисним для українців лише в тому разі, якщо це буде об'єднання "за".

За вектор розвитку України, котрий за рік очистить суспільство від усіх причетних до двадцятирічного руйнування країни й знищення українського народу. За вектор, що протягом трьох-п'яти років відродить національне господарство й гарантуватиме роботу кожному, хто прагне працювати й добробут кожному, хто працює, створить безпечні й сприятливі для розвитку умови життя кожному громадянину.

Цього не можна зробити під керуванням пройдисвітів.

Кожен, хто вже був у владі – або наш ворог, котрий будував цю систему, або балакучий політичний імпотент, котрий вже виявив неспроможність її змінити.

Вони не потрібні нам – тим, хто є громадянами, а не покірним електоратом.

Тому є великі сумніви, що єднання громадських організації з "об'єднаною опозицією" більшості українського народу принесе щось корисне.

Для тих колишні й чинних чиновників і депутатів, хто проголошує себе патріотом, варто сказати: якщо ти порядний і дуже розумний – будь радником або експертом, але не лізь у владу. Якщо ти дійсно дбаєш за Україну, а не за свої амбіції й гаманець.

Тим, хто готовий докорінно змінити суспільство й державу, потрібно об'єднуватися з такими самими силами, а не будь с ким. Об'єднуватися не на засадах лідерства тих чи інших персон – а на засадах світоглядних, з однаковим розумінням стратегії й тактики дій.

Такі сили лише народжуються, але для їхнього успіху є достатнє інтелектуальне й соціальне підґрунтя.

Малоймовірно, що такі сили матимуть чисельну перевагу у Верховній Раді після наступних виборів. Вона й не потрібна – все одне наступна ВР не матиме можливостей для конструктивної роботи. Головним її завданням має бути руйнування чинної системи державної влади й творення умов для успішної й швидкої розбудови нової ефективної для українського народу системи держаного управління й місцевого самоврядування.

Для такого руйнування потрібні люди зі стійкими переконаннями, незламною волею, готові до боротьби й самопожертви. Потрібні не красномовні дискусанти, не знавці законів і економічних моделей. Для боротьби потрібні воїни. Свою місію воїни виконають лише за підтримки активної частини громадян – тих, то готовий піднятися з колін і битися за свою гідність.

Нова Україна не народиться за трибуною ВР або в міністерських кабінетах.

Чинна влада не віддасть ті кабінети добровільно, не слід плекати таких ілюзій.

Владу не віддають – владу беруть.

Нова Україна може народитися лише на вулиці. Вона народиться тоді, коли інтелект нової патріотичної еліти, що лише починає підніматися, поєднається з організованою силою воїнів духу й рішучим поступом тієї частини суспільства, для котрої родина, рід, рідна земля є не порожніми словами, а визначальними цінностями життя.

У нас обмаль часу.

Не дамо обдурити себе гаслами "хто не з нами, той з ними". Завжди є ті, хто не буде ані з бандитами, ані з шахраями, для кого честь і гідність вищі за вигоду.

Лише такі спроможні витягнути Україну з тієї безодні, в котру ми вже падаємо.

Святослав Стеценко, спеціально для УП